ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 642/5181/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Ап. провадження № 11-кп/818/1614/23 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.310 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_8 ,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 08.09.2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, розлученого, пенсіонера, з вищою освітою, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого за ч.1 ст.310 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_8 наступні обовязки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Оскаржуваним вироком встановлено, що весною 2023 року, точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_8 , діючи умисно, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, з метою вирощування (культивування) рослин роду коноплі для подальшого виготовлення, зберігання та особистого вживання наркотичного засобу за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно висіяв наявне у нього насіння рослин роду коноплі, на земельній ділянці, розташованій на присадибній території домоволодіння в кількості 47 кущів.
Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вирощування рослин роду коноплі для особистого вживання без мети збуту, ОСОБА_8 , здійснював догляд за посівами рослин конопель на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_1 , а саме культивував, рихлив та поливав з метою доведення їх до стадії дозрівання, тобто незаконно вирощував рослини роду коноплі у загальній кількості 47 кущів.
07.06.2023р. у період часу з 15 год. 15 хв. по 15 год. 35 хв., під час проведення огляду місця події у порядку ч.3 ст. 233 КПК України будинку з надвірними будівлями та земельними ділянками, за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований та фактично мешкає ОСОБА_8 , співробітниками поліції було виявлено та вилучено зростаючі в землі в кількості 47 кущів. Згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-23/12970-НЗПРАП від 28.07.2023 надані на дослідження цілі рослини є рослинами роду коноплі. Кількість наданих на дослідження рослин роду коноплі 47 штук. Згідно протоколу огляду місця події від 07.06.2023р. вилучені 47 рослин. Маса наданих на дослідження рослин роду коноплі становить 186,6 г. Рослини роду коноплі віднесені до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 незаконно посіяв і вирощував для подальшого особистого вживання без мети збуту 47 рослин роду коноплі.
Не погодившись з рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних обставини справи, встановлені оскаржуваним вироком, просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Просить призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.310 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн. 00 коп.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, прокурор зазначає, що судом першої інстанції не дотримані вимоги ч.3 ст.61 КК України, при призначенні обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, оскільки обвинувачений є особою, яка досягла пенсійного віку.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомлені про дату, місце та час судового розгляду, не з'явилися в судове засідання в суд апеляційної інстанції, але повідомили телефонограмою від 27.11.2023 року, що вони просять провадити апеляційний розгляд за їх відсутності, оскільки вони не заперечують щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, в якій не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого.
За таких обставин, враховуючи думки прокурора і дотримуючись норм ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вирішила провадити апеляційний розгляд без участі сторони захисту з урахуванням доводів апеляційної скарги та відомостей, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що подана апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій останнього за ч.1 ст. 310 КК України в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані належним чином.
Як убачається з наданих матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 було розглянуто у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду і виклику учасників кримінального провадження у відповідності до вимог статей 381-382 КПК України, оскільки до обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченого за його згодою у присутності захисника, відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 310 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
Разом з тим, в апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у скоєнні ним кримінальних правопорушень, не оскаржуючи фактичних обставин, місця, часу, способу їх вчинення та інших обставин, вважає, що вирок суду у цьому провадженні підлягає зміні в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обговорюючи вказані апеляційні доводи прокурора, колегія суддів вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
Санкцією частини 1 статті 310 КК України передбачено покарання у виді штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років..
Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
За змістом ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особами пенсійного віку є чоловіки після досягнення 60 років.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, на момент ухвалення вироку судом першої інстанції (08.09.2023 року) обвинуваченому було 64 років і він досяг пенсійного віку, що підтверджується відомостями копії його паспорта (арк.49).
Зазначені обставини були встановлені і судами першої та апеляційної інстанції.
Однак, суд першої інстанції, усупереч викладеному вище, призначив ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.310 КК України у вигляді 1 року обмеження волі, чим порушив вимоги ч.3 ст.61 КК України та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальну (застосував закон, який не підлягає застосуванню).
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є: незастосування закону, який підлягав застосуванню; застосування закону, який не підлягав застосуванню.
З огляду на вимоги ст. 50, 65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, обставини вчинення злочину, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості про його особу, який раніше не судимий, є пенсіонером, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття обвинуваченого.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
За таких підстав, беручи до уваги альтернативний перелік видів покарань, передбачених ч.1 ст.310 КК України, колегія суддів вважає за доцільне призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в мінімальних його розмірах.
На переконання колегії суддів, таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого, а також попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції належить змінити в частині призначеного покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - змінити.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст. 310 КК України у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (тисяча сімсот) грн. 00 коп.
В решті вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -