ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 953/7804/23 (1-кс/953/7921/23) Провадження № 11-сс/818/1395/23
Суддя доповідач ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12023220000000651 від 05.06.2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалоювідмовлено в задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу в порядку ст. 201 КПК України ОСОБА_6 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч.4 ст. 28 - ч.3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12023220000000651 від 05.06. 2023
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою змінити підозрюваному запобіжний захід з тримання під вартою без визначення застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покласти на обвинуваченого певні обов'язки.
17 листопада 2023 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_7 , в якій він просив здійснити апеляційне провадження за відсутністю захисника та підозрюваного ОСОБА_6 .
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторони захисту, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст.404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000000651 від 05.06.2023 року.
08.09.2023 року ОСОБА_6 повідомлено по підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч.4 ст. 28 - ч.3 ст. 307 КК України.
09.09.2023 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 05.11.2023 року.
11.10.2023 року захисник ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, у порядку ст. 201 КПК України, в якій просив змінити застосований до підозрюваного запобіжний захід, у виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, посилаючись на стан здоров'я підозрюваного, що на думку захисника, є вагомою підставою для зміни підозрюваному обраного щодо нього запобіжного заходу.
Відмовляючи в задоволенні клопотання захисника, слідчий суддя врахував надані стороною захисту характеризуючи матеріали стосовно ОСОБА_6 , обґрунтованість пред'явленої підозри, яка підтверджується наявними а матеріалах кримінального провадження доказами, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому дій, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, а також встановлену наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховування від суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки існування цих ризиків було встановлено слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 , а під час перегляду ухвали про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , - апеляційний суд також погодився з існуванням цих ризиків.
Слід також зазначити, що, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисних, злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч.4 ст. 28 - ч.3 ст. 307 КК України, один з які, відповідно до положень ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_6 раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність постійного джерела доходу, стійких соціальних зв'язків не має.
За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо неможливості зміни підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Суд першої інстанції слушно зазначив, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень п.п. 4, 5 ч.4 ст. 183 КПК України, вважав не доцільним визначити розмір застави, з чим погоджується і колегія суддів.
Поряд з цим, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 не зменшилися та не перестали існувати на момент розгляду клопотання захисника.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінується обвинуваченому, а саме злочинів проти власності, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Щодо доводів в апеляційній скарзі про наявність у підозрюваного захворювань, які унеможливлюють перебування його під вартою, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що наявність захворювань, які унеможливлюють перебування підозрюваного в умовах СІЗО повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої підозрюваний має процесуальне право заявляти клопотання слідчому.
Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Поряд з цим слід зазначити, що слідчий суддя оскаржуваною ухвалою зобов'язав завідувача Харківської міської медичної частини № 27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях та начальника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» організувати та направити ув'язненого ОСОБА_6 до медичної установи для проведення медичного обстеження стану здоров'я та призначення необхідної кваліфікованої медичної допомоги, а у випадках наявності медичних показань за результатами обстеження - поза межами установи із залученням вузьких спеціалістів з лікарняних закладів чи закладів охорони здоров'я відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на підставі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
П О С ТА Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :