Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/655/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2023 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 15 листопада 2023 року, про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 15 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12022121010003615 від 08.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.11.2023 року та за наслідком апеляційного розгляду оскаржувану ухвалу скасувати, та постановити нову, якою задовольнити клопотання про скасування арешту майна.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка просила закрити апеляційне провадження у зв'язку з тим, що дана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, дослідивши зміст апеляційної скарги та матеріали скарги, які були предметом дослідження слідчого судді, апеляційний суд дійшов висновку, що провадження за вказаною апеляційною скаргою слід закрити з наступних підстав.
Так, частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Так згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначено частинами 1 та 2 ст. 309 КПК.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна, або відмову в ньому, тобто судові рішення, які були постановлені в порядку ст. 173 КПК.
При цьому можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийняті в порядку ст. 174 КПК, зокрема про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
За положеннями ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Виходячи з наведеного, арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Саме тому, при формулюванні в ст. 309 КПК переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець відніс до їх числа ухвали про арешт майна або відмову у ньому, оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна, але не зазначив у цьому переліку ухвали про скасування арешту майна, адже таке рішення означає повне або часткове скасування вже накладених обмежень.
Таким чином, в аспекті положень ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню.
Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
За таких обставин, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, що відповідно до ч.4 ст.399 КПК України, є підставою для закриття відкритого апеляційного провадження.
Таке рішення колегії суддів, узгоджується з висновками Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені в Ухвалі від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18, відповідно до яких у даному випадку апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 392, 376, 399, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 15 листопада 2023 року - закрити у зв'язку з тим, що ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка її подала разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4