ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2023 року м. Кропивницький
справа № 404/2235/21
провадження № 22-ц/4809/1347/23
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кропивницька міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Кропивницької міської ради на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 липня 2023 року у складі судді Кулінки Л.Д.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Кропивницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що її батько - ОСОБА_2 з 1980 року по 1996 рік працював у радгоспі «Зоря». У 1980 році йому було надано за місцем роботи кімнату в будинку АДРЕСА_1 , що належав радгоспу та надавався для проживання його працівникам. Даний будинок був розрахований на проживання у ньому двох сімей та складався із трьох житлових кімнат, кухні, коридору та був неблагоустроєний. 07 листопада 1980 року ОСОБА_2 вселився у даний будинок разом із дружиною - ОСОБА_3 та дочкою, а в 1988 році йому було надано в користування і інші дві кімнати. Вказала, що за цей період її батько розірвав шлюб із ОСОБА_3 та уклав шлюб із її матір'ю - ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася вона сама. Після того, як батькові було надано у користування весь будинок, він за власний рахунок та власними силами облаштував будинок, а саме провів до нього водопостачання та каналізацію, обладнав ванну та туалет, зробив ремонт усіх приміщень будинку, відремонтував дах, побудував гараж, огородив територію двору. 23 листопада 1996 року батька було засуджено до позбавлення волі вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда. Звільнився він у 2000 році, але на той час радгосп «Зоря» вже був реорганізований у СТОВ «Зоря» на підставі розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації від 03 квітня 2000 року №327-р. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати - ОСОБА_4 . Весь цей час вона разом з батьками проживала у вказаному будинку і за життя батьки намагалися отримати документи, що підтверджували б право на користування будинком, проте зробити цього не змогли, оскільки за юридичною адресою СТОВ «Зоря» були відсутні засновники та керівник, місце розташування адміністрації СТОВ було не відомо, як об'єкт власності спірний будинок зареєстровано не було. Вважала, що має право претендувати на вказаний будинок на підставі статті 344 ЦК України за набувальною давністю. Зазначала, що зі свого народження та до цього часу проживає у даному будинку, до 2007 року була зареєстрована за вказаною адресою. У 2007 році у зв'язку із створенням власної сім'ї тимчасом виїхала з даного будинку та зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_2 у батьків чоловіка, проте менш ніж через рік повернулася проживати до даного будинку, але зареєструвати своє місце проживання за цією адресою більше не змогла у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджували право користування будинком.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 липня 2023 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Кропивницька міська радаподала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
ОСОБА_1 направила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 липня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Кропивницької міської ради- без задоволення. Вважала, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_5 підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача адвокат Іванова І.А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_6 підтримав доводи поданої апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (т.1 а.с.6).
Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 18 січня 1991 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладено шлюб; прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_9 , дружини: ОСОБА_9 (т.1 а.с.10).
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 28 квітня 2007 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №218. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_11 , дружини: ОСОБА_11 (т.1 а.с.7).
Як свідчить копія трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 він працював у радгоспі «Зоря» з вересня 1980 року (т.1 а.с.11).
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 31 липня 2007 року по справі №11/95 затверджено звіт ліквідатора - Кіровоградської МДПІ та ліквідаційний баланс банкрута сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» та ліквідовано юридичну особу-банкрута - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря». Провадження у справі припинено (т.1 а.с.37-39).
Відповідно до архівної довідки Обласного комунального підприємства «Кіровоградське об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 10 березня 2021 року №69444 за адресою: АДРЕСА_1 державна реєстрація права власності не проводилась (т.1 а.с.31).
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , сплачували житлово-комунальні послуги, що підтверджується розрахунковими книжками за житлово-комунальні послуги (т.1 а.с.12-23). Також судом встановлено, що за цією ж адресою постійно проживала їхня дочка - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою квартального комітету №19 Фортечного району міста Кропивницького від 26 лютого 2021 року №38. За цією адресою позивачка отримувала медичну допомогу, про що свідчать копії медичних карток (т.1 а.с.25-30).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією про смерть від 27 лютого 2015 року серії НОМЕР_4 (т.1 а.с.8). ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією про смерть від 05 січня 2021 року серії НОМЕР_5 (т.1 а.с.9).
Відповідно до листа Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2 від 21 листопада 2022 року №1676/01-09 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , нотаріальною конторою не заводилась (т.1 а.с.109-111).
18 серпня 2022 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новіковою Наталією Миколаївною заведено спадкову справу №13/2022 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.112-153).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 18 серпня 2022 року № 69794078 на ім'я ОСОБА_4 інформація у Спадковому реєстрі відсутня (т.1 а.с.119). Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 18 серпня 2022 року №69794102 на ім'я ОСОБА_4 інформація у Спадковому реєстрі відсутня (т.1 а.с.120).
18 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Новікової Наталії Миколаївни заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі якої у Спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа № 69593298 (т.1 а.с.116, 121-122).
Заочним рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2022 року по справі №390/32/22 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.132-133).
У судових засіданнях суду першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які надали показання про те, що позивач постійно більше десяти років проживала за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.164, 167).
Отже, факт постійного проживання позивачки разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено судовим рішенням, письмовими доказами по справі, показаннями свідків, тому сумнівів у суду не викликає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем доведено наявність сукупності обставин, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме її добросовісне, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном, в свою чергу, відповідачем не було надано доказів на спростування зазначених обставин.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкту володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище тобто передбачених чинним законодавством умов у їх сукупності.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
При цьому, докази по справі свідчать про те, що батькам позивачки - ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також самій позивачці достеменно було відомо про те, що спірний будинок надавався ОСОБА_2 у радгоспом «Зоря», пізніше реорганізованим у СТОВ «Зоря», саме у користування, що виключає володіння особою таким майном, як безтитульним, і, відповідно, виключає сукупність усіх необхідних умов для набуття права власності саме за набувальною давністю.
Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а відкритість і безперервність користування майном ОСОБА_1 не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Доводами апеляційної скарги було те, що позивачка не довела безперервності проживання у спірному будинку протягом більш як 10 років. Проте, відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи із наведеного вище апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь Кропивницької міської ради слід стягнути у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 1875 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Кропивницької міської ради задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 липня 2023 рокускасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) на користь Кропивницької міської ради (код ЄДРПОУ 26241020, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок 41) судовий збір у розмірі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2023 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко