ПОСТАНОВА
Іменем України
05 жовтня 2023 року м. Кропивницький
справа № 404/452/18
провадження № 22-ц/4809/918/23
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Чельник О. І.,
за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Тетяна Володимирівна, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Мохонько В. В.) від 22 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Тетяни Володимирівни та просив суд:
-визнати рішення, дії, бездіяльність виконавця неправомірними у виконавчому провадженні № 55728617 такими, що порушують права заявника, як сторони виконавчого провадження, згідно з судовим наказом від 05.02. 2018, виданим Кіровським районним судом м. Кіровограда;
-зобов'язати державного виконавця Саманчук Т. В. усунути порушення, поновити порушене право заявника, розрахувати «заборгованість» згідно з судовим наказом, виданимо Кіровським районним судом м. Кіровограда, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 24.04.2019 та чинного законодавства України, а саме: 1/6 частки фактичного доходу на момент виникнення заборгованості, але не менше, 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- за відсутності заборгованості зі сплати аліментів згідно з судовим наказом від 05.02.2018 про стягнення аліментів, а саме - «аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», зобов'язати виконавця зняти арешт з майна платника аліментів, ОСОБА_1 ;
-зобов'язати виконавця відкласти провадження виконавчих дій в частині виконання дії постанови «Про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 07.06.2022, а саме: п. 2 в частині відрахування заборгованості, яка станом на 01.05.2022 складає 20643,88 грн на час розгляду оскарження даної заборгованості у судовому процесі з метою реалізації права заявника згідно з чинним законодавством України, викладеного в п. 9 даної Постанови;
-судові витрати покласти на особу, рішення, дії та бездіяльність якої оскаржується.
Скаргу обґрунтовано тим, що 05.02.2018 Кіровський районний суд м. Кіровограда видав судовий наказ у справі ЄУН 404/452/18 згідно з яким належить стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Виконавчий документ перебуває на виконанні Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 09.02.2018 де відкрито виконавче провадження № 55728617.
У межах цього виконавчого провадження постановою державного виконавця Житньої А. В. від 09.02.2018 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 . Цю постанову він отримав 19.02.2018 не отримавши попередньо постану про відкриття виконавчого провадження. Він вважає, що державний виконавець наклав стягнення на його майно за відсутності підстав, встановлених ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вважає постанову державного виконавця незаконною.
02.03.2018 на його звернення державний виконавець надав йому розрахунок заборгованості по аліментах на суму 3399,00 грн, яку він відразу сплатив.
26.07.2018 виконавче провадження передано для виконання державному виконавцю Саманчук Т. В., яка встановила, що станом на 01.08.2018 заборгованість за ОСОБА_1 за виконавчим документом відсутня, а тому вона мала зняти раніше накладений арешт на все майно боржника. Натомість всупереч ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зняв арешт лише з рухомого майна. Нерухоме ж майно боржника у виконавчому провадженні залишилося під арештом, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
При цьому заявник наголосив, що подана ним скарга не стосується діяльності державного виконавця ОСОБА_4 . Натомість ним оскаржується законність здійснення виконавчого провадження державним виконавцем Саманчук Т. В., яка, на його переконання, виявилася у бездіяльності, а саме: не зняття арешту з усього його майна за відсутності заборгованості; ненадання у період з 26.07.2018 по 01.05.2022 щомісячних розрахунків заборгованості, не зважаючи на відповідні неодноразові вимоги боржника у виконавчому провадженні.
Крім того, згідно з розрахунком заборгованості, здійсненим державним виконавцем, станом на 01.05.2022 борг ОСОБА_1 становив 20642,87 грн.
Заявник вважає цей розрахунок безпідставним через неправильне застосування державним виконавцем законодавства, а саме норм ст. 195 СК України.
Так розраховуючи розмір щомісячної суми аліментів, які визначені судом у частці від доходу платника аліментів, державний виконавець не взяв до уваги фактичний розмір доходів від здійснюваної ФОП ОСОБА_1 діяльності з 2018 року по грудень 2021 року, відомості про які він регулярно надавав державному виконавцю, а також виконавець не врахував суму утриманих з цього доходу платника податків. Натомість державний виконавець безпідставно взяв за основу нарахування аліментів середній заробіток у даній місцевості.
До того ж станом на 01.05.2022 ОСОБА_1 не являвся ФОП на спрощеній системі оподаткування, а був пенсіонером і припинив свою підприємницьку діяльність. У зв'язку із цим у січня 2022 року він просив державного виконавця здійснити перерахунок розміру аліментів та заборгованості, але його заяву було проігноровано.
Через це, згідно з другим розрахунком заявника, який також наведено у скарзі, станом на червень 2022 року його заборгованість мала становити 7390,14 грн, а не 20642,87 грн, визначені державним виконавцем.
20.03.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення вимог своєї скарги (т. 3, а. с. 1), згідно з цих уточнень він остаточно просив суд про таке:
-визнати рішення, дії, бездіяльність виконавця неправомірними у виконавчому провадженні № 55728617 такими, що порушують права заявника, як сторони виконавчого провадження;
-визнати розрахунок «заборгованості» зі сплати аліментів № 35728617 від 01.05.2022 єдиними розрахунком з дати передачі виконавчого провадження до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому у підпорядкуванні державного виконавця Саманчук Т. В. 26.07.2018 по дату винесення постанови «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.06.2022;
-визнати дату передачі виконавчого провадження № 55728617 до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому у підпорядкування державного виконавця Саманчук Т. В., 26.07.2018, такою, що фіксує сальдо із заборгованості по сплаті аліментів 0,00 грн;
-визнати 07.06.2022, дату постанови «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», винесену на основі розрахунку «заборгованості» зі сплати аліментів № 35728617 від 01.05.2022, як момент, час та дату виникнення заборгованості;
-зобов'язати державного виконавця Саманчук Т. В. скасувати постанову «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» № 22106 від 07.06.2022, як таку, що суперечить чинному законодавству України, а саме - звернення стягнення на пенсію та інші доходи боржника (фактичний дохід) на момент виникнення заборгованості;
-зобов'язати державного виконавця Саманчук Т. В. скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 35728617 від 01.05.2022 як некоректний, неправильний, нікчемний та розрахувати заборгованість: частки фактичного доходу на момент виникнення заборгованості згідно з судовим наказом від 05.02.2018 по 24.04.2019 1/6 частки фактичного доходу на момент виникнення заборгованості згідно з ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області з 24.04.2019 по дату звернення із заявою платника аліментів до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому державного виконавця Саманчук Т. В. про перерахунок «заборгованості», та згідно з чинним законодавством України, а саме: фактичного доходу на момент виникнення заборгованості - пенсійних виплат;
-за відсутністю заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 55728617 згідно з судовим наказом від 05.02.2018 про стягнення аліментів, поновити порушене право заявника, зобов'язавши виконавця зняти арешт з майна платника аліментів ОСОБА_1 .
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Мохонько В. В.) від 22.05.2023 у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Саманчук Тетяни Володимирівни відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у скарзі факти не знайшли свого підтвердження в суді, вимоги чинного законодавства державним виконавцем були додержані в повному обсязі, а тому скарга є необґрунтованою.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Мохонько В. В.) від 22.05.2023 та ухвалити нове судове рішення, а саме:
-визнати рішення, дії, бездіяльність виконавця неправомірними у виконавчому провадженні № 55728617 такими, що порушують права заявника, як сторони виконавчого провадження;
-визнати розрахунок «заборгованості» зі сплати аліментів № 35728617 від 01.05.2022 єдиним розрахунком з дати передачі виконавчого провадження до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому у підпорядкуванні державного виконавця Саманчук Т. В. 26.07.2018 по дату винесення постанови «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.06.2022;
-визнати дату передачі виконавчого провадження № 55728617 до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому у підпорядкування державного виконавця Саманчук Т. В., 26.07.2018, такою, що фіксує сальдо із заборгованості по сплаті аліментів 0,00 грн;
-визнати 07.06.2022 - дату постанови «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», винесену на основі розрахунку «заборгованості» зі сплати аліментів № 35728617 від 01.05.2022, як момент, час та дату виникнення заборгованості;
-зобов'язати державного виконавця Саманчук Т. В. скасувати постанову «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» № 22106 від 07.06.2022, як таку, що суперечить чинному законодавству України, а саме - звернення стягнення на пенсію та інші доходи боржника (фактичний дохід) на момент виникнення заборгованості;
-зобов'язати державного виконавця Саманчук Т. В. скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 35728617 від 01.05.2022 як некоректний, неправильний, нікчемний та розрахувати заборгованість: частки фактичного доходу на момент виникнення заборгованості згідно з судовим наказом від 05.02.2018 по 24.04.2019 1/6 частки фактичного доходу на момент виникнення заборгованості згідно з ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області з 24.04.2019 по дату звернення із заявою платника аліментів до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому державного виконавця Саманчук Т. В. про перерахунок «заборгованості», та згідно з чинним законодавством України, а саме: фактичного доходу на момент виникнення заборгованості - пенсійних виплат;
-за відсутністю заборгованості зі сплати аліментів скасувати постанову «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника» як таку, що не відповідає наявності заборгованості зі сплати аліментів платника ОСОБА_1 ;
-за відсутністю заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 55728617 згідно з судовим наказом від 05.02.2018 про стягнення аліментів, поновити порушене право заявника, зобов'язавши виконавця зняти арешт з майна платника аліментів ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 33 - 47).
Апелянта не погоджується з висновками суд, які, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги загалом повторюють доводи поданої до місцевого суду скарги та зводяться до такого:
- ОСОБА_1 оскаржує саме неправомірну, на його думу, бездіяльність державного виконавця Саманчук Т. В., яка отримавши виконавче провадження і встановивши, що борг за аліментами ним сплачено не зняла арешт з усього його майна, а обмежилася лише рухомим майном;
-державний виконавець Саманчук Т. В. неправомірно не прийняла від ОСОБА_1 докази сплати ним аліментів, платіжні документи у яких не вказано, що сплачені на користь стягувача ОСОБА_2 у безготівковій формі кошти є аліментами;
-державний виконавець Саманчук Т. В. безпідставно здійснювала нарахування ОСОБА_1 , який до грудня 2021 року являвся фізичною особою-підприємцем, щомісячного розміру аліментів виходячи з середнього заробітку працівників у даній місцевості, а не з фактичного задекларованого доходу платника аліментів зменшеного на суму сплачених податків. Крім того, не зважаючи на те, що у грудні 2021 року він вийшов на пенсію, припинив підприємницьку діяльність, отримує сталий дохід у формі пенсії державний виконавець своєчасно не здійснив відповідних дій та перерахунку розміру аліментів;
-державний виконавець Саманчук Т. В. ігноруючи свій обов'язок щомісячно здійснювати розрахунок аліментів, за весь період виконавчого провадження на неодноразові вимоги платника аліментів надала такий розрахунок лише одного разу - станом на 01.05.2022;
-суд першої інстанції не дав належну оцінку доводам заявника та необґрунтовано відмовив у задоволенні його скарги.
4.Узагальнені доводи інших учасників справи (відзиви на апеляційну скаргу)
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції від Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), вимоги і доводи апеляційної скарги не визнаються. Зокрема, йдеться про те, що дії державного виконавця щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 відповідають вимогам ст.. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки платник аліментів ОСОБА_1 є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, то відповідно до ст. 95 СК України має сплачувати аліменти виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Боржник сплачував аліменти частково (не щомісячно та не в повному обсязі), а деякі із наданих платіжних документів не містили відомостей про те, що сплачено саме аліменти. У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 став отримувачем пенсії, 07.06.2022 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на пенсію а скеровано її до УПФУ. Станом на 01.07.2023 залишок заборгованості по аліментах становить 15917,26 грн.
Від заінтересованої особи ОСОБА_2 (стягував у виконавчому провадженні) відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
5.Позиції учасників справи, висловлені в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Апелянт ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу, надали пояснення стосовно обставин справи.
Державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Саманчук Т. В. висловила заперечила стосовно вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила суд залишити її без задоволення, надала пояснення стосовно обставин справи. При цьому вона вказала, зокрема, що після погашення заборгованості по аліментах вона не зняла арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 з метою подальшого забезпечення виконання судового рішення. Вона також визнала, що в розрахунок заборгованості станом на 01.05.2022 не було включено здійснений ОСОБА_1 платіж за квітень 2022 року.
Заінтересована особа ОСОБА_6 повідомлена про час, дату та місце розгляду справи судовою повісткою, яка вважається їй врученою відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, але в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи
05.02.2018 Кіровський районний суд м. Кіровограда у справі № 404/452/18 видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 23.01.2018 до 04.12.2032 (т. 1, а. с. 27).
09.02.2018 за заявою стягувача ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 14) державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньою В. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55728617 з примусового виконання судового наказу, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда 05.02.2018 у справі № 404/452/18, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 23.01.2018 і до 04.12.2032 (т. 1, а. с. 30).
Постановою державного виконавця Житньої В. А. від 09.02.2018 накладено арешт на належне боржнику ОСОБА_1 нерухоме майно: комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 229481, а також рухоме майно боржника (т. 1, а. с. 28).
Постановою державного виконавця Житньої В. А. від 14.02.2018 накладено арешт грошові кошти на рахунках, які відкриті на ім'я боржника в банківських установах: ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «ПриватБанк», АТ «Укргазбанк» (т. 2, а. с. 28).
Постановою державного виконавця Житньої В. А. від 06.04.2018, винесеній у виконавчому провадженні ВП № 55728617, передано виконавчий документ: судовий наказ, виданий Кіровським районним судом м. Кіровограда 05.02.1018 у справі № 404/452/18, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 23.01.2018 і до 04.12.2032, до відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
З 06.04.2018 по 27.07.2018 виконавче провадження перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (т. 1, а.с. 230).
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н. В. від 26.07.2018, винесеною у виконавчому провадженні ВП № 55728617, передано виконавчий документ: судовий наказ, виданий Кіровським районним судом м. Кіровограда 05.02.1018 у справі № 404/452/18, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 23.01.2018 і до 04.12.2032, до Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (т. 1, а.с. 43).
Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Саманчук Т.В. від 10.08.2018, винесеною у виконавчому провадженні ВП № 55728617, знято арешт з усього майна знято арешт з всього рухомого майна боржника ОСОБА_1 . Постанову мотивовано тим, що станом на 01.08.2018 борг по сплаті аліментів відсутній (т. 1, а. с. 139).
Іншою постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Саманчук Т. В. від 10.08.2018 знято арешт з рахунків боржника ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 101).
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24.04.2019 по справі № 404/1250/18 змінено розмір стягуваних на підставі судового наказу, виданого 05.02.2018 Кіровським районним судом м. Кіровограда у справі № 404/452/18, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 з частки заробітку (доходу) на 1/6 частку заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (т.1, а. с. 231 - 234).
Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Саманчук Т. В. від 20.01.2020, винесеною у виконавчому провадженні ВП № 55728617, передано виконавчий документ: судовий наказ, виданий Кіровським районним судом м. Кіровограда 05.02.1018 у справі № 404/452/18, до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (т. 2, а.с. 132).
Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Т. В. від 30.01.2020 виконавче провадження ВП № 55728617 прийняте до примусового виконання (т. 2, а.с. 139).
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.05.2012, ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 25.12.2007 (т. 2, а. с. 157 - 158).
Відповідно до відомостей виданого ДПС України свідоцтва платника єдиного податку серія А № 162797 суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2012 перейшов на спрощену систему оподаткування, група 2 (т. 2, а.с. 178 - 179).
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.12.2021 до ЄДР внесено запис про припинення ФОП ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 213 - 214).
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 09.02.2022 (т. 1, а. с. 26).
01.05.2022 державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Т. В. здійснила розрахунки заборгованості боржника ОСОБА_1 за виконавчим документом № 404/452/18, виданим Кіровським районним судом м. Кіровограда 05.02.2018 за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки окремо. Згідно з цих розрахунків станом на 01.08.2018 заборгованість була відсутня, а станом на 01.05.2022 вона становила 20642,87 грн (т. 1, а. с. 44 - 48).
Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Т.В. від 07.06.2022 у виконавчому провадженні ВП № 55728617 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (т. 2, а.с. 189).
Пунктом 2 цієї постанови передбачено: «Проводити стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Щомісячно з 23.01.2018 по 04.12.2032. відрахування проводити у розмірі 50% з яких 16,6% поточних аліментів та 33,4% заборгованості, яка станом на 01.05.2022 року складає 20642,88 грн».
7.Позиція апеляційного суду
Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Оскаржувана ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2023 року зазначеним вимогам ст. 263 ЦПК України не відповідає, тож вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, але частково.
8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
8.1Застосовні норми права та їх джерела
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов'язковість судового рішення, ухваленого в порядку ЦПК України, є одним з основних принципів цивільного судочинства, закріплених у ч. 3 ст. 2 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 431 ЦПК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ).
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (ч. 1 ст. 15 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 451 ЦПК України).
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця (п. 27 ч. 1 ст. 351 ЦПК України).
Порядок стягнення аліментів унормовано відповідними статтями Сімейного Кодексу України, Закону № 1404-VІІІ, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 04 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року №489/20802.
Згідно з деякими положеннями ст. 71 Закону № 1404-VІІІпорядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (ч. 1). За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (ч. 2). Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (ч. 3). Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження (ч. 4). Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч. 8).
За змістом п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону № 1404-VIII, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (абз. 1 ч. 2 ст. 195 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІна виконавця покладено ряд обов'язків, першим з яких вказано «здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом».
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ); накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ у редакції на час виникнення спірних правовідносин); здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням (п. 8 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно з ст. 10 Закону № 1404-VІІІзаходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону № 1404-VІІІ).
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ).
Стосовно звернення стягнення на пенсію, то положення ч. 1 ст. 68 Закону № 1404-VІІІ вказують на те, що воно застосовується у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів не залежно від наявності/відсутності іншого майна боржника.
Про звернення стягнення на […] пенсію […] виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання […] установі, організації, […], які виплачують боржнику відповідно […] пенсію […] (ч. 3 ст. 68 Закону № 1404-VІІІ).
Абзацом 4 ч. 2 ст. 70 Закону № 1404-VІІІпередбачено, що з пенсії може бути відраховано не більше як 50 відсотків її розміру, зокрема, на утримання членів сім'ї (аліменти).
Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
8.2Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
У справі, яка переглядається в апеляційному провадженні, боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 з виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, оскаржує бездіяльність, дії та рішення виключно одного суб'єкта - державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Саманчук Т. В. за час здійснення нею виконавчого провадження, з 10.08.2018 по дату звернення до суду зі скаргою - 13.07.2022.
Предметом оскарження є: допущена державним виконавцем Саманчук Т. В. бездіяльність, яка, на думку заявника, виявилася у тому, що після сплати ним заборгованості по аліментах у 2018 році нею не було знято арешт з належного йому нерухомого майна, крім того, у період з 26.07.2018 по 01.05.2022 вона не виконала та не надала йому жодного разу розрахунків заборгованості; оскаржується заявником також дії суб'єкта оскарження, а саме - розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.05.2022, який, на думку заявника, ґрунтується на неправильному застосуванні ст. 195 СК України та не враховує зміну джерела доходів боржника; оскаржується ним і постанова від 07.06.2022 про звернення стягнення заборгованості по аліментах на пенсію.
8.2.1. Про не зняття арешту з усього майна боржника
З матеріалів справи відомо, що у зв'язку із заборгованістю за аліментами двома постановами державного виконавця Житньої В. А. від 09.02.2018 накладено арешт на належне боржнику ОСОБА_1 нерухоме майно: комплекс за адресою: АДРЕСА_1 та рухоме майно боржника, а грошові кошти на відкритих на ім'я боржника рахунках в банківських установах (т. 1, а. с. 28, т. 2, а. с. 28).
Станом на 01.08.2018 існуючу заборгованість зі сплати аліментів боржник ОСОБА_1 сплатив повіністю.
Двома постановами державного виконавця Саманчук Т.В. від 10.08.2018 знято арешт з усього рухомого майна боржника ОСОБА_1 , а також з рахунків боржника в банківських установах (т. 1, а. с. 139, т. 2, а.с. 101).
Визначений ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VІІІперелік підстав для зняття виконавцем арешту, є вичерпним.
При цьому, відповідно до вказаної норми Закону виконавцем може зняти арешт як з усього майна (коштів) боржника, так і лише з його частини.
Таке повноапження виконавця є дискреційним.
Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VІІІпогашення заборгованості із сплати періодичних платежів не є достатньою і безумовною підставою для зняття виконавцем арешту з усього мана боржника.
В цьому випадку зняття арешту має обумовлюється реальною можливістю забезпечення виконання рішення в інший спосіб.
З отриманих державним виконавцем відповідей банківських установ, в яких на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунки, вбачається, що кошти на виконання постанови державного виконавця відсутні або їх недостатньо (т. 2, а. с. 40, 41).
Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який сам забезпечує себе роботою.
Він самостійно сплатив аліменти та виниклу після відкриття виконавчого провадження заборгованість.
Отже, своєчасність та повнота виконання ним встановленого судом аліментного зобов'язання повністю залежить від його волі.
З огляду на це станом на 10.08.2018 державний виконавець в межах своїх дескреційних повноважень прийняв обґрунтоване рішення про зняття арешту з частини майна боржника, а саме: з рухомого його майна та грошових коштів на рахунках боржника (яких насправді на рахунках не було), лишивши під арештом один об'єкт нерухомого майна. Таке рішення виконавця є пропорційним, оскільки у випадку відсутності волі платника на добровільну сплату аліментів, виконання судового рішення залишилося б незабезпеченим.
Тож, на той час, 10.08.2018, підстав для зняття арешту з усього майна боржника не було.
Суд першої інстанції зовсім не дав оцінки відповідним аргументам заявника та державного виконавця, а тому в цій частині оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необгрунтованою.
8.2.2. Про щомісячні розрахунки заборгованості зі сплати аліментх
Колегія апеляційного суду нагадує, що згідно з ч. 4 ст. 71 Закону № 1404-VІІІта п. п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця.
Державний виконавець Саманчук Т. В. у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 22.08.2023 визнала, що вона не робила щомісячних розрахунків заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 .
Ці її пояснення узгоджуються з твердженнями заявника та матеріалами оглянутого судом виконавчого провадження № 55728617, копія якого міститься в матеріалах цивільної справи (т. 2, а. с. 14 - 198). В матеріалах виконавчого провадження за весь час виконання міститься лише два розрахунки: перший датований 02.03.2018 і виконаний державним виконавцем Житньою В. А., а другий датований 01.05.2022 і виконаний державним виконавцем Саманчук Т. В.
Таким чином суб'єкт оскарження не виконували вимоги законодавства в частині здійснення розрахунків заборгованості зі сплати аліментів щомісячно.
Невиконання цього обов'язку державного виконавця безумовно вказує на відсутність контролю повноти та своєчасності виконання судового рішення боржником, що може впливати на права сторін виконавчого провадження.
Звертаючись до суду, заявник ОСОБА_1 вказав, що нездійснення виконавцем щомісячних розрахунків заборгованості спричинило порушення передбачено ст. 71 Закону № 1404-VІІІйого права на отримання таких розрахунків.
Проте згідно з ч. 4 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ виконавець повинен повідомляти сторони виконавчого провадження про свої розрахунки лише в п'ятьох випадках: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
В оскаржуваний період бездіяльності державного виконавця, з 26.07.2018 по 07.06.2022, випадків, передбачених пунктами 1, 3 - 5, не було.
Стосовно стверджувального заявником неодноразового подання ним заяв державному виконавцю про надання йому розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, то в оглянутих судом матеріалах виконавчого провадження та матеріалах цієї цивільної справи таких заяв боржника ОСОБА_1 до 15.06.2022 немає.
Вперше ОСОБА_1 вимагав надати йому такий розрахунок у його зверненні до в.о. керівника Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Чубарі Л. В. від 15.06.2022 (т. 1, а. с. 74 - 81).
Отже, фактів не видання державним виконавцем Саманчук Т. В. боржнику на його вимогу розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, тобто стверджувального порушення п. 2 ч. 4 ст. ст. 71 Закону № 1404-VІІІ, суд не встановив.
Саме по собі встановлення судом невиконання державним виконавцем вимог законодавства в частині здійснення щомісячних розрахунків заборгованості, які не привели до реального порушення прав боржника, не являється достатньою підставою для задоволення скарги так, як метою існування інституту судового контролю за виконанням судових рішень є ефективний захист саме порушених прав чи свобод сторін виконавчого провадження.
За відсутності конкретних фактів порушення прав сторони виконавчого провадження суд не має законних підстав втручатися у здійснення виконавчого провадження виконавцем.
Хоча суд першої інстанції й відмовив в задоволенні скарги, проте мотивів відхилення наведених вище доводів заявника в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не навів.
8.2.3. Про розрахунок заборгованості на 01.05.2022
01.05.2022 державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Т. В. здійснила розрахунки заборгованості боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим документом № 404/452/18, виданим Кіровським районним судом м. Кіровограда 05.02.2018 за період 2018 - 2022 роки, окремо щодо кожного року.
Згідно з цими розрахунками, станом на 01.08.2018 заборгованість була відсутня, а станом на 01.05.2022 вона становила 20642,87 грн (т. 1, а. с. 44 - 48)
З пояснень заявника, суб'єкта оскарження та змісту розрахунку вбачається, що заборгованість визначалася виконавцем на підставі положення ч. 2 ст. 195 СК України виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Заявник ОСОБА_1 не погоджується з цим і вважає, що розрахунок мав би здійснюватися з фактичного доходу, який він одержав за час виконання судового рішення на підставі поданих ним копій податкових декларацій платника єдиного податку - ФОП після вирахування сум сплаченого податку, тобто за правилом ч. 1 ст. 195 СК України.
Таке твердження заявника не заслуговує на увагу так, як ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права та суперечить обставинам цієї справи.
З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 з 25.12.2007 по 20.12.2021 був зареєстрований відповідно до чинного законодавства, як фізична особа-підприємець і здійснював підприємницьку діяльність, з 01.01.2012 був на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності другої групи платників.
Норма ч. 2 ст. 195 СК України є спеціальною і застосовується до правовідносин зі сплати аліментів, присуджених у частці від доходу матері, батька, які є фізичною особою-підприємцем і застосовують спрощену систему оподаткування.
Отже, саме ця норма ч. 2 ст. 195 СК України застосовується до визначення заборгованості зі сплати аліментів ФОП ОСОБА_1 .
При цьому група, до якої належить платник єдиного податку, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, згідно з п. 291.4. ст. 291 Податкового кодексу України, не має правового значення так, як за змістом норми ч. 2 ст. 195 СК України вона поширюєть на всіх платників аліментів - ФОП, які застосовують спрощену систему оподаткування.
До того ж колегія суддів апеляційного суду на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України додатково враховує Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16, про те, що передбачена ч. 2 ст. 195 СК України «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, вона не належить до доходу (прибутку) або його частини, як макроекономічний показник не є реальною і не може бути об'єктом оподаткування. Частина 2 ст. 195 СК України не допускає двозначного тлумачення. Якщо боржник ФОП перебуває на єдиному податку, то розмір аліментів розраховується із середнього заробітку в регіоні. Це умовна величина, і з неї не можна вираховувати податки і збори.
У зв'язку із цим державний виконавець Саманчук Т. В., визначючи заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів на підставі судового рішення за період з січня 2018 року по грудень 2021 року, правомірно застосовувала порядок, встановлений ч. 2 ст. 195 СК України, поклавши в основу своїх розрахунків відповідні визначені статистичним шляхом показники середня заробітна плата для даної місцевості без вирахування податків.
З цим обґрунтовано погодився суд першої інстанції, але при цьому поза увагою суду залишилися інші обставини на які вказував заявник у скарзі та які дають підстави вважати, що оскаржуваний розрахунок заборгованості в частині періоду січень - квітень 2022 року є таким, що не відповідає вимогам закону.
Колегія суддів апеляційного суду нагадує, що як встановив місцевий суд, в грудні 2021 року ОСОБА_1 припинив здійснення підприємницької діяльності, 20.12.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення ФОП. Надалі джерелом його доходів є призначена йому пенсія за віком з якої, відповідно до норм ч. 1 ст. 68, ст. 71 Закону № 1404-VІІІ, підлягають стягненню аліменти на дитину у визначеній судовим рішенням частці.
Проте державний виконавець Саманчук Т. В. цього не рахувала, хоча з її пояснень вбачається, що боржник ОСОБА_1 повідомив їй про зміну цих істотних обставин, які впливають на стягнення з нього аліментів.
Крім того, зі змісту розрахунку та пояснень державного виконавця Саманчук Т. В. вбачається, що при його здійсненні станом на 01.05.2022 виконавцем не було враховано платіж, який здійснив ОСОБА_1 самостійно у квітні 2022 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що виконаний державним виконавцем у виконавчому провадженні № 55728617 розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.05.2022 є незаконним, а вказана в ньому заборгованість в сумі 20642,87 грн визначена неправильно.
Отже, скарга ОСОБА_1 в частині незаконності цього розрахунку має підстави і підлягає задоволенню.
Водночас колегія суддів апеляційного суду не має можливості самостійно визначити розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.05.2022 так, як учасники справи не надали суду відомості про розмір пенсії ОСОБА_1 .
За таких обставин апеляційний суд зобов'язує державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Т. В. здійснити розрахунок заборгованості за аліментами з урахуванням мотивів визнання судом виконаного виконавцем розрахунку незаконним.
Оскільки наразі встановити відсутність заборгованості зі сплати аліментів неможливо, то й підстав, встановлених п. 7 ч. 4 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ, для скасування раніше накладеного арешту на майно боржника, як того вимагає заявник, немає.
8.2.4 Про постанову від 07.06.2022
Оскаржувана постанова державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Т. В. від 07.06.2022 про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує в Управлінні Пенсійного фонду України (п. 1), тобто пенсію, відповідає вимогам закону та обставинам цієї справи.
Однак п. 2 оскаржуваної постанови від 07.06.2022 в частині: «Відрахування проводити у розмірі 50 % з яких 16,6 % поточних аліментів та 33,4 % заборгованості, яка станом на 01 травня 2022 року складає 20642,88 грн» є незаконним так, як вказаний розмір заборгованості визначено неправильно з підстав, викладених у п. 8.2.3. постанови апеляційного суду.
Отже, оскаржувана постанова державного виконавця підлягає визнанню незаконною лише в частині стосовно стягнення заборгованості та її розміру.
Інші вимоги заявника, про визнання розрахунку заборгованості єдиним та про визнання дати фіксації нульового сальдо по аліментах, задоволенню не підлягають так, як вони не поновлюють права заявника, а сутнісно є фактичними підставами скарги.
9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене та вимоги ст. 376 ЦПК України, ухвала місцевого суду, як така, що постановлена на не повно з'ясованих обставинах справи з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням процесуальних норм, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
10.Про судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім того, згідно з п.п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ст. 452 ЦПК України).
Судові витрати ОСОБА_1 складаються зі сплаченого ним за подання до суду апеляційної скарги судового збору в сумі 1488,60 грн (т. 3, а. с. 48), які підлягають стягненню зФортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Визнати незаконним розрахунок зі сплати аліментів від 01 травня 2022 року у виконавчому провадженні № 55728617, виконаний державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Тетяною Володимирівною.
Визнати незаконним п. 2 постанови державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Тетяни Володимирівни від 07 червня 2022 року у виконавчому провадженні ВП № 55728617 в частині: «Відрахування проводити у розмірі 50 % з яких 16,6 % поточних аліментів та 33,4 % заборгованості, яка станом на 01 травня 2022 року складає 20642,88 грн».
Зобов'язати державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саманчук Тетяну Володимирівну здійснити розрахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні ВП № 55728617 та розглянути питання зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .
В іншій частині вимог скарги відмовити.
Стягнути з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (ідентифікаційний код юридичної особи у ЄДР 34977781) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1488,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 29.11.2023.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. М. Єгорова
О. І. Чельник