Справа № 344/11671/23
Провадження № 22-ц/4808/1507/23
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Василишин Л.В.
УХВАЛА
04 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Василишин Л.В., ознайомившись з апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна іпотечна установа та Івано-Франківська міська рада, про зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30.10.2023 року задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна іпотечна установа та Івано-Франківська міська рада, про зобов'язання вчинити дії. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України, зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у ДРРПННМ 29500617, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 та його сім'ї, за собою, шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та передати квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у ДРРПННМ 29500617 з державної у комунальну власність Івано-Франківської об'єднаної територіальної громади у порядку, передбаченому постановою КМУ N891 від 06.11.1995 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник скаржника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволені позову.
Разом з тим, апеляційна скарга представника МВС України оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 ЦПК України.
З поданої апеляційної скарги вбачається, що вона підписана представником міністерства - Казанським Георгієм Аркадійовичем.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 4 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво».
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який 30 вересня 2016 року набрав чинності, Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах.
Відповідно до ст.131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно пп. 11 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами, у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Згідно ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Отже, у цивільному процесуальному законі передбачені випадки, в яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.
Стаття 19 ЦПК України визначає, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом правил п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета.
Стаття 43 ЦПК України встановлює права учасників справи, зокрема щодо оскарження судових рішень у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. Пунктом 1 частини 4 цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, який посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Згідно ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У справі, що переглядається, предметом позову є вимоги немайнового характеру про зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації права власності та передачі квартири.
Справа в силу закону не є малозначною та не може бути визнана такою судом.
Отже, з огляду на положення ст. 59, 60 ЦПК України, представником у цій справі може бути виключно адвокат або законний представник.
В даному випадку до апеляційної скарги долучено довіреність в порядку передоручення на представництво інтересів міністерства, однак докази щодо особи, як адвоката, у долучених до апеляції документах відсутні, тоді як матеріалів справи у розпорядженні суду немає.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади чи місцевого самоврядування) без додаткового уповноваження (довіреності).
У пунктах 18, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20 (провадження №14-105цс21) вказано, що: «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».
Разом з тим, аналіз апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить про те, що вони не містять визначених частиною четвертою статті 58 ЦПК України документів, які можуть підтвердити повноваження Казанського Георгія Аркадійовича діяти від імені Міністерства внутрішніх справ України в порядку самопредставництва або як представника.
За змістом п.2 ст. 357 ЦПК України, якщо апеляційна скарга не оформлена відповідно до вимог ст. 356 ЦПК України, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу, тобто надається строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
За таких обставин, апелянту слід надати строк для виправлення недоліків апеляційної скарги, інакше скарга буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 185, 357 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна іпотечна установа та Івано-Франківська міська рада про зобов'язання вчинити дії, -залишити без руху і надати апелянту строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
У випадку невиконання вимог ухвали, скарга буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Лілія Василишин