ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2451/23 Справа № 199/8766/23 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Маркело Л.В. та потерпілої ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у КЗОНРЦ “Горлиця”, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 04.09.2023 року о 16:24 годині, біля будинку №12 по вулиці Аржанова у місті Дніпрі, керуючи транспортним засобом «Citroen Picasso» державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого допустив зіткнення з іншим автомобілем «Fiat 500» державний номерний знак НОМЕР_2 яким керувала гр. ОСОБА_2 , та який стояв нерухомо. Внаслідок ДТП завдані матеріальні збитки. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що кваліфікуючою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення є механічні ушкодження чи матеріальний збиток, які були завданні внаслідок порушення правил дорожнього руху. Але, на думку апелянта, в матеріалах справи немає жодного доказу спричинення матеріальних збитків потерпілій особі внаслідок зіткнення. Вважає, що єдиним джерелом, в якому зазначено про збитки, є схема дорожньо-транспортної пригоди, в якій вказані пошкодження, а саме "пошкодження переднього бамперу з лівої сторони, передньої лівої фари". Але вказує, що на цій схемі відсутній його підпис, тож, вона була складена за його відсутності і була надана йому для ознайомлення 09.10.2023 року. Крім того, потерпіла після участі в ДТП не викликала поліцію на місце зіткнення, не зафіксувала пошкодження, а перемістила автомобіль і тільки 25.09.2023 року, тобто через 21 день, звернулася до правоохоронних органів, а протокол відносно нього було складено значно пізніше вказаного терміну.
Також апелянт вказує, що під час судового засідання суд не надав йому можливості обгрунтувати свою позицію, надати пояснення, можливості заявити клопотання про виклик та допит свідків в судовому засіданні.
Заслухавши думки учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як витікає з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.
Так, статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, умовою для настання адміністративної відповідальності за якою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п.10.9 Правил дорожнього руху України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 354318 від 09.10.2023 року, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КупАП; схемою з місця ДТП; заявою та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 ; долученим DVD-R диском з відеозаписом моменту ДТП, при перегляді якого чітко зафіксовано момент зіткнення транспортного засобу «Citroen Picasso» із припаркованим автомобілем, з якого вибігає жінка та жестикулює руками, а автомобіль «Citroen Picasso», не зупинившись, залишає місце ДТП. Ці докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, і піддавати їх сумніву в даному конкретному випадку немає жодних підстав.
Що ж стосується позиції ОСОБА_1 щодо заперечення винуватості у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, апеляційний суд розцінює її як бажання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. На переконання суду апеляційної інстанції саме дії водія ОСОБА_1 перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної ДТП, будь-яких доказів відсутності в діях останнього вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.
Посилання апелянта на те, що під час судового засідання суд не надав йому можливості обгрунтувати свою позицію, надати пояснення, можливості заявити клопотання про виклик та допит свідків в судовому засіданні, також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. До того ж, як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами, викладеними у протоколі, не погодився, вказав, що 04.09.2023 близько 16.15 години забирав дитину із басейну, розташованого по вулиці Аржанова у місті Дніпрі. Коли він здійснював маневр розвороту, здавав заднім ходом, він дійсно бачив автомобіль «Fiat 500» ОСОБА_2 , чув сигнал, але розцінив його як прохання прискорити виконання маневру. Проте, ніяких ударів, колихань автомобіля не було, і пасажири, що були у нього в авто, також нічого не чули.
Що стосується інших аргументів апеляційної скарги, то вони, на думку апеляційного суду, мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву, а в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, що цілком узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його у встановлений КУпАП строк з дня вчинення правопорушення, в межах санкції ст. 124 КУпАП, підстав для закриття провадження у відповідності до п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП немає.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, тому оскаржувану постанову суду слід залишити без змін, а подану на неї апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КупАП України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КупАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П.Слоквенко