30.11.2023
ЄУН 391/851/23
Провадження №1-кп/389/183/23
УХВАЛА
30 листопада 2023 року Колегія суддів Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023120000000596 від 26.05.2023 відносно
ОСОБА_6 ,
застосований запобіжний захід - домашній арешт цілодобово, строк дії до 02.12.2023, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,
ОСОБА_7 ,
застосований запобіжний захід - тримання під вартою, строк дії до 02.12.2023, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України
ВСТАНОВИЛА:
28 листопада 2023 року до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023120000000596 від 26.05.2023 відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2023 року, справу передано колегії суддів: головуючий суддя - ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_10 та ОСОБА_3 .
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2023 року
Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03.11.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений строк запобіжного заходу у виді тримання до 02.12.2023.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда суду від 01.11.2023 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово, до 02.12.2023.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а обвинуваченому ОСОБА_6 - продовжити цілодобовий домашній арешт. Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися, а також тяжкістю покарання, що може загрожувати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , в разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, в якому вони обвинувачуються. Прокурор вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Потерпілий ОСОБА_11 у підготовче судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся, проте, даних про його належне сповіщення суд не отримав.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволенняклопотання прокурора, посилаючись на необгрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недоведеність прокурором неможливості призначення більш м'якого запобіжного заходу, а також зазначили про те, що суворість можливого покаранння не взмозі слугувати для призначення найтяжчого запобіжного заходу, вказали на наявність міцних соціальних зв'язків, а тому просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово із застосуванням електронних засобів контролю.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 загалом не заперечували проти задоволенняклопотання прокурора про продовження дії домашнього арешту, проте просили застосувати домашній арешт у певний період доби, а саме: вночі для можливості працевлаштування.
Вислухавши у підготовчому судовому засіданні думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Колегія суддів при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховує вимоги ст.ст.177, 178, 183 КПК України щодо мети та порядку застосування такого виду запобіжного заходу.
Крім того, вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, зважаючи на практику Європейського суду, колегія суддів враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії».
Про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить наступне.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке класифікується як особливо тяжкий злочин, який карається позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому усвідомлення тяжкості можливого покарання у разі доведення його вини, вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, шляхом залишення місця проживання, маючи при цьому всі можливості та засоби, що свідчить про його змогу залишити межі м.Бобринець та взагалі Кіровоградської області.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Тому, колегія суддів вважає, що наведені у клопотанні прокурора обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявним та обґрунтованим ризик переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Водночас, колегією суддів враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, проте відповідно до відомостей, зазначених в обвинувальному акті, відностно нього 25.11. 2020 року скеровано обвинувальний акт до Бобринецького районного суду Кіровоградської області за ч.1 ст. 289 КК та, крім того, обвинувачений не одружений, не працює, утриманці відсутні, тобто не має міцних соціальних зв'язків.
Також, на даний час судом ще не допитані свідки та потерпілі, тому є вагомі підстави вважати, що з метою уникнення покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, усвідомлюючи тяжкість покарання, може незаконно впливати на даних осіб з метою зміни та дачі показів останніми на його користь. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід врахувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1,2 ст.23, ст.224, ч.4 ст.95 КПК України. Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом укриття від суду дійсних обставин скоєння кримінального правопорушення та обставин, необхідних для встановлення істини у провадженні.
Колегією суддів також враховано характер та обставини кримінального правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що в даному випадку виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою і продовження саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тож ОСОБА_7 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких на досудовому розслідуванні слідчим суддею було застосовано та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, продовжують існувати, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину із погрозою застосуванням насильства, тому відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно з вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного. Відповідно до ч.6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить наступне.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке класифікується як особливо тяжкий злочин, який карається позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, раніше судимого, стосовно нього у Бобринецькому районному суді Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України, що вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Крім того, ОСОБА_6 , знаючи, що йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, може незаконно впливати на свідків та потерпілого, які ще в судовому засіданні не допитувалися, а також, вчиняти інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Водночас судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 хоча й офіційно не працює, проте, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, тобто має міцні соціальні зв'язки.
З огляду на викладене та вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, за яких було обрано та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, наразі не відпали, з метою запобігання ризику переховування ОСОБА_6 від суду та забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, йому доцільно буде продовжити дію такого виду запобіжного заходу як домашній арешт цілодобово строком на два місяці, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 183, 314, 315 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_7 у, ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 15.20 год. 30 листопада 2023 року по 15.20 год. 28 січня 2024 року.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити діюзапобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово строком на два місяці, а саме до 30 січня 2024 року.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 цілодобовоне залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали закінчується 30 січня 2024 року.
Надати можливість працівникам Кіровоградського РВП ГУНП в Кіровоградській області, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 , безперешкодно перевіряти його за місцем проживання, вимагати усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Копію ухвали надіслати для виконання начальнику Кіровоградського РВП ГУНП в Кіровоградській області, вручити обвинуваченому ОСОБА_6 .
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на процесуального прокурора в даному кримінальному провадженні.
На ухвалу суду, в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому ОСОБА_7 .
В іншій частині ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3