Справа № 353/1347/23
Провадження № 2-о/353/53/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокум.Тлумач
Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І., ознайомившись з матеріалами за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася в суд із заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання: зі спадкодавцем батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зі спадкодавцем матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4 , про що 31.10.2015 року складено відповідний актовий запис № 86. На час смерті він проживав за вищевказаною адресою. Після його смерті відкрилася спадщина на належне майно. Заповіту щодо свого майна батько не залишив.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її мати ОСОБА_5 , про що 04.03.2021 року складено відповідний актовий запис № 156. На час смерті вона також проживала за вищевказаною адресою. Після її смерті відкрилася спадщина на належне майно. Заповіту щодо свого майна мати не залишила.
Для оформлення своїх спадкових прав на частину спадщини, яка належить їй як спадкоємцю першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 , вона звернулася до Тлумацької державної нотаріальної контори, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено. Завідуючою Тлумацької державної нотаріальної контори Васильєвою Н.М. їй надано роз'яснення законодавства від 16.11.2023 року № 657/02-14 та № 568/02-14, в яких вказано, що протягом визначеного законом строку вона не подала заяви про прийняття спадщини і вважається такою, що не прийняла її. У зв'язку з тим, що нею пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України, їй необхідно вирішувати питання спадкування в судовому порядку. Вказала, що в Тлумацькій державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 77/2016 від 05.07.2016 року після смерті батька ОСОБА_4 , спадкоємцями, які прийняли спадщину та подали заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом є ОСОБА_5 (дружина померлого), ОСОБА_2 (дочка померлого, заінтересована особа), ОСОБА_6 (дочка померлого, заінтересована особа). Також в Тлумацькій державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 24/2021 від 18.05.2021 року після смерті матері ОСОБА_5 , спадкоємцями, які прийняли спадщину та подали заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом є ОСОБА_2 (дочка померлої, заінтересована особа), ОСОБА_7 (дочка померлої, заінтересована особа).
Зазначила, що вона від народження усе своє життя до серпня 2023 року проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою до своєї смерті проживали батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 , а також її сестри ОСОБА_2 (заінтересована особа) та ОСОБА_7 (заінтересована особа). Разом із сестрами вона доглядала до смерті за батьком, який багато років хворів та не міг самостійно пересуватися і здійснювати за собою догляд, приймала участь в організації похорону батька і матері. Після смерті батьків, тривалий час, до серпня 2023 року вона проживала за зазначеною адресою, звідки змушена була виселитися через напружені стосунки з сестрами.
А тому, для того щоб реалізувати своє право на отримання спадщини їй необхідно рішення суду, яким буде встановлено факт її постійного проживання зі спадкодавцями на час відкриття спадщини.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, вважаю необхідним відмовити у відкритті провадження у справі, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Так ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження та просила встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зі спадкодавцем матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 з метою подальшого оформлення спадщини ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батьків.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження №61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі №643/6447/19 (провадження №61-14968св20), від 12 січня 2022 року у справі №227/2188/21 (провадження №61-18156св21) та від 26 січня 2022 року у справі №568/310/21 (провадження №61-16757св21).
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на частку спадкового майно, яке залишилось після смерті спадкодавців.
Таким чином факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Такі ж висновки викладено в постанові Верховного Суду від 21.06.2022 року у справі №199/6329/20 (провадження №61-13935св21), ухвалі від 02.05.2022 року у справі №944/2326/21 (провадження №61-3761ск22).
Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається спір про право, вважаю, що на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України слід відмовити у відкритті провадження у справі.
Також у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 , яка зазначена платником судового збору у квитанції № 0.0.3322624515.1 від 23.11.2023 року (а.с. 15), слід повернути сплачену нею суму судового збору.
На підставі викладеного, відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, керуючись ст.ст. 186, 260-261, 294, 353-355 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву з додатками повернути ОСОБА_1 , в порядку ч. 3 ст. 186 ЦПК України.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительці АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , сплачений нею по квитанції № 0.0.3322624515.1 від 23.11.2023 року судовий збір в розмірі 1074 (Одна тисяча сімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Роз'яснити заявниці, що вона має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяН. І. ЛУЩАК