Справа № 637/784/19
№ 1-кп/183/1115/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокум. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_6 ,(в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12019220450000064 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця смт. Шевченкове Шевченківського району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не непрацюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч.3 ст.135 КК України,
ВСТАНОВИВ:
24.02.2019 року близько 16:30 годині, більш точний час не встановлено, ОСОБА_8 перебував у житловому будинку за місцем свого постійного мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Під час виховної бесіди зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо їх неналежної поведінки в побуті, знаходячись у дитячій кімнаті будинку, достовірно знаючи, що в кімнаті позаду дитини розташоване двоярусне дитяче ліжко зі стійками, виконаними з металевої квадрат-труби та дерев'яними бильцями, в присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_9 , схопив правою рукою свого малолітнього сина ОСОБА_10 за одяг спереду зверху, після чого, з силою відштовхнув від себе дитину, внаслідок чого, ОСОБА_10 ударився життєво важливим органом - лівою тім'яною частиною голови об металеву стійку, виконану з металевої квадрат-труби двоярусного дитячого ліжка, розташованого позаду дитини, отримавши тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми голови, що в подальшому спричинила смерть дитини.
Внаслідок травми, згідно з висновком експерта № 10-12-603-ДМ/19 від 03.06.2019 року, малолітній ОСОБА_10 отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів в м'які покриви голови лівої скронево-тім'яної ділянки, в м'які покриви голови тім'яної ділянки, крововиливу в лівий скроневий м'яз, крововиливу над твердою мозковою оболонкою лівої тім'яно-скроневої ділянки (згорток крові масою 100 г.), крововиливу під твердою мозковою оболонкою в середній черепній ямці справа, лінійного перелому лівої тім'яної кістки, крововиливів під м'які мозкові оболонки на переднє-зовнішній поверхні лобної долі лівої півкулі, локалізованих переважно в борознах, місцями з розповсюдженням на вершини звивин, на переднє-нижній поверхні лобної долі, на заднє-зовнішній поверхні тім'яно-скроневої доль правої півкулі з ерозивними ушкодженнями м'яких мозкових оболонок, вогнища забою тканини головного мозку в товщі скроневої долі правої півкулі, яка утворилася не меш ніж за чотири доби до настання смерті.
Вищевказана закрита черепно-мозкова травма голови утворилася від травматичної дії тупого предмета, з обмеженою травмуючою поверхнею (відносно до травмованої ділянки тіла), на що вказує наявність ділянки вдавлення зовнішньої кісткової пластинки в ділянці перелому (перелом тім'яної кістки зліва, представлений тріщиною (ділянкою вдавлення) кісткової пластинки у вигляді кута, відкритого дозаду та вправо, далі, від вершини кута перелом розповсюджується на тім'яній кістці у вигляді лінії, в напрямку ззаду наперед, дещо справа на ліво, перетинаючи вінцевий шов затухає, де закінчується двома лінійними тріщинами на внутрішній кістковій пластинці), індивідуальні характеристики травмуючої поверхні якого, в ушкодженнях не відобразилися, за механізмом удару, з ознаками загального струсу голови, у вигляді поширених плямистих крововиливів з ерозивними ушкодженнями м'яких мозкових оболонок та вогнищем забою тканини головного мозку.
Враховуючи морфологічні характеристики даної травми, не виключається можливість її спричинення при падінні на площині, з попередньо наданим прискоренням тілу, з наступним співударом лівою тім'яною ділянкою голови з виступаючим обмеженим предметом (частиною предмета).
Дана черепно-мозкова травма має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент його спричинення, а вданому випадку, як такого, що призвело до смерті та знаходиться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Причиною смерті дитини ОСОБА_10 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася крововиливами над-, під тверду мозкову оболонку, під м'які мозкові оболонки, лінійним переломом склепіння черепа, та ускладнилася розвитком набряку-набухання головного мозку.
01.03.2019 року о 13:06 годині лікарями швидкої екстреної медичної допомоги констатовано смерть малолітнього ОСОБА_10 . Таким чином, внаслідок протиправних дій, вчинених через необережність, ОСОБА_10 заподіяв смерть малолітнього потерпілого ОСОБА_10 .
Крім того, 24.02.2019 року близько 16:30 години ОСОБА_8 під час виховної бесіди зі своїми малолітніми дітьми щодо їх неналежної поведінки, з силою відштовхнув від себе свого малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в наслідок чого ОСОБА_10 ударився лівою тім'яною частиною голови об металеву стійку, виконану з квадрат-труби, двоярусного дитячого ліжка та отримав тілесні ушкодження.
Внаслідок отриманої травми малолітній ОСОБА_10 почав погано пересуватись та постійно скаржитися на головний біль та запаморочення. Проте, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що дитина внаслідок його протиправних дій отримала тілесні ушкодження та потребує медичної допомоги, умисно не звернувся за допомогою до лікарів та не повідомив про такий стан дитини до медичних закладів.
Так, ОСОБА_8 , у період часу з 24.02.2019 року по 01.03.2019 року, усвідомлюючи те, що малолітній ОСОБА_10 страждає від болю, внаслідок отриманих ним тілесних ушкоджень, та розуміючи те, що дитина перебуває в небезпечному для життя стані, маючи реальну можливість надати потерпілому ОСОБА_10 допомогу, останній, проявивши байдужість до права людини на життя, не надав необхідної допомоги та не вжив заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя малолітнього ОСОБА_10 , не викликав працівників швидкої медичної допомоги, не повідомив про стан потерпілого співробітників медичного персоналу установ Міністерства охорони здоров'я України, хоча мав можливість зробити це, для забезпечення надання необхідної допомоги потерпілому, та усвідомлюючи той факт, що від отриманої травми в область життєво важливого органу - голови останній відчуває особливих фізичних страждань, залишив малолітнього ОСОБА_10 у безпорадному стані на ліжку в будинку за місцем свого мешкання протягом п'яти днів, що в подальшому спричинило смерть потерпілого малолітнього ОСОБА_10 .
Причиною смерті дитини ОСОБА_10 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася крововиливами над-, під тверду мозкову оболонку, під м'які мозкові оболонки, лінійним переломом склепіння черепа, та ускладнилася розвитком набряку-набухання головного мозку.
Згідно висновку експерта №08-142/2019 від 13.06.2019 року при своєчасному наданні малолітньому ОСОБА_10 адекватної медичної допомоги у спеціалізованому нейрохірургічному відділенні можливо було діагностувати внутрішньочерепний крововилив та провести ургентне нейрохірургічне втручання з подальшою комплексною консервативною терапією. В такому разі наслідки цієї травми могли бути іншими, смерті дитини можна було б запобігти.
Завідоме залишення ОСОБА_8 без допомоги малолітнього ОСОБА_10 , який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, відбувалося в присутності малолітньої дитини ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим остання поновлена на обліку служби у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області як дитина, яка зазнала психологічного насильства з боку батьків (стала свідком смерті брата, який був залишений в небезпеці).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вказав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Показав, що 24.02.2019 року приблизно о 16.30 годині він, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 та своїми дітьми ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 . Вказав, що він дійсно в ході виховної бесіди відштовхнув від себе свого сина ОСОБА_10 , який упав і вдарився головою. Після чого він вийшов з кімнати. Додав, що пізніше сину стало погано, його нудило. Він давав йому ліки від захитування та активоване вугілля, гадав, що він отруївся. Він не знав, що у сина струс мозку. Чому одразу не звернувся за медичною допомогою, пояснити не може. 01.03.2019 року о 12.00 годині він прийшов на обід і побачив, що його син мертвий. В 2014 році він вже притягувався до відповідальності за умисне тяжке тілесне ушкодження відносно своєї дитини ОСОБА_9 , однак судимість за вказаний злочин погашена. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_8 скоєно злочини, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Отже, суд, дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 :
-по епізоду за ч.1 ст.119 КК України у вбивстві, вчиненому через необережність;
-по епізоду за ч.3 ст. 135 КК України у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, особою, що поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи,
доведена в повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 119 КК України, ч.3 ст.135 КК України, відповідно.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_8 , суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягало в тому, що ОСОБА_8 співпрацював зі слідством, зокрема, надавав зізнавальні показання, добровільно приймав участь у слідчому експерименті.
Також, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав повністю, на обліках у лікарів не перебуває.
Однак, обставинами, що обтяжують покарання, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини
Обставиною, яка обтяжує покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.
Щодо щирого каяття, то суд не знаходить підстав для визнання зазначеної обставини, як такої, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 , оскільки, на переконання колегії суддів лише сам факт визнання вини не може свідчити про її наявність.
Суд звертає увагу, що щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Висновок про щирість каяття не можна робити лише на підставі голослівної заяви обвинуваченого у судовому засіданні, оскільки основним проявом щирого каяття визначається такий психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в 2014 році ОСОБА_8 вже був засуджений за спричинення тяжких тілесних ушкоджень своїй донці ОСОБА_9 , 2010 року народження у вигляді внутрішньо-черевного розриву січового міхура (т.1 а.с. 151). Судимість за вказаним вироком погашена у встановленому законом порядку і судом при призначенні покарання не враховується.
Водночас, на переконання колегії суддів така обстава може бути врахована, як обставина, що характеризує ОСОБА_8 , як особу схильну до протиправної поведінки щодо дітей, пов'язану з насильством щодо них.
За таких обставин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, всі обставини по справі, обставини, які пом'якшують покарання, та обставин, які його обтяжують, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, а саме нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки такі підстави у суду відсутні, вважає, що покарання повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених злочинів, конкретним їх обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі, буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта відсутні.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_8 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.119, ч.3 ст.135 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ч. 3 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його фактичного затримання.
Зарахувати у строк відбуття покарання тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 з 02 березня 2019 року по 14 грудня 2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази:
-блістер ліків ацетилсаліцилової кислоти з відсутніми трьома таблетками; змив речовини бурого кольору зі стінки пічки дров'яного опалення; змив з поверхні передньої правої стійки двохярусного ліжка; подушка з наволочкою з другого ярусу ліжка зі слідами нашарування речовини темного та світлого кольору; фрагмент килиму з нашаруванням речовини темного кольору; три фрагменти папілярних візерунків пальців рук; одяг з трупа (фуфайка з синтетичного трикотажу сірого кольору; труси із бавовняного трикотажу синього кольору; шкарпетки із бавовняного трикотажу); зразки волосся з п'яти частин голови трупа; зрізи з нігтьових пластин пальців рук трупа, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області - знищити;
-посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 ; тимчасове посвідчення військовослужбовця № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , серії НОМЕР_3 виданий Куп'янським МРВ УМВС України в Харківській області, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження - повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_8 .
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3