Справа № 214/2801/23
Провадження № 2/177/485/23
РІШЕННЯ
Іменем України
22 листопада 2023 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Коваль Н.В.
за участі
секретаря судового засідання Авдєєвої В.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язання, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому уточнюючі позовні вимоги просив суд в рахунок погашення заборгованості в сумі 839613,00 грн за договором іпотеки з позикою грошей, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А., зареєстрованим в реєстрі за № 520,521, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на:
садовий будинок - А загальною площею 276,3 кв.м., господарську будівлю В, сарай Г, навіс Ж, огорожу № 1, ворота №3, №4, замощення І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 ;
земельну ділянку площею 0,0605 га, кадастровий номер 1221884000:04:002:0038, цільове призначення: 01.05 для ведення індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача за своєчасно не повернуту суму позики: 3% річних з простроченої суми в розмірі 5521,00 грн; 1% пені від загальної суми позики в розмірі 67169,04 грн, суму інфляційного збільшення в розмірі 1679,23 грн та судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що, 23.03.2021 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_4 , як позичальником, був укладений договір іпотеки з позикою грошей, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. зареєстрований в реєстрі за № 520,521.
Відповідно до зазначеного Договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 839 613,00 грн, що на день підписання та посвідчення договору, за курсом НБУ було еквівалентно 30000,00 доларів США, строком до 23.03.2023 року.
Грошові кошти передавалися без нарахування процентів до 23.02.2023, включно (п.2 Договору).
Пунктом 5 зазначеного Договору було передбачено, якщо Позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, пеню в розмірі 1 % від загальної суми позики, за кожен день прострочення, розпочинаючи з 24.03.2023.
Відповідно до п.6 Договору, сторони домовилися про те, що відповідно до ст. 628 ЦК України, цей договір є змішаним договором, який несе в собі ознаки договору позики та договору іпотеки. Тож, з метою забезпечення виконання зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, яке складається з: садового будинку А, загальною площею 276,3 кв.м, господарська будівля В, сарай Г, навіс Ж, огорожа №1, ворота№3,4, замощення І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,0605 га, кадастровий номер якої 1221884000:04:002:0038, цільове призначення:01,05 для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в разі порушення кредитних зобов'язань.
Договір укладався з накладенням заборони відчуження предмета іпотеки, реєстрацією іпотеки та внесенням даних про обтяження та іпотеку до державного реєстру речових прав.
Відповідно до умов договору сторони домовились про те, що звернення стягнення та реалізація майна в разі звернення стягнення на нього може бути здійснено шляхом, передбаченим Законом України «Про іпотеку» (п.26). Також договором передбачено, що Іпотекодержатель має право на свій розсуд застосувати механізм позасудового врегулювання питання.
Крім того, договором передбачено, що, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (п.28).
Оскільки відповідач вчасно умови договору не виконала, позивач за захистом своїх прав вимушений звернутися до суду.
Присутні в судовому засіданні позивач та його представник, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов в повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову посилаючись на його необґрунтованість.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 23.03.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки з позикою грошей (а.с.12-15), відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як позикодавець, при укладенні цього договору передав у власність позичальнику ОСОБА_4 , строком до 23.03.2023 включно, а позичальник ОСОБА_4 , прийняла від нього у власність на умовах строкового повернення, строком до 23.03.2023 включно, грошові кошти в розмірі 830613,00 грн, що на день підписання та посвідчення цього договору, за курсом НБУ (1 долар США = 27,6871 грн), еквівалентно 30000,00 доларів США.
Вказані гроші позичальником отримані повністю від позикодавця, при підписанні та посвідчені цього договору.
Відповідно до п.2 Договору, сторони домовились, що таку ж саме суму грошових коштів без нарахування процентів ОСОБА_4 зобов'язується повернути ОСОБА_1 до 23.03.2023 включно.
Відповідно до п. 3 Договору, позичальник зобов'язується повернути позикодавцю одержані у позику грошові кошти у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 5 Договору, у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, пеню в розмірі 1 % від загальної суми позики, за кожен день прострочення, розпочинаючи з 24.03.2023.
Відповідно до п. 7 - п. 8.4 Договору, з метою забезпечення виконання цього зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю, належне їй на праві приватної власності нерухоме майно (надалі - предмет іпотеки) (а.с.16-21).
Предмет іпотеки складає: садовий будинок - А загальною площею 276,3 кв.м., господарську будівлю В, сарай Г, навіс Ж, огорожу № 1, ворота №3, №4, замощення І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 ;
земельну ділянку площею 0,0605 га, кадастровий номер 1221884000:04:002:0038, цільове призначення: 01.05 для ведення індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка під № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 .
Сторони оцінили предмет іпотеки в сумі 830613,00 грн (п. 10 Договору).
Відповідно до п. 21 Договору, в разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання за договором позики, іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю/позичальнику через нотаріуса письмову вимогу про усунення порушень та/або умов цього договору. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до п. 26 Договору, в разі часткового невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання за договором позики, іпотека зберігається у первісному обсязі, а також іпотеко держатель має право вимагати повернення всієї суми боргу.
Сторони домовились про те, що звернення стягнення та реалізація майна в разі звернення стягнення на нього може бути здійснено шляхом, передбаченим Законом України «Про іпотеку». Сторони домовились про те, що вчинення виконавчого напису буде здійснено за рахунок іпотекодавця/позивальника.
Відповідно до п. 27 Договору, за домовленістю сторін, у разі невиконання позичальником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, цей договір передбачає передачу права власності на предмет іпотеки на ім'я іпотеко держателя та є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки, що вказаний в цьому договорі, за іпотекодержателем.
Сторони домовились про те, що право власності на передане в іпотеку майно переходить від іпотекодавця до іпотеко держателя на наступний день після закінчення тридцяти денного строку (передбаченого ЗУ «Про іпотеку» для добровільного виконання зобов'язань за основним договором) з дня отримання повідомлення про вимогу, що надсилається іпотеко держателем у відповідності до умов цього договору або отримання особистого підпису іпотекодавця, та є підставою для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки. Право власності на майно, що є предметом цього договору, виникає у іпотеко держателя з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Сторони домовились про те, що на протязі одного дня з моменту передачі права власності іпотеко держателю на майно, що є предметом цього договору, іпотекодавець зобов'язана передати всю технічну та іншу документацію, що необхідна для реєстрації права власності на майно.
Відповідно до п. 28 Договору, сторонам роз'яснено про те, що іпотеко держатель має право на свій розсуд застосувати механізм позасудового врегулювання питання. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі та ЗУ «про іпотеку», або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотеко держателем про задоволення вимог іпотеко держателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, або іншим шляхом, передбаченим ЗУ «Про іпотеку» та діючим законодавством.
В разі звернення стягнення на предмет іпотеки по застереженню, сторони погодилися не укладати додатковий договір до цього договору.
У разі неможливості розрахунку по договору позики та перевищення суми боргу вартості переданого в іпотеку майна, позичальник/іпотекодавець зобов'язується передати предмет іпотеки за договором «Про задоволення вимог іпотекодержателя» в рахунок боргу по основному зобов'язанню.
Про механізм врегулювання питання іпотекодержатель повинен повідомити іпотекодавця в письмовій вимозі згідно умов цього договору.
А також іпотеко держатель має право:
-у разі несплати боржником у строк позиченої суми грошей, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису;
-звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається іпотеко держателем в офіційному листі (вимозі), що надсилається іпотекодавцю відповідно до умов цього договору.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Як зазначив у своєму позові позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_4 , взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку із чим, 23.03.2023 позивач звернувся до останньої із письмовою вимогою про погашення заборгованості за договором іпотеки з позикою грошей, про те станом на дату звернення із зазначеним позовом до суду, відповідача кошти не повернула.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Так, матеріали справи не містять письмової вимоги позивача із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Відповідно до умов Договору, останній містить умови позасудового врегулювання спору.
Так, відповідно до вимог ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, на предмет іпотеки, щодо якого іпотекодержателем набуто право власності або спеціальне майнове право, втрачають чинність.
До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Так матеріали справи не місять відомостей про досудове врегулювання спору, на підставі умов чинного Договору, та відповідно до вимог чинного законодавства.
Велика Палата Верховного суду в постанові від 21.03.2018, у справі № 760/14438/15-ц дійшла висновку, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Позивач в своєму позові посилається на те, що відповідно до п. 5-2 розділу VІ ЗУ «Про іпотеку», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити.
Судом встановлено, що договір іпотеки з позикою грошей від 23.03.2021 укладений між фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не містить ознак споживчого кредиту, а отже на останній не розповсюджується зупинення дії окремих статей ЗУ «Про іпотеку», що в свою чергу не перешкоджає позасудовому врегулюванню спору, передбаченому умовами Договору.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про те, що позивачем не виконано дій пов'язаних із позасудовим врегулюванням спору, у зв'язку із чим, в задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про 3% річних з простроченої суми в розмірі 5521,00 грн; 1% пені від загальної суми позики в розмірі 67169,04 грн, суму інфляційного збільшення в розмірі 1679,23 грн, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов'язку.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до п. 5 Договору, у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, пеню в розмірі 1 % від загальної суми позики, за кожен день прострочення, розпочинаючи з 24.03.2023.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено на всій території України воєнний стан, який в подальшому Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 продовжено до 14 лютого 2024 року.
Відповідно до п.18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як видно з матеріалів справи, індекс інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню в розмірі 1% від загальної суми позики, за кожен день прострочення нараховано позивачем з 24.03.2023, тобто в період дії воєнного стану, а відтак зазначена вимога, про стягнення з відповідача на користь позивача встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості та пеню в розмірі 1% від загальної суми позики, за кожен день прострочення, відповідно до п.18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України - задоволенню не підлягає.
Таким чином на підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язання - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 01.12.2023.
Суддя: