справа № 208/1752/21
№ провадження 1-кп/208/137/23
ВИРОК
Іменем України
22 листопада 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали кримінального провадження № 12021040160000088 відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого заступником директора ПНВП «Інвест-Гарант», одруженого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
О 17.05 годині 25.01.2021 року, у темний час доби, ОСОБА_6 керуючи технічно справним легковим автомобілем «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проспекту Тараса Шевченко в м. Кам'янське Дніпропетровської області, з боку вулиці Медичної в напрямку проспекту Свободи по автодорозі, що має двосторонню організацію руху по дві смуги у кожному напрямку, розділену трамвайним полотном.
При русі в районі будинку № 1/11 по вулиці Медичній та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, по якому здійснювала рух пішохід ОСОБА_5 , ОСОБА_10 як водій механічного транспортного засобу, не маючи перешкод ані технічного, ані механічного характеру, повинен був зменшити швидкість руху, а при необхідності зупинитись, щоб пропустити пішоходів, тобто діяти у відповідності з вимогами п. п. 16.2 та 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
- на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
В порушення зазначених вимог ПДР України, ОСОБА_10 як водій механічного транспортного засобу, не маючи перешкод ані технічного, ані механічного характеру, при необмеженій видимості і оглядовості, здійснюючи рух по мокрому асфальтобетонному покриттю проїзної частини дороги, по проспекту Тараса Шевченко в м. Кам'янське, та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, виявивши на ньому пішохода, проявив злочинну самовпевненість, швидкість свого руху не знизив, заходи гальмування своєчасно не застосував, та допустив наїзд керованого ним автомобілю на пішохода ОСОБА_11 , яка перетинала проїзну частину дороги справа наліво за напрямком руху автомобіля в темпі спокійного кроку.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_11 заподіяні тілесні пошкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2 ступеню з переломом лобної кістки по центру з синцем в цій ділянці, вогнищевим забоєм обох лобних часток, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
У прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, знаходиться грубе порушення водієм ОСОБА_10 вимог п. п. 16.2 та 18.1 Правил дорожнього руху України, оскільки зазначене порушення безпосередньо спричинило настання даної події.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив наступне.
Його водійський стаж обчислюється з 18 років. Вказаний в обвинуваченні автомобіль «Toyota RAV4», належить йому з 2012 року. З потерпілою ОСОБА_11 він раніше не знайомий.
25.01.2021 року приблизно о 17 годині, він їхав на своєму автомобілі «Toyota» по вулиці Медичній в м. Кам'янське, по напрямку руху в сторону проспекту Т.Шевченка. Перед перехрестям вулиці Медичної та проспекту Т.Шевченка, повертав праворуч саме на проспект, та зупинився щоб пропустити автомобілі. Зосередився на автомобілях, та не помітив як із-за кіоску вийшла потерпіла та почала переходити дорогу. При продовженні руху та маневру повороту праворуч, скоїв наїзд на останню. Він одразу вийшов з автомобіля, підійшов до потерпілої, спитав чи цілі руки, ноги. Також спитав у потерпілої жінки як вона себе почуває, та чи не потрібно відвезти її до лікарні. Потерпіла відмовилася їхати до лікарні та попросила відвезти її додому. Він був дуже схвильований пригодою, і тому залишивши місце ДТП, відвіз потерпілу додому, провів до під'їзду, де знов запитав про її самопочуття та пропонував відвезти до лікарні. Жінка вдруге відмовилася, і він залишивши їй номер свого мобільного телефону, на випадок якщо їй буде потрібна допомога, поїхав додому.
Через деякий час до нього додому приїхали працівники поліції. Одразу до поліцейських не виходив оскільки проходив курс лікування гірудотерапії, був весь в п'явках. Потім, зателефонував адвокату та проконсультувався, як себе поводити в даній ситуації, після чого вийшов до поліцейських. В подальшому, останні провели обшук в його домоволодінні, оглянули та вилучили його автомобіль на штрафмайданчик.
Він повністю визнає свою вину в ДТП та травмуванні потерпілої ОСОБА_11 . У його захисників є сумніви щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої. Завдані матеріальні збитки потерпілій він відшкодував повністю. При призначенні виду та міри основного покарання він покладається на розсуд суду. Просить не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами. Право керування транспортними засобами для нього є життєво необхідним. Працюючи заступником директора виробничого підприємства, в роботі постійно використовує власний транспортний засіб, і він фактично є засобом існування його родини. Його дружина є інвалідом дитинства 2-ї групи, суттєво обмежена в пересуванні, і позбавлення його права керування транспортним засобом вкрай утруднить і її фізичне існування.
Окрім визнання ОСОБА_10 своєї вини, вона встановлена в судовому засіданні та підтверджена відповідними та належними доказами, які були предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_5 яка пояснила суду наступне.
З обвинуваченим вона раніше не знайома. 25.01.2021 року, приблизно о 17.00 годині, вона поверталася з роботи додому. Йшла по вулиці Медичній, та підійшовши до перехрестя з проспектом Т.Шевченка подивилася по сторонам, впевнилася, що транспортних засобів поряд немає, після чого почала переходити пішохідний перехід в напрямку трамвайної колії. Раптово відчула удар автомобілем в ліву сторону. Від удару вона впала на землю. Потім підвелася та підняла шапку з асфальту. Чи вдарилася вона головою в момент падіння, не пам'ятає. З автомобіля вийшов водій ОСОБА_10 , спитав як вона себе відчуває та запропонував відвезти її в лікарню. Вона сказала: «Ніякої лікарні», і попросила відвезти її додому. Вона не знала, що при падінні вдарилась головою, вважала, що ця подія не є якоюсь важливою.
ОСОБА_10 відвіз її додому, і вже знаходячись вдома, вона вже почала себе погано почувати та згодом втратила свідомість. Рідні викликали «швидку меддопомогу» і її відвезли до 8-ї лікарні м. Кам'янське, а потім до лікарні ім. Мечнікова в м. Дніпро. Обвинувачений ОСОБА_10 весь час матеріально допомагав з лікуванням, повністю сплатив матеріальну та моральну шкоду від цієї події.
Ніяких претензій до обвинуваченого ОСОБА_10 вона не має. Просила останнього суворо не карати.
- витягом з ЄРДР від 25.01.2021 року, як підстави початку досудового слідства, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 286 КК України, з фабулою що 25.01.2021 року приблизно о 17.05 годині, на перехресті вулиці Медичної та проспекту Т.Шевченка в м. Кам'янське, автомобіль «Тойото» д.з. НОМЕР_1 , при здійсненні маневру повороту, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу. Внаслідок ДТП травмовано пішохода ОСОБА_5 з діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку, внутрішньочерепна гематома, та госпіталізовано до ОКБ ім. Мечнікова (т.2 а.с. 1);
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.01.2021 року, згідно якого зафіксована обстановка на місці ДТП, ділянці місцевості на якій розташований пішохідний перехід на перехресті по проспекту Т.Шевченка в м. Кам'янське, встановлено, що автомобіль покинув місце пригоди в невідомому напрямку, схемою ДТП та фотознімками (т.2 а.с. 9-16);
- протоколом обшуку від 25.01.2021 року - домоволодінню по вулиці Залізняка 42-А в м. Кам'янське, на території якого виявлено автомобіль «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без зовнішніх пошкоджень. З салону автомобіля вилучено змив з рукоятки перемикання передач автоматичної коробки передач та керма, а також з правої руки ОСОБА_6 . Вказаний автомобіль поміщено на майданчик Кам'янського РУП по вулиці Медичній 15 (т.2 а.с. 34-36);
- речовими доказами по справі - вищезазначеним транспортним засобом, змивами з обох рук ОСОБА_6 , та змивами з керма та коробки передач (т.2 а.с. 40, а.с. 46);
- висновком судової автотехнічної експертизи №19/104-9/2/154 від 18.02.2021 року, відповідно до якого робоча гальмова система та рульове курування автомобіля «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент експертного огляду знаходяться в працездатному стані (т.2 а.с. 101-105);
- протоколом огляду - відеозапису, який міститься на оптичному диску DVD-R «Perfeo», вилученого у ТОВ «Дніпронет», з обставинами ДТП, яке мало місце 25.01.2021 року приблизно о 17.05 годині, під час якого водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв наїзд передньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_5 , речовими доказами по справі (т.2 а.с. 134-135);
- висновком судової фототехнічної та автотехнічної експертизи №КСЕ-19/104-21/5400 від 22.02.2021 року, відповідно до якого, згідно наданої на дослідження відеограми «video_2021-02-15_15-50-36», встановити час руху пішохода ОСОБА_5 з моменту виходу на пішохідний перехід до моменту наїзду на неї автомобілем «Toyota RAV4», не надається можливим. Пішохід подолала відстань з моменту появи в кадрі відеозапису до моменту наїзду на неї автомобілем «Toyota RAV4», за 2,68 секунди.
У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Toyota RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 16.2 та 18.1 Правил дорожнього руху України.
При заданих вихідних даних, водій автомобіля «Toyota RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування із зупинкою автомобіля «Toyota RAV4» до місця наїзду.
Дії водія автомобіля «Toyota RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , при заданому механізмові пригоди, не відповідали вимогам п.п. 16.2 та 18.1 ПДР України, що, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з даною ДТП (т.2 а.с. 141-146);
- висновком судово-медичної експертизи №156-Е від 24.02.2021 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлено ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2 ступеню з переломом лобної кістки по центру з синцем в цій ділянці, вогнищевим забоєм обох лобних часток, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
Тілесні ушкодження у ОСОБА_5 виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, предмет або при ударі о подібні після надання тілу прискорення (більш конкретно характерологічні властивості котрого (их) не відобразились)
Враховуючи характер ушкоджень, процеси їх загоєння, дані медичних документів, експерт вважає давність іх утворення незадовго до потрапляння в лікарню, тобто 25.01.2021р (т.2 а.с. 148-149);
- висновком судово-медичної експертизи №165-Е від 25.02.2021 року, згідно якого виявлені у ОСОБА_5 у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2 ступеню з переломом лобної кістки по центру з синцем в цій ділянці, вогнищевим забоєм обох лобних часток, виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, предметів, або при ударі о подібні після надання тілу прискорення (більш конкретно характерологічні властивості котрого(их) не відобразились) можливо при механізмі, зазначеному в відеоматеріалу, яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження та наданій у СМЕ (т.2 а.с. 151-152);
- оглянутими в судовому засіданні оптичними дисками із відеозаписами з камери відеоспостереження (т.2 а.с. 24, а.с. 132), яким зафіксовано механізм зазначеного вище ДТП, а саме момент повороту автомобілю та подальшого наїзду на пішохода на пішохідному переході 25.01.2021 року о 17.05 годині, на перехресті вулиці Медичної та проспекту Т.Шевченка в м. Кам'янське.
Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв'язку, суд вважає, що вина ОСОБА_6 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважає визнання ним своєї вини в дорожньо-транспортній пригоді, повне відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлені.
Правова позиція сторони захисту щодо сумнівів у заподіянні потерпілій ОСОБА_11 саме тяжких тілесних ушкоджень, якої дотримується і обвинувачений ОСОБА_10 , є правом на власний розсуд її формулювати.
На стадії судового розгляду справи адвокатом ОСОБА_12 заявлялось клопотання про призначення у справі повторної судово-медичної експертизи, яке судом відхилено як нічим не обґрунтоване.
Як зазначалось вище, обвинувачений повністю визнає свою вину в пригоді, а ставлення його захисників до наслідків які настали, суд не вважає за обставину яка нівелює суб'єктивне ставлення ОСОБА_10 саме до вчинення злочину.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_10 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, розшуканий працівниками поліції, затриманий в порядку ст. 208 КПК України та представлений слідчому судді для вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В клопотанні про застосування запропонованого слідчим запобіжного заходу відмовлено та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк застосування якого не продовжувався та сплив.
Порушення п.п. 2.10. ПДР України, в частині залишення місця ДТП, ОСОБА_10 не інкриміновано.
Причини залишення ОСОБА_10 місця пригоди останнім пояснені, як обумовлені схвилюванням фактом збиття пішохода, намаганням відвезти потерпілу до лікарні, подальшим виконанням прохання останньої доставити її саме додому, і на думку суду є цілком природними. Пояснення обвинуваченого повністю підтверджуються і показаннями потерпілої ОСОБА_11 про пропонування ОСОБА_10 відвезти її саме до лікарні.
Заздалегідь, якесь травмування ОСОБА_11 та його тяжкість, не передбачалось ні останньою, ні обвинуваченим.
Відповідно до п.п. 2.11 ПДР України, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.
Питання про призначення покарання при постановленні вироку суд вирішує в залежності від доведеності винуватості особи у вчиненні злочинних дій за обставин, пред'явлених в обвинуваченні, з урахуванням вимог статей 50, 65 КК України.
Відповідно до ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання має на меті не тільки кару, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, ризик вчинення ОСОБА_10 повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства та для окремих осіб, визначена як низька. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства. Виконання покарання можливо у громаді за умови здійснення нагляду та застосування соціально виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Досудова доповідь не будучі обов'язковою для прокурора та суду, враховується при вирішенні питання щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченій особі.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, яке визначено законодавством як тяжкий, але неумисний злочин, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, одружений, працевлаштований, тобто має міцні соціальні зв'язки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховує обставини, що пом'якшують його покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ зазначає, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи позицію державного обвинувачення, потерпілої ОСОБА_11 , принцип індивідуалізації покарання, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно призначатись у межах санкції ст. 286 ч.2 КК України, а подальше перевиховання та виправлення ОСОБА_6 можливо шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі, з встановленням строку випробування.
Міра покарання встановлюється з урахуванням всіх обставин справи, і на думку суду не повинна суттєво перевищувати мінімально встановлену санкцією ч.2 ст. 286 КК України.
Частиною 1 ст. 75 КК України встановлено, що якщо суд…при призначенні покарання у виді…позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно із ч. 3 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5-ти років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно до ст. 76 КК України покладає на засудженого відповідні обов'язки.
Розглядаючи питання призначення факультативного додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, на застосуванні якого наполягає державне обвинувачення, суд зазначає про його альтернативність, і що доцільність його застосування вирішується у кожному конкретному випадку.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_10 працює заступником директора ПНВП «Інвест-Гарант», з його слів, в роботі цього саме виробничого підприємства потребує використання особистого транспортного засобу.
Наведені обвинуваченим обставини ніким не заперечені.
Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Позбавлення права керувати транспортними засобами є різновидом позбавлення права займатися певною діяльністю, і як будь-який вид покарання, передбачений КК України, призводить до звуження прав засудженої особи, є заходом кримінального примусу, що застосовується від імені держави до особи, яка вчинила кримінально каране діяння.
Таким чином, позбавлення права керувати транспортними засобами особам, для яких діяльність пов'язана з користуванням таким правом є джерелом доходу, само по собі не є достатньою правовою підставою для не призначення такого виду покарання, але існування цієї обставини потребує більш виваженого підходу під час обрання заходу цього примусу.
Судом відзначається, що згідно наданих документів, дружина обвинуваченого ОСОБА_10 є інвалідом дитинства 2-ї групи, обмежена в пересуванні, при здійсненні якого використовує палицю або милиці, і таким чином її життєдіяльність тісно пов'язана саме з правом чоловіка на керування особистим транспортним засобом.
Як зазначалось вище, ризик небезпеки ОСОБА_10 для суспільства та для окремих осіб, визначений досудовою доповіддю органу пробації як низький.
У ст. 29 Загальної декларації прав людини проголошується: «При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві»
Враховуючи обставини справи, наведені стороною обвинувачення та захисту доводи, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації покарання, суд вважає призначення ОСОБА_10 зазначеного додаткового покарання не доцільним, так як це суттєво утруднить особі здійснення його конституційних прав, утруднить члену його сім'ї - інваліду пересування транспортним засобом, призведе до явно непропорційного обмеження прав і свобод людини.
.
Доводи державного обвинувачення на застосування додаткового покарання, які пов'язані з залишенням ОСОБА_10 місця ДТП, його погодженою з адвокатами позиції щодо сумніву в тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої, належним чином досліджені та враховані, але на думку суду є явно замалими для прийняття рішення про призначення цього альтернативного покарання, не є необхідним та не відповідають загальним цілям щодо захисту суспільства, громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Суд вважає, що покарання у виді позбавлення ОСОБА_10 волі з встановленням строку випробування, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбачене законом, ухвалюється з дотриманням основного змісту прав та свобод людини, є справедливим за принципом пропорційності, цілком достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України. Згідно ст. 124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, без позбавленням права керування транспортними засобами.
В строк відбуття призначеного ОСОБА_6 покарання зарахувати строк його затримання відповідно до ст. 208 КПК України, протягом 26.01.2021 року.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбуття покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 роки.
Згідно ст. 76 КК України, зобов'язати засудженого протягом іспитового строку:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з засудженого ОСОБА_6 процесуальні витрати по проведенню судових експертиз у загальній сумі 5 230 гривень 40 копійок.
Речові докази по справі:
- оптичний диск із відеозаписом механізму ДТП з камери відеоспостереження «ТОВ Дніпронет», зберігати при матеріалах справи;
- змиви з керма, рукоятки коробки передач автомобіля «Toyota RAV4», р.н. НОМЕР_1 , змиви з обох рук ОСОБА_6 , які знаходяться в камері зберігання речових доказів Кам'янського РУП, знищити;
- автомобіль «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні у ОСОБА_6 , скасувавши арешт в частині заборони відчуження зазначеного майна, залишити у власника.
До набрання вироком законної сили, захід забезпечення кримінального провадження відносно засудженого ОСОБА_6 , не обирати.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.
Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1