справа №176/2413/23
провадження №2/176/1041/23
РІШЕННЯ
Іменем України
24 листопада 2023 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді Павловської І.А.,
за участі секретаря Ніколенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовті Води, в залі суду, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по аліментах на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 18 жовтня 2018 року по 01 серпня 2023 року у розмірі 87548,57 гривень та неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 39300,33 гривень.
Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини від заробітку (доходу) батька, але не меньше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 18 жовтня 2018 року.
Звертає увагу, що внаслідок невиконання відповідачем рішення суду за ним утворилась заборгованість по виплаті їй аліментів в сумі 87548 грн. 57 коп.
Добровільно відповідач аліменти платити не бажає.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Враховуючи вищевказану заборгованість по аліментам просить стягнути з відповідача заборгованість по аліментам на утримання дитини за період з 18 жовтня 2018 року по 01 серпня 2023 року у розмірі 87548 грн. 57 коп. та суму неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 39300 грн. 33 коп.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
20 листопада 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги визнає частково.
Вказує, що з 08 січня 2019 року з нього в примусовому порядку стягуються аліменти за рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області №176/2337/23 від 20 грудня 2018 року. Оскільки відповідач не працює та не отримує доходи, виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 87548,57 грн., яка обліковується в Жовтоводсько-П'ятихатському відділі державної виконавчої служби та вже підлягає примусовому стягненню. Таким чином, просив відмовити у частині стягнення заборгованості по аліментам у розмірі 87548,57 гривень.
Окрім того, відповідач просив зменшити розмір неустойки з 39300,33 грн. до 10000,00 грн. В зв'язку з тим, що з 2019 року він не має постійного доходу, його матеріальний стан не дозволяв сплачувати аліменти своєчасно та в повному обсязі.
При цьому відповідач зазначив, що в 2019, 2021 роках та з березня 2023 року перебуває на обліку у центрі зайнятості як безробітний, де отримував допомогу меньшу ніж розмір щомісячного платежу по аліментам.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилися.
При цьому позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила провести розгляд справи без її участі.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 7, складений 29 січня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровськї області (а.с.6).
Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист від 20.12.2018 року про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання малолітньої доньки в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18 жовтня 2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.27).
Проте, відповідач аліменти на утримання неповнолітньої дитини не сплачує, у зв'язку з чим, виникла заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів видана в.о. начальника Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області та станом на 01 серпня 2023 року складає 87548 грн. 57 коп. (а.с.9).
Згідно із роз'ясненнями викладеними у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).
Саме такою правовою позицією керувався Верховний Суд України у своїй постанові від 16 березня 2016 року по справі № 6-300цс16.
В постанові від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц Верховний Суд зазначає, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення про стягнення з нього аліментів. Проте свої зобов'язання вчасно не виконував.
При цьому відсутність постійного доходу не є підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів і відповідно до звільнення його від пені за заборгованість по аліментам. Крім того, суд не знайшов підстав для зменшення розміру пені з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів на підставі ст. 196 ч.2 СК України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів на утримання дитини та з відповідача на її користь слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, передбачену ст.196 СК України.
Відповідно до розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, її розмір складає 39300,00 грн.
Так, враховуючи, що ст. 196 СК України встановлені обмеження щодо максимального розміру стягнення неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути неустойку (пеню) з прострочення сплати аліментів на утримання дитини у сумі 39300,33 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 87548,57 грн. по виконавчому провадженню № 58005182 суд зазначає, що між сторонами немає спору стосовно розміру заборгованості.
Таким чином, у разі відсутності спору про розмір заборгованості зі сплати аліментів, які вже стягнуті рішенням суду, відсутні і правові підстави для повторного стягнення вказаної заборгованості рішенням суду. Заборгованість з аліментів стягується саме виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України із відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180,196СК України та ст.ст. 13,76-80, 81, 206, 211, 247, 258, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 18 жовтня 2018 року по 01 липня 2023 року у розмірі 39300 (тридцять дев'ять тисяч триста) гривень 33 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА