Справа № 932/3114/21
Провадження № 2/932/939/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі Скрипниченко К.Г.
розглянувши у підготовчому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
В підготовчому засіданні представником ОСОБА_2 - адвокатом Смагіним В.Г. заявлено клопотання про виділення позовної вимоги щодо поділу в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухомого майна котеджу для тимчасового проживання (Літ.3Б-1), загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 56,1 кв.м., ганок літ.3б, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток, належних кожному з них, в самостійне провадження та передати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна-котеджу за виключною підсудністю на розгляд Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, тобто за місцем розташування вказаного нерухомого майна, про поділ якого заявлені позивачем позовні вимоги.
В підготовчому засіданні представник ОСОБА_1 заперечував поти задоволення заявленого клопотання, посилаючись, що вказаний котедж є сумісним майном подружжя і вимоги про його поділ можливо розглядати в одному провадженні у даній справі.
Третя особа в підготовче засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши клопотання, ознайомившись матеріалами справи, суд вважає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Статтею 189 ЦПК України передбачено, що завданнями підготовчого провадження, зокрема, є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 5) визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз'яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі N 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі N 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відповідно до ч.3 цієї статті, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, ОСОБА_1 в квітні 2021 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просив поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_4 наступним чином, а саме: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині транспортного засобу марки «TAYOTA», моделі «CAMRY», 2015 року випуску, за кожним; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині транспортного засобу марки «TAYOTA», моделі «CAMRY», 2017 року випуску, за кожним.
17.06.2021 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому ОСОБА_2 просить визнати за нею та ОСОБА_1 право власності на частину за кожним на транспортний засіб марки DAEWOO, моделі Nexia, 1997 року випуску, р/н НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1498 ст.куб.; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки «TAYOTA», моделі «CAMRY», 2017 року випуску, р/н НОМЕР_3 .
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.07.2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 був об'єднаний з первісним позовом ОСОБА_1 в одне провадження.
06.12.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов зустрічний позов (уточнений) ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 112,4 кв.м., житловою площею 67,9 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 112,4 кв.м., житловою площею 67,9 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на частину за кожним на транспортний засіб марки DAEWOO, моделі Nexia, 1997 року випуску, р/н НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1498 ст.куб.; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки «TAYOTA», моделі «CAMRY», 2017 року випуску, р/н НОМЕР_3 .
13.09.2022 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя (уточнена), в якій ОСОБА_1 просить поділити спільне сумісне майно подружжя наступним чином, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «TAYOTA», моделі «CAMRY», 2015 року випуску, р/н НОМЕР_4 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «TAYOTA», моделі «CAMRY», 2015 року випуску, р/н НОМЕР_4 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «TAYOTA», моделі «CAMRY», 2017 року випуску, р/н НОМЕР_3 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «TAYOTA», моделі «CAMRY», 2017 року випуску, р/н НОМЕР_3 ; поділити в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно котедж для тимчасового проживання (літ.зБ-1), загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 56,1 кв.м., ганок літ. 3б, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток належних кожному із них.
Тобто, вбачається, що серед решти позовних вимог, у даній справі існує спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо поділу в натурі між ними нерухомого майна - котеджу для тимчасового проживання (літ.зБ-1), загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 56,1 кв.м., ганок літ. 3б, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який розташований поза межами Шевченківського району м. Дніпра, на який розповсюджується юрисдикція Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.
В підготовчому засіданні представник ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення клопотання про виділення в самостійне провадження позовних вимог ОСОБА_1 про розподіл нерухомого майна - вказаного котеджу з направленням їх для розгляду до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, зазначав, що ринкова вартість спірної квартири, яку ОСОБА_2 заявила до розподілу в цій справі, та яка розташована по АДРЕСА_3 , вища вартості котеджу, заявленого до розділу ОСОБА_1 , а тому даним спір підлягає розгляду за ч.1 ст. 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна, вартість якого є найвищою, тобто в Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська. Разом з цим, докази цим твердженням у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про поділ в натурі нерухомого майна - котеджу для тимчасового проживання (літ.зБ-1), загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 56,1 кв.м., ганок літ. 3б, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не підсудні Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська, тому суд вважає за необхідне роз'єднати об'єднані у цій справі позовні вимоги, виділивши позовні вимоги про поділ в натурі зазначеного котеджу в самостійне провадження, з передачею справи в частині цих вимог для розгляду до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за місцем розташування спірного вищевказаного нерухомого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30-32, 43, 197, 260 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме поділу в натурі між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 нерухомого майна - котеджу для тимчасового проживання (літ. 3Б-1), загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 56,1 кв.м., ганок літ. 3б, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток належних кожному з них - роз'єднати, виділити ці позовні вимоги в самостійне провадження та направити для розгляду до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повного тексту ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
Суддя Т.О. Кудрявцева