ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 545/2528/23 Номер провадження 11-кп/814/2361/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю: прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7 /в режимі відеоконференції/
та представника колонії ОСОБА_8 /в режимі відеоконференції/
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2023 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Суд першої інстанції вважає, що наявність заохочень, позитивна характеристика засудженого з урахуванням призначеного судом строку покарання за особливо тяжкий злочин, не дає підстави вважати, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення.
Аналізуючи встановлені судом обставини суд вважає, що засуджений не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2023 року скасувати та задовольнити його клопотання про застосування до нього вимог ст.81 КК України.
Вимоги апеляційної скарги засуджений мотивував тим, що він став на шлях виправлення, примирився з потерпілим, відшкодував завдану злочином шкоду та на даний час підтримує спілкування з потерпілим.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Засуджений в судове засіданні просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, вину визнає, щиро розкається.
Представник колонії в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Прокурор в судовому засіданні запекречив та вважав ухвала суду законною та обгрунтованою.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, вислухавши доводи засудженого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу просив її задовольнити, заяву представника колонії про виправлення ОСОБА_7 , промову прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідност.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 01.07.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 28.09.2016, за ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.70 КК України до 10 років позбавлення волі.
Початок строку 24.02.2016; кінець строку - 20.07.2025 року.
Відповідно до ч.1, 2ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно п.2 ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до вказівок Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», суди, розглядаючи питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мають ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення.
Саме досягнення такої цілі покарання, як виправлення засудженого обґрунтовує можливість його дострокового звільнення від відбування покарання, хоча і під певною умовою.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 ретельно перевірив формально-юридичні та оціночні підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо ОСОБА_7 перевірив матеріали особової справи, в якій наявна характеристика останнього, згідно якої засуджений за період відбування покарання, затвердженою начальником державної установи «Божковська виправна колонія (№16)», засуджений ОСОБА_7 в теперішній час характеризується позитивно. Працевлаштований різноробочим на контрагентському об'єкті установи, до праці відноситься сумлінно, проявляє розумну ініціативу. Добре ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконані дорученої роботи. До виконання передбаченим законом вимог персоналу установи ставиться з розумінням. Виконавчі листи на адресу установи не надходили.
Так, одним із показників виправлення засудженого є висновок адміністрації установи про те, що засуджена особа довела своє виправлення.
Разом з тим, адміністрація установи у характеристиці від 01.08.2023 зазначила, що засуджений «стає на шлях виправлення», тобто його поведінка має позитивну направленість, проте не набула ознак стабільності для застосування частини 2 статті 107 КК України .
Як вбачається з довідки про заохочення та стягнення, засуджений ОСОБА_7 за період відбування покарання мав 8 заохочень за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та правилами внутрішнього трудового розпорядку та вимог безпеки праці; мав 6 стягнень, які погашені у встановленому законом порядку, з яких догана - 12.08.2016, сувора догана - 13.08.2019, дізо 14 діб - 02.07.2021.
Відповідно до витягу з протоколу №18 від 24.07.2020 засідання комісії державної установи «Бердянська виправна колонія (№77)» засудженому ОСОБА_7 відмовлено в застосуванні ст.101 КВК України (т.1 а.о.с. 222).
Відповідно до витягу з протоколу №5 від 31.03.2022 засідання комісії державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» засудженому ОСОБА_7 відмовлено в застосуванні ст.82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення (т.2 а.о.с. 43).
Відповідно до витягу з протоколу №5 від 31.03.2022 засідання комісії державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» засудженому ОСОБА_7 відмовлено в застосуванні ст.107 КК України, як такому, що не довів свого виправлення (т.2 а.о.с. 47).
Посилання засудженого ОСОБА_7 на те, що він примирився з потерпілим та відшкодував шкоду, є недостатніми для доведення засудженим свого виправлення, в розумінні ст.81 КК України.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції перевірив належним чином сукупність обставин, які мають значення для прийняття правильного рішення та дійшов вірного висновку, що підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 відсутні.
Підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання поділяються на формально-юридичні та оціночні.
Формально-юридичні підстави передбачені ч.3ст.81 КК України пов'язуються з фактичним відбуттям особою певної частини строку призначеного їй покарання.
Оціночні підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбачені ч.2ст. 81 КК України і виражаються тим, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Саме досягнення такої цілі покарання як виправлення засудженого обґрунтовує можливість його дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ст.6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.
Ресоціалізація -свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Крім того, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом суду, а не обов'язком.
Суд апеляційної інстанції вважає, що дані про поведінку засудженого за весь час відбування покарання та його особу свідчать, що процес виправлення на час звернення з клопотанням не досяг тієї стадії, на якій можливо застосувати до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення відповідно до вимогст.81 КК України.
Таким чином, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 405,407,419 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3