УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2954/22 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т.Б.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №274/2954/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. у м.Бердичеві,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2012 року №б/н у сумі 7 419,88 грн.
Позов обґрунтований тим, що 16 травня 2012 року ОСОБА_3 (далі - позичальник) підписав анкету-заяву №б/н із метою отримання банківських послуг. Був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви і приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Банк відкрив картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, і надав позичальнику в користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 16 000 грн. Позичальник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від прийняття спадщини до 31 січня 2020 року. Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, у яких адреса реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 . Банк 23 липня 2020 року надіслав претензію кредитора до Бердичівської державної нотаріальної контори. Позивач 05 серпня 2020 року отримав відповідь Бердичівської державної нотаріальної контори про те, що спадкоємці померлого позичальника з заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». Спадкоємцям позичальника 26 жовтня 2020 року направлений лист-претензія, яким кредитор пред'явив свої вимоги, але борг наразі не погашений. На дату смерті позичальника ОСОБА_3 його заборгованість перед банком за кредитним договором становила 7 419,88 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту. Оскільки відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника, то спадкування обов'язків відбулося відповідно до частини третьої ст.1268 ЦК України, враховуючи ті обставини, що відповідачі не відмовилися від спадщини у шестимісячний строк від дня відкриття спадщини.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що позичальник ( ОСОБА_3 ) при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. На думку скаржника, безпідставні посилання суду першої інстанції на те, що укладений між сторонами договір не містить підписів позичальника під Умовами та Правилами надання банківських послуг, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними умовами та правилами закон не вимагає. Позичальник після отримання картки, за умовами укладеного з банком договору, здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація спадкодавцем картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Крім того, спадкодавець звертався до банку з метою перевипуску картки, отримав перевипущені картки з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжив користуватися. Користуючись протягом тривалого часу кредитними коштами та здійснюючи часткове погашення боргу, позичальник фактично погоджувався з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, які діяли, як на момент укладення договору, так і після внесення змін шляхом прийняття нових редакцій умов та правил. Факт укладення договору та розмір заборгованості не спростовано, доказів повернення кредиту матеріали справи не містять, а тому суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту. Крім того, висновки суду про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що відповідачі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , яке майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача. Банк, як кредитор спадкодавця, самостійно не мав можливості оцінити майнові права, що увійшли до складу спадщини в грошовому еквіваленті, а тому при встановленні факту відсутності такої інформації, для повного і всебічного з'ясування обставин справи, суд повинен самостійно встановити дану інформацію. Відповідачі не надавали доказів, що розмір успадкованого майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця за кредитом, отже, на них лежить обов'язок щодо відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі. Всупереч принципу змагальності суд поклав тягар доказування лише на позивача. Рішення суду позбавляє банк права кредитора на поновлення своїх порушених прав шляхом стягнення з спадкоємця, який прийняв спадщину і користується успадкованим майном, коштів, що отримав спадкодавець в установі банку. Відповідно до частини третьої ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Так, представник позивача отримав судову повістку завчасно, що підтверджується підписом на розписці (а.с.234). Судові повістки направлені відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернуті поштою з грифом: «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до положень частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. За загальним правилом явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга ст.1220 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст.1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини), спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
За частинами другою та третьою ст.1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини), кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщини на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців із дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ст.1281 ЦК України).
За положеннями ст.1282 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі №615/473/20 зазначено, що: «одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у ст.ст.12,81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного ст.1281 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Отже, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року в справі №640/6274/16-ц вказано, що: «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою ст.1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої ст.1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених ст.1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої ст.1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 16 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_3 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку кредитка «Універсальна» для користування кредитним рахунком (а.с.30).
У заяві зазначено про те, що ОСОБА_3 згодний із тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_3 ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в банку.
Матеріали справи не містять підтверджень того, що ОСОБА_3 ознайомлювався та надавав згоду саме на ті Тарифи і Умови та Правила надання банківських послуг, ксерокопії яких приєднані до матеріалів справи, при погодженні та підписанні ним заяви від 16 травня 2012 року, тобто, що ці істотні умови кредитного договору мав на увазі позичальник при вчиненні правочину. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування і не спростовано позивачем при розгляді даної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Тарифів та Умов і правил у редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягах з Тарифів та з Умов і Правил, як невід'ємну складову частину змісту кредитного договору, а тому апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником ОСОБА_3 , ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк (а.с.19-30,32-46).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.53).
У матеріалах справи відсутні докази того, що спадкоємці ОСОБА_3 повідомляли кредитора, тобто позивача, про відкриття спадщини.
За таких обставин, АТ КБ «ПриватБанк» 23 липня 2020 року звернулося до Бердичівської державної нотаріальної контори з претензію кредитора від 30 червня 2020 року за №SAMDN52000070436192 щодо включення кредиторських вимог АТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу померлого ОСОБА_3 , просило повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 7 419,88 грн, повідомити банк, чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, а також відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали (а.с.54-55).
Листом від 28 липня 2020 року №958/02-14, який отримав позивач 05 серпня 2020 року, Бердичівська державна нотаріальна контора Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) сповістила кредитора про те, що державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Денисенко Г.А. 04 березня 2020 року за р.№4-133 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що належало ОСОБА_3 (а.с.56).
Отже, позивач 05 серпня 2020 року дізнався про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_3 , та за положеннями частини третьої ст.1281 ЦК України позивач, як кредитор спадкодавця, мав право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців із дня, коли він дізнався про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, а саме до 06 лютого 2021 року.
Із листом-претензією від 21 жовтня 2020 року №SAMDN52000070436192 позивач звернувся до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вимогою щодо погашення боргу. Дата звернення банка із претензією в порядку частини третьої ст.1281 ЦК України не спростована. Претензія обґрунтована, тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки не заявили нотаріусу про відмову від неї (а.с.57-58).
Відповідно до частини другої ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.
Разом з тим, із матеріалів спадкової справи, заведеної 24 жовтня 2019 року за №411/2019 після смерті ОСОБА_3 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті позичальника ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася дочка померлого - ОСОБА_2 , а син померлого - ОСОБА_4 24 жовтня 2019 року подав заяву про відмову від спадщини на користь сестри ОСОБА_2 . Державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Житомирської області 04 березня 2020 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом щодо майна ОСОБА_3 , у тому числі із урахуванням частки, від якої відмовився син померлого ОСОБА_4 (а.с.124). Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з частки в статутному капіталі Приватного малого підприємства виробничо-інформаційної фірми «ВІККОР» в сумі 1 200 000 грн.
Отже, спадщину після смерті позичальника прийняла відповідач ОСОБА_2 .
За таких обставин, позивачем, як кредитором спадкодавця, доведено дотримання АТ КБ «ПриватБанк» строку, визначеного ст.1281 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємця боржника - ОСОБА_2 та наявність спадкоємця боржника у особі доньки ОСОБА_2 .
Разом із тим, до обов'язку позивача належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини.
Із розрахунку заборгованості, виконаного банком станом на 30 червня 2019 року, за ОСОБА_3 рахується заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 7 419,88 грн (а.с.12 зворот). Проте, розрахунок виконаний із застосуванням процентних ставок, які не були погоджені зі спадкодавцем, а саме: з використанням процентних ставок за користування кредитом: 30%, 27,6%, 32,4%, 42% річних. Приймаючи до уваги, що при погашенні кредитної заборгованості сплачені суми спочатку відносилися банком на погашення процентів за користування кредитом, заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 7 419,88 грн вважатися доведеною не може.
Виписка про рух коштів по рахунку за договором №б/н станом на 15 січня 2021 року підтверджує застосування кредитором процентних ставок, які в установленому законом порядку із спадкодавцем при укладенні договору погоджені не були (а.с.13-18).
Із вищевикладеного слідує, що банк, як кредитор, не довів, що на день смерті ОСОБА_3 останній мав кредитну заборгованість за тілом кредиту у сумі 7 419,88 грн., а тому така сума не може бути стягнута з відповідача ОСОБА_2 , хоча успадковане нею майно перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення.
Матеріалами справи не доведено, що інший відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 та допускається до спадкування після його смерті.
Із огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: