Справа № 761/43493/23
Провадження № 1-кс/761/28274/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали скарги директора СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 на постанову слідчого Державного бюро розслідувань від 03 листопада 2023 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000000890
УСТАНОВИВ:
У провадженні Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження № 62019000000000890 від 14 червня 2019 року.
Постановою слідчого Державного бюро розслідувань від 03 листопада 2023 року відмовлено директору СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000000890.
Не погоджуючись із винесеною постановою директор СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на постанову слідчого Державного бюро розслідувань від 03 листопада 2023 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000000890.
З її змісту вбачається, що у провадженні ДБР перебуває кримінальне провадження № 62019000000000890 від 14 червня 2019 року. 03 листопада 2023 року слідчий ДБР виніс постанову про відмову у визнанні директора СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 потерпілим у цьому кримінальному провадженні. Заявник вважає постанову незаконною, невмотивованою та передчасною, оскільки вона не відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України. Вказує, що слідчий, перед тим як постановити дану постанову не вчинив ряд обов'язкових слідчих і процесуальних дій.
Заявник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Уповноважена особа Державного бюро розслідувань подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні скарги просив відмовити.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 306 КПК слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності учасників розгляду.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя зазначає наступне.
Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального провадження, до яких, серед іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Крім того, кримінальним процесуальним законом України визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону всіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких віднесені законність (ст. 9 КПК України), змагальність (ст. 22 КПК України) та диспозитивність (ст. 26 КПК України).
Згідно зі ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий суддя зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України та Кримінального процесуального кодексу.
Так, у силу п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Наведена норма спрямована на дотримання учасниками кримінального провадження засад змагальності та диспозитивності.
Відповідно до ст. 22 КПК України зміст змагальності у кримінальному провадженні полягає у самостійному обстоюванні сторонами їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів передбаченими КПК засобами.
Диспозитивність, яка визначена ст. 26 КПК України, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.
Слідчий суддя, у свою чергу, відповідно до положення ч. 6 ст. 22 КПК України зобов'язаний, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У той же час, принцип змагальності, у силу ст. 22 КПК України, саме на особу, яка звернулася зі скаргою, покладає обов'язок обстоювання її правової позиції, доведення обставин, які вона вважає порушенням відповідних прав, свобод та законних інтересів.
Таким чином, слідчий суддя при вирішенні ініційованого скаржником питання зобов'язаний не лише дослідити надані йому матеріали, але й забезпечити особі право на безпосереднє відстоювання своєї позиції під час розгляду справи.
Відтак, слідчий суддя вважає, що неявка без поважної причини сторони кримінального провадження, якою подана скарга свідчить про фактичне не підтримання поданої скарги та не доведення згаданих обставин, що оцінюється як підстава для відмови у задоволенні такої скарги.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Перевіривши зміст оскаржуваної постанови слідчого від 03 листопада 2023 року про відмову у визнанні директора СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 потерпілим, слідчий суддя вважає, що ця постанова містить усі відомості (елементи), передбачені для такого процесуального рішення. Наведені слідчим у постанові мотиви і обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя вважає достатніми для винесення постанови про відмову у визнанні особи потерпілою.
Таке рішення було прийняте слідчим у результаті проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та на підставі зібраних доказів, що відповідає вимогам закону.
У свою чергу, слідчий суддя відхиляє посилання директора СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 на доводи, що стосуються неякісного проведення досудового розслідування як підстави для скасування оскаржуваної постанови слідчого.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Так, слідчим розглянута заява директора СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 про визнання його потерпілим та за результатами розгляду заяви винесено оскаржувану постанову.
Слідчий суддя зазначає, що під час розгляду скарги директора СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000000890, доказів, які б вказували на завдання шкоди директору СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 не надано, тому підстав для скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим не вбачається, а висновки слідчого про відсутність підстав для визнання директора СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що скарга директора СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.303-309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні скарги директора СТОВ «Хлібороб» ОСОБА_3 на постанову слідчого Державного бюро розслідувань від 03 листопада 2023 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000000890.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1