ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/5218/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року (суддя Калашник Ю.В.) у справі №280/5218/23 за позовом Приватного підприємства «Морена СК» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.09.2023 задоволено позов ПП «Морена СК», а саме:
визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8490150/43508227 від 23.03.2023, №8538126/43508227 від 30.03.2023;
зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №51 від 16.11.2021, №52 від 17.11.2021, складені Приватним підприємством “МОРЕНА СК”, датою подання їх на реєстрацію.
Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
11.09.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява (вх. №40078), в якій заявник просив суд стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року заяву задоволено частково та стягнуто з Головного управління ДПС у Львовській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкана» суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених заявником у зв'язку з наданням останньому правничої допомоги адвокатом, з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з укладеним договором про надання правової допомоги вартість правничої допомоги становить 13000,0 грн., але враховуючи такі принци як співмірність та пропорційність, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 2000,0грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав
апеляційну скаргу, в які просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідач вважає, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання консультації та складання позову. Також, за позицією відповідача, витрати на правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання правової допомоги 03.10.2022 між позивачем та адвокатом Пителем М.В. укладено Договір про надання професійної правничої допомоги.
На підтвердження виконання робіт представником позивача надано: акт приймання-передачі №03/07-0407/23 від 04.07.2023; рахунок на оплату №03/07-0470/23 від 04.07.2023; платіжну інструкцію № 19/07/2023 від 19.07.2023 на суму 13000,00 грн.
Згідно з Актом приймання-передачі надані послуги правничої допомоги складаються: із аналізу наданих документів для підготовки позову - 2600,00 грн. (за 2 год.); підготовка тексту позовної заяви - 7800,00 грн. (за 6 год.); виготовлення копій та завірення додатків до позовної заяви - 2600,00 грн. (за 2 год.).
Отже, надані позивачем письмові докази свідчать про те, що на стадії розгляду справи у суді першої інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у 13 000грн.
В той же час, враховуючи такі принципи як співмірність та пропорційність, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,0грн.
Позивачем не оскаржується додаткове рішення суду, в частині визначеного розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо неспівмірності та не пропорційності витрат, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).
Вказуючи в апеляційній скарзі на неспівмірність стягнутих витрат із складністю справи, відповідач не вказує про те, який гонорар адвоката є справедливим у контексті складності цієї справи, та який зазвичай застосовуються при визначенні винагороди адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Умовами Договору визначено порядок формування гонорару адвоката.
Отже, умови щодо встановленого договором розміру гонорару адвоката відповідають приписам ст. 30 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, та є визначеними.
Щодо аргументів відповідача про відсутність доказів фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу слід зазначити те, що такими доказами є договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, докази оплати наданих послуг.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору про надання правової допомоги, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, при цьому, зменшивши заявлену до відшкодування суму до 2000,0грн.
З цих підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року по справі №280/5218/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 30.11.2023
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк