ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 201/9082/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бендес А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.09.2023 року (суддя Батманова В.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 25.09.2023 року) у адміністративній справі №201/9082/23 за позовом ОСОБА_1 до Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, суд -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати постанову начальника Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рожко В.М. №163 від 28.07.2023 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.09.2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийнятим нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт зазначав, що відповідно до ч.4 ст.35 Конституції України у разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Апелянт зазначав, що відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», саме в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень. Апелянт зазначав, що п.3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.35 Конституції України не обмежено. Згідно Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 року №2066, до зазначених релігійних організацій належать, зокрема, Свідки Єгови. Апелянт належить до релігійної організації Свідків Єгови, сповідує відповідні переконання та з вказаних підстав звертався із заявою про заміну виконання військового обов'язку на час мобілізації невійськовою службою, що свідчить про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності. Апелянт вважав помилковим посилання на п.16 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для обмеження права на заміну військового обов'язку невійськовою службою, а також помилково сприйняв можливість обмеження прав за запровадження таких обмежень. Апелянт вважав, що рішення суду ухвалене всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням України та сталій практиці Європейського суду з прав людини.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що 28.07.2023 року начальником Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рожко В.М. стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було винесено постанову №163 про адміністративне правопорушення. Згідно вказаної постанови в період дії правового режиму воєнного стану, незважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 (зі змінами), враховуючи положення ст.64 Конституції України, 24.07.2023 року ОСОБА_1 не прибув з речами по повістці, відмовився проходити військову службу за мобілізацією у військовому шпиталі, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП. На ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. При вирішенні спору по суті, суд керувався ч.4 ст.35, статтями 64, 65 Конституції України, статтями 251, 256, ч.2 ст.210-1 КУпАП, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», статтями 3, 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Суд врахував, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, п.3 якого у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, п16 ч.1 ст.8 цього Закону допускається обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби. Суд керувався статтями 1, 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена. Суд врахував, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), затвердженого Законом України від 03.03.2022 року №2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов'язані та резервісти. Суд керувався ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб»; ч.3 ст.18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, згідно якої свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров'я і моралі, так само як і основних прав та свобод інших осіб. У зв'язку з цим, суд прийшов до висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те органом відповідно до вимог КУпАП, права ОСОБА_1 , як під час складання протоколу, так і під час розгляду справи були дотримані, а його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП є доведеною та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 24.07.2023 року.
Матеріалами справи встановлено, що у липні 2023 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 , який є рядовим запасу, пройшов медичний огляд ВЛК та згідно довідки від 19.07.2023 року №61/13 був визнаний придатним до військової служби.
20.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій просив, у зв'язку з його переконаннями (Свідок Єгови з 21.08.1991 року) надати йому право на альтернативну (не військову) службу згідно ст.35 Конституції України. До заяви додав довідку від 18.07.2023 року №2910, видану релігійною організацією «Релігійний цент Свідків Єгови в Україні».
Як вбачається з пояснень Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, 24.07.2023 року ОСОБА_1 було запрошено до Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та, з урахуванням його релігійних переконань запропоновано проходження військової служби у військовому шпиталі військової частини НОМЕР_1 , однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження військової служби за мобілізацією у військовому шпиталі через свої релігійні переконання, у зв'язку з чим 24.07.2023 року Соборним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.2'10-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП від 24.04.2023 року: в період дії воєнного стану, незважаючи на Указ Президента України від 2402.2022 року №65/2022 (зі змінами), враховуючи положення ст.64 Конституції України, 24.07.2023 року ОСОБА_1 не прибув з речами на відправку по повістці, відмовився проходити військову служб в військовому шпиталі військової частини НОМЕР_1 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 роз'яснено ст.63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09.00 год. в приміщенні Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за адресою АДРЕСА_1 , про що ОСОБА_1 постави власний підпис. Заяви, клопотання відсутні, про що ОСОБА_1 також поставив власний підпис.
Встановлено, що постановою начальника Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 28.07.2023 року було винесено постанову №163 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння ним адміністративного порушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 3400 грн. Згідно постанови: в період дії правового режиму воєнного стану, незважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 року №65/2022, враховуючи положення ст.64 Конституції України, 24.07.2023 року ОСОБА_1 не прибув з речами на відправку по повістці, відмовився проходити військову службу за мобілізацією у військовому шпиталі військової частини НОМЕР_1 .
Встановлено, ч.4 ст.35, статей 64, 65 Конституції України ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статей 1, 4, 5 Закону України «По альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. На альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України. Види діяльності, якими можуть займатися громадяни, які проходять альтернативну службу, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 року №195 затверджено Перелік видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу, в якому зазначено, зокрема, охорона здоров'я та соціальна допомога.
Відповідно до статей 1, 2, п.5 ч.1 ст.6, ч.2 ст.9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України. В указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 року, який у подальшому продовжувався та діє на теперішній час. Указом Президента України доручено військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-IX від 03.03.2022 року, прийнято рішення про оголошення та проведення загальної мобілізації. Мобілізацію провести на території, зокрема, Дніпропетровської області.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч.2 ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб». Відповідно до ч.3 ст.18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права задекларовано, що свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров'я і моралі, так само як і основних прав та свобод інших осіб.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що в період дії воєнного стану та згідно Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та №65/2022, не обмежуються конституційні права та свободи людини та громадянина, передбачені ч.4 ст.35 Конституції України; діє Закон України «По альтернативну (невійськову) службу» та, виходячи з Переліку видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 року №195, служба в установах охорони здоров'я є альтернативною (невійськовою) службою. Суд зазначає, що Соборним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 було запропоновано проходити військову службу по мобілізації у військовому шпиталі військової частини, а тому не було порушено законодавство.
Відповідно до ч.2 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір штрафу 3400 грн. обрахований з розрахунку двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (3400 грн.=17 грн.х200 )
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Соборним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не було допущено порушень.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.09.2023 року у адміністративній справі №201/9082/23 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова