ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/21581/23
Суддя І інстанції Ніколайчук С.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 року №1368 к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 31.07.2023 року №527 о/с «По особовому складу»;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2023 року по дату винесення судового рішення, без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області відповідно до ст.371 КАС України;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2023 року по дату винесення судового рішення, без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, відповідно до ст. 371 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила її скасувати та направити справу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надано належної оцінки обставинам дотримання строків звернення з позовом до суду. З метою захисту своїх прав адвокат позивача звертався до відповідача з метою отримання документів, що стали підставою для її звільнення та які необхідні для пред'явлення до суду. Однак, тривалий час, відповідач не надавав запитувані адвокатом документи, чим створював передумови для пропуску строків звернення з позовом до суду. Крім цього, судом першої інстанції було взято до уваги лише клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, при цьому, не надав позивачу можливості обґрунтувати свою позицію щодо дотримання строків звернення з позовом до суду та постановив без з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частиною першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
За таких обставин, з огляду на специфіку спору, для звернення позивача з адміністративним позовом про скасування наказів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, поновлення на службі встановлюються визначені абзацом 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України строки.
В той же час суд першої інстанції не врахував такого.
Так, відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, конструкція зазначеної норми права вказує на те, що позивач наділений правом зробити заяву про поновлення пропущеного строку, і лише у випадку, якщо підстави для поновлення строку, вказані в такій заяві, судом будуть визнані неповажними або якщо позивач взагалі не звернувся з такою заявою, то суд має право залишити позов без розгляду. У свою чергу, очевидним є те, що реалізувати своє право на звернення з заявою позивач може лише у випадку, якщо він буде обізнаний про те, що судом, після відкриття провадження у справі, вирішується питання щодо дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду.
У спірному випадку справа розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін. Доказів того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали позивач була обізнана про звернення відповідача із клопотанням про залишення позову без розгляду матеріали справи не містять. З матеріалів справи вбачається, що вказане клопотання, разом з іншими матеріалами, було направлено відповідачем на адресу позивач лише 22.09.2023 (т.1 а.с.104), а вже 26.09.2023 судом постановлено оскаржувану ухвалу. При цьому, матеріали справи свідчать і про те, що позивач, реалізуючи свої право щодо надання заперечень на заяву про залишення позову без розгляду, подала такі заперечення, які датовані та зареєстровані в суді 29.09.2023. Отже, аргументи, наведені позивачем у вказаних запереченнях, не були предметом дослідження судом, а відповідно судом не було надано і оцінки таким аргументам позивачки, які стосувалися строків звернення з позовом до суду.
Таким чином, неповідомлення позивача про розгляд судом першої інстанції питання про залишення позову без розгляду, призвело до постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду без дослідження усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції неможливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу і на таке.
Так, питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (справа «Мельник проти України» рішення від 28.03.2006 року).
Таким чином, враховуючи наведені позиції Європейського Суду, у кожному конкретному випадку питання щодо дотримання строків звернення до суду, повинно оцінюватися судом враховуючи усі обставини, що призвели до звернення особи із позовом до суду, зокрема, значимості цієї справи для особи, можливості звернення до суду за захистом права у строки, встановлені законом.
У спірному випадку позивач оскаржує своє звільнення зі служби в поліції. Тобто, вказана справа безумовно є значимою для неї, а тому, у разі вирішення питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду, суд має обов'язок ретельно перевірити усі обставини, що призвели до пропуску такого строку, якщо суд прийде до висновку про те, що такі строки були пропущені.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
В повному обсязі постанову складено 28 листопада 2023 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова