ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 331/2748/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2023 року (суддя Світлицька В.М., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 30.06.2023 року) в справі №331/2748/23 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Матринюка Ярослава Івановича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
01.05.2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (далі по тексту - відповідач-1), Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Матринюка Я.І. (далі по тексту - відповідач-2) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії РАП № 00120383 від 22.11.2022 року про накладення адміністративного стягнення у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2023 року позовні вимоги задоволено, скасовано постанову серії РАП № 00120383 від 22.11.2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122КУпАП і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом вказувалось, що передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа. У Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради наявні фото знімки, з яких вбачається, що, автомобіль Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває на тротуарі, припаркувався так, що заважає руху пішоходів. З фотознімків можливо визначитися, де саме зафіксовано знаходження автомобіля, наявна адреса будівлі, біля якої зафіксовано знаходження вказаного транспортного засобу. Апелянт вказував, що фактично позивач не заперечує, що 25.09.2022 року здійснив зупинку автомобіля Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 на тротуарі по вул. Столярова, біля будинку, який має адресу вул. Столярова будинок 1 м. Дніпро. Відповідно до п. «д» п. 15.10 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Апелянт вказував, що дійсно, водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі, чи дорозі, за умови не створення перешкод для руху іншим учасникам дорожнього руху. Апелянт вказував, що якщо транспортний засіб вже здійснив стоянку на тротуарі то має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини та так, щоб не створювати перешкод для руху пішоходів та інших учасників руху, залишити для руху пішоходів щонайменше 2 м.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що справа про адміністративне правопорушення розглянута не повно, без додержання вимог статей 276, 278, 280 КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказував, що дійсно, надані фотознімки відповідачем, на яких зафіксовано, що автомобіль Mercedes-Benz ML350, перебував на тротуарі, проте не зафіксовано, що він здійснив зупинку чи стоянку, припаркувався у дії забороняючого дорожнього знаку. Стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху залишається щонайменше 2 м. Зі змісту правової норми вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійсниться легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Позивач залишив легковий автомобіль на тротуарі біля краю, залишивши щонайменше 2 метри для вільного руху пішоходів. Суд першої інстанції вказував, що здійснюючи стоянку транспортного засобу на тротуарі із забезпеченням проходу для пішоходів не менше 2 метрів, водій підпадає під виключення з заборони, а відтак не порушує правил зупинки та стоянки, визначені в ПДР. Інспектором при складанні оскаржуваної постанови вказано, що позивачем порушено підпункт «б» пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, стоянка забороняється: на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками). Норма підпункту «б» пункту п. 15.10. Правил дорожнього руху має уточнюючу частину щодо того, що стоянка на тротуарах дозволяється у місцях позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками. Не доведено, що у м. Дніпро по вул. Столярова, 1, відсутній дозволяючий стоянку дорожній знак. Пункт 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, містить підпункт «в», де вказано, що зупинка, стоянка можлива на тротуарах, автомобілі можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Матеріалами справи встановлено, що Інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради 25.09.2022 року складено повідомлення № ІД 010148578, відповідно до якого 25.09.2022 року о 15:24 год. автомобіль Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив стоянку, паркування у м. Дніпро по вул. Столярова 1, транспортний засіб стоїть, створюючи перешкоду для руху пішоходів, чим водій порушив п. 15.10 (б) Правил дорожнього руху, відповідальність, за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
22.11.2023 року Головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Матринюком Я.І. винесено постанову серія РАП № 00120383, якою ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху (пп. «б» п. 15.10 розділу 15, за порушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП) притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 340,00 гривень.
ОСОБА_1 заперечував проти порушення та пояснював, що ним не вчинялось адміністративне правопорушення. Вказував, що дійсно здійснив стоянку на тротуарі, проте дотримався вимог та здійснив стоянку залишивши більше 2 метрів для проходу пішоходів, автомобілем на тротуарі не заважав іншим учасникам дорожнього руху, пішоходам.
Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради долучено фото докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, надано фото знімки, з яких вбачається, що дійсно автомобіль Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив стоянку, паркування у м. Дніпро по вул. Столярова у районі будинку 1 на тротуарі. Не зафіксовано, що автомобіль припарковано у дії дорожніх знаків, які дозволяють чи забороняють зупинку чи стоянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, відсутні пояснення свідків, відсутні будь-які зафіксовані докази технічними засобами.
Дійсно, надані фотознімки, на яких зафіксовано, що автомобіль Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив стоянку на тротуарі. Проте не зафіксовано, що він припаркувався у дії забороняючого дорожнього знака, або заважає руху інших учасників дорожнього руху, здійснив стоянку на проїзній частині.
Обов'язок доказування покладається на суб'єкта, який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно пунктів 15.1, 15.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.
Інспектором при складанні оскаржуваної постанови вказано, що позивачем порушено підпункт «б» пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Стоянка забороняється: на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Норма підпункту «б» пункту п. 15.10. Правил дорожнього руху має уточнюючу частину щодо того, що стоянка на тротуарах дозволяється у місцях позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками. Не доведено, що у м. Дніпро по вул. Столярова у районі будинку 14 відсутній дозволяючий стоянку дорожній знак.
Окрім того, пункт 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, містить підпункт «в» де вказано, що зупинка, стоянка можлива на тротуарах, автомобілі можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
З фотодоказів вбачається, що автомобіль Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку, стоянку таким чином, щоб не заважати руху пішоходів.
Водій має право здійснити стоянку автомобіля на тротуарі за умови здійснення ним стоянки легковим автомобілем та мотоциклом, на краю тротуара та забезпечивши для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради не надає доказів здійснення виміру, фото докази не доводять, що між автомобілем та краєм тротуару було менше 2 метрів.
Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на власний розсуд трактує питання, що вважати краєм тротуара. Інспекція вважає, що належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, з боку проїзної частини. Таке тлумачення поняття краю тротуару є хибним, оскільки Правила дорожнього руху не містять уточнення, що краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів.
У пункті 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 пояснюється, що тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Таким чином, автомобіль Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку, стоянку таким чином, щоб не заважати руху пішоходів, з краю тротуару.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна справа, стосовно скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень, крім пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 286, 315, 316 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2023 року в справі №331/2748/23 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова