Справа № 420/20926/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "ГЕЛІОС-ВАН" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000367/2 від 15.05.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/000765 від 15.05.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2021 між KANDIL GLASS COMPANY та ПП «ГЕЛІОС-ВАН» укладений контракт №HVKL201021, відповідно до якого продавець - KANDIL GLASS COMPANY зобов'язується поставити, а покупець - ПП «ГЕЛІОС-ВАН» прийняти та оплатити товар (посуд столовий та кухонне приладдя), асортимент, номенклатура, кількість, ціна та умови оплату яких вказуються у проформах інвойс та інвойсах до Контракту. Проформи інвойс та інвойси складаються та затверджуються Сторонами на кожну окрему поставку.
15.05.2023 позивачем до Одеської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UA500500016332U0, а також на виконання вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України були подані документи, що підтверджують митну вартість товарів - посуду столового скляного в асортименті за ціною 13743,36 дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення.
За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000765 від 15.05.2023 та рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000367/2 від 15.05.2023.
Позивач вважав, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст.53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Ухвалою від 21.08.2023 року прийнято до розгляду вказану справу. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 05.10.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
06.09.2023 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, зокрема, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 23UA500500016332U0 від 15.05.2023 року. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 23UA500500016332U0 від 15.05.2023 року позивачем надані документи, зазначені в графі 44 МД.
На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500016332U0 від 15.05.2023 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000367/2 від 15.05.2023 року.
Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми-виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500016332U0 від 15.05.2023 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 25.10.2021 року між KANDIL GLASS COMPANY та ПП «ГЕЛІОС-ВАН» укладений контракт №HVKL201021, відповідно до якого продавець - KANDIL GLASS COMPANY зобов'язується поставити, а покупець - ПП «ГЕЛІОС-ВАН» прийняти та оплатити товар (посуд столовий та кухонне приладдя), асортимент, номенклатура, кількість, ціна та умови оплату яких вказуються у проформах інвойс та інвойсах до Контракту. Проформи інвойс та інвойси складаються та затверджуються Сторонами на кожну окрему поставку (а.с. 37-39).
15.05.2023 року декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) №23UA500500016332U0 (а.с. 110 зв. бік, а.с.111).
У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару 1: Посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: Набори стаканів, набори кухлів - 11588 шт. Торгівельна марка «KANDIL». На упаковці міститься напис «Rayan», «Casa Freitas». Виробник «KANDIL GLASS». Країна виробництва EG.
Опис товару 2: Посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: Набори стаканів - 840 шт. Торгівельна марка «KANDIL». На упаковці міститься надпис «Cegeco». Виробник «KANDIL GLASS». Країна виробництва EG.
Опис товару 3: Посуд столовий скляний, механічного виготовлення. Набори салатників, набори креманок - 7206 шт. Торгівельна марка «KANDIL». На упаковці міститься надпис «Inga». Виробник «KANDIL GLASS». Країна виробництва EG.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною контракту.
Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи:
Пакувальний лист (Packing list) EX-02789 від 09.04.2023
Рахунок-проформа (Proforma invoice) SAL-QTN-2023-01633 від 19.03.2023
Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) EX-02789 від 09.04.2023
Домашній коносамент (House bill of lading) №226323503 від 13.04.2023
Автотранспортна накладна (Road consignment note) №2546 від 11.05.2023
Сертифiкат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) А1024667 від 03.05.2023
Банківський платіжний документ, що стосується товару №18 від 22.03.2023
Банківський платіжний документ, що стосується товару №33 від 02.05.2023
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №016665 від 25.04.2023
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №016666 від 25.04.2023
Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №271 від 11.05.2023
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №25 від 25.04.2023
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.04.2023
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів HVKL201021 від 25.10.2021
Договір (контракт) про перевезення 0905-Т/20 від 11.12.2020
Інші некласифіковані документи Лист від відправника Б/н від 07.05.2023
Копія митної декларації країни відправлення 36203-1-351-2023 від 09.04.2023
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України митний орган зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми-виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
Станом на 15.05.2023 декларантом було додатково надано прайс-лист, виписки по рахункам, оборотно-сальдову відомість, та лист №86 від 15.05.2023, яким декларантом було повідомлено, що всі документи, які стосуються вантажу по МД, вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть.
15.05.2023 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000367/2 за митною декларацією №23UA500500016332U0 (а.с. 57-58).
У вказаному рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів зазначено, що у зв'язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу.
Митним органом було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим: товар 1 - становить 2,21 дол. США/кг (МД від 29.04.2023 №UA100340/2023/315108) ніж заявлено декларантом 0,7160 дол. США/кг; товар 2 - становить 2,72 дол. США/кг (МД від 27.03.2023 №UA305130/2023/7759) ніж заявлено декларантом 0,7429 дол. США/кг; товар 3 - становить 2,01 дол. США/кг (МД від 29.04.2023 №UA100340/2023/315108) ніж заявлено декларантом 0,8392 дол. США/кг.
15.05.2023 року Одеською митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000765, в якій зазначено про прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (а.с. 59-60).
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу частин 1, 2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною п'ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч. 1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі №21-591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року №826/997/16, від 20.02.2015 року №826/8799/16, від 17.04.2018 року №815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.
Стосовно розбіжності, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу був поставлений товар - посуд столовий скляний в асортименті.
Товар - посуд столовий із зміцненого скла в асортименті може транспортуватись виключно у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження при транспортуванні. Тобто вказаний вид товару не може транспортуватись навалом, без тари і упаковки, що само по собі виключає необхідність у контрактах купівлі-продажу подібного товару виокремлювати умови щодо тари і упаковки.
Оскільки такий товар може поставлятись виключно у звичайній для нього тарі та упаковці, її вартість за замовчуванням є складовою вартості товару.
Відповідно з пп. d п. 2 ст. 35 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року крім випадків, коли сторони домовилися про інше, товар не відповідає договору, якщо він не затарований чи не упакований звичайним для таких товарів способом, а за відсутності такого - способом, який є належним для збереження й захисту даного товару.
З контракту №HVKL201021 від 25.10.2021 та інвойсу № EX-02789 від 09.04.2023 вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB.
Згідно з правилом А.9. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, за умовами перевезення FOB, продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
З наведеного слідує, що обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця, а ціна товару, визначена з урахуванням вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Крім того, п 4.1. контракту №HVKL201021 від 25.10.2021 передбачено, що товар, поставка якого здійснюється за вказаним договором, постачається продавцем у стандартній для даного товару тарі та упаковці.
Також п. 2.2. контракту №HVKL201021 від 25.10.2021 визначено, що ціна на товар включає вартість самого товару, вартість експортної упаковки та маркування, транспортування до порту відправлення, навантажувальних робіт, витрати на митне оформлення та інші витрати в країни вивезення.
Оскільки за умовами контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, то згідно з положеннями п.п. «в» п.1 ч.10 ст.58 МК України вказані витрати не потребують окремого документального підтвердження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №160/8775/18 та від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.
У митній декларації №23UA500500016332U0 від 15.05.2023 у графі 37 вказано процедуру постачання «ZZ00».
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 та від 21.04.2021 у справі №809/1838/15, вказав на те, що саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви та причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.
За таких обставин, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості, не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Стосовно тверджень відповідача про те, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір перевезення, та надано рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантаження/розвантаження вантажу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є також транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому ч.2 ст.53 МК України не визначено конкретних вимог щодо інформації, яка повинна бути зазначена у вказаних документах.
Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товару, яке оскаржується, послався на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.
Проте вищевказаний наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та наводить можливі приклади документів на підтвердження вартості перевезення, але не встановлює вичерпного переліку таких документів, а його формулювання не містить обов'язкової вимоги.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані: договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0905-Т/20 від 11.12.2020; рахунок на оплату №016665 від 25.04.2023; рахунок на оплату №016666 від 25.04.2023; довідка про транспортні витрати №25 від 25.04.2023; платіжна інструкція №271 від 11.05.2023.
Вказаними доказами підтверджується, що позивачем були понесені транспортні витрати на загальну суму 132158,92 грн., з яких, 68529,55 грн. - транспортні витрати, пов'язані з морським перевезенням та 63629,37 грн. - транспортні витрати, пов'язані з автоперевезенням.
Вказана сума була додана до вартості товару та задекларована позивачем, що вбачається з відомостей ЕМД.
Також наданий до митного оформлення рахунок на оплату №016665 від 25.04.2023 містить відомості про вартість вантажувально-розвантажувальних робіт (далі - послуг ВРР), а саме: у п.1 вказана компенсація вартості послуг ВРР у сумі 13 713,23 грн.
Крім того, у наданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати №25 від 25.04.2023 зазначені вартість послуг з морського перевезення і експедиторського обслуговування, номер контейнеру, який перевозиться - TGBU5252546 та номер коносаменту 226323503.
Аналогічні відомості щодо транспортних витрат містяться і у наданих позивачем до митного оформлення рахунках на оплату від 25.04.2023 № 016665 та №016666.
Вищевказані рахунки на оплату містять графу «Договір», у якій зазначений номер договору транспортного експедирування №0905-Т/20 від 11.12.2020, який також був наданий до митного оформлення.
Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено типової форми довідки про транспортні витрати та не встановлено її обов'язкових реквізитів.
Крім того, пунктом 3.1 контракту №HVKL201021 від 25.10.2021 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FОВ.
Інвойсом № EX-02789 від 09.04.2023 також визначено здійснення поставки товару на умовах FOB.
За Правилами Інкотермс FОВ у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення вказаного товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також суму вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.
Згідно базису поставки FOB Інкотермс продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.
Вказаний термін може застосовуватись лише під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Отже, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення, завантаження та розміщення товару на кораблі.
Таким чином, зважаючи на умови поставки FOB за Інкотермс, до ціни товару вже включено вартість послуг із завантаження товару на борт судна.
Відповідно, твердження відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено таку складову митної вартості як витрати на навантаження товару, є безпідставним.
З наведеного випливає, що позивачем надані документи, які містять відомості про транспортні витрати, вказані документи не містять жодних розбіжностей, а вимога відповідача щодо надання документів, які підтверджують завантаження/розвантаження товару є безпідставною.
Стосовно тверджень відповідача про те, що у наданому прайс-листі відсутня інформація щодо строку дії цінової пропозиції, суд зазначає наступне.
Так, 15.05.2023 позивачем додатково було надано прайс-лист від 01.04.2023, який містить найменування товару, дату його складання, ціну згідно умов поставки Інкотермс FOB.
Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару належать до додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК України.
Чинне законодавство України не містить обов'язкових вимог щодо складення та заповнення вищевказаних документів.
Крім того, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно зі ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.
Статтею 190 ГК України визначено, що вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Таким чином, наявність або відсутність періоду дії цінової пропозиції у прайс-листі, складання прайс-листа для певного контрагента, не є ціноутворюючим фактором, не змінює і не впливає на визначення митної вартості товару.
Стосовно тверджень відповідача про те, що оборотно-сальдовій відомості відсутня транзакція на суму, яка б співвідносилась з вартістю товару, зазначеній в інвойсі №EX-02789 від 09.04.2023, суд зазначає таке.
Як вже було зазначено вище, позивачем до митного органу додатково була надана оборотно-сальдова відомість по рахунку №632 за період з 01.01.2023 до 15.05.2023.
Оборотно-сальдова відомість - один із стандартних (загальних) звітів, який містить для кожного рахунку залишки на початок та на кінець періоду та обороти за дебетом і кредитом за обраний період.
Згідно п.1.1. наданого до митного оформлення контракту №HVKL201021 від 25.10.2021, номенклатура, кількість та ціна товару, вказуються в проформах інвойс та інвойсах.
Позивачем до митного органу був наданий інвойс № EX-02789 від 09.04.2023 на суму 13 743, 36 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ становив 502 575,43 грн.
Слід також зазначити, що ст.49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а відповідно до ч.ч.4,5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
На підтвердження здійсненої ПП «ГЕЛІОС-ВАН» оплати за товар позивачем були надані: платіжна інструкція №18 від 22.03.2023; платіжна інструкція №33 від 02.05.2023; виписка по рахунку від 22.03.2023; виписка по рахунку від 02.05.2023.
Надана ПП «ГЕЛІОС-ВАН» до митного органу оборотно-сальдова відомість по рахунку №632 за період з 01.01.2023 до 15.05.2023 також містить графу «Счет на оплату поставщика SAL-QTN-2023-01633 від 19.03.2023», в якій у розділі «Дебет» зазначена сума у розмірі 502 575,43 грн.
Згідно п.6.2. наданого до митного оформлення контракту №HVKL201021 від 25.10.2021 оплата за товар здійснюється на підставі та умовах виставленого продавцем відповідного інвойсу шляхом перевезення грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця.
При цьому в оборотно-сальдовій відомості дійсно зазначений номер проформи інвойсу. Однак це жодним чином не вплинуло на визначення митної вартості товару, оскільки проформа-інвойс не є розрахунковим документом та не є документом, на підставі якого здійснюється оплата за товар.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 зробив правовий висновок, що фактична оплата за поставлений товар не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21.
Слід зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.
Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.
Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
За таких обставин, у митного органу були взагалі відсутні підстави вимагати у декларанта подання додаткових документів за переліком ч.3 ст.53 МК України.
Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною контракту.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв спірне рішення №UA500500/2023/000367/2 від 15.05.2023 року про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2023/000765 від 15.05.2023 року, тому вказане рішення та картка відмови підлягають скасуванню, а позов ПП "ГЕЛІОС-ВАН" - повному задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. позивач надав, зокрема, договір про надання правової допомоги від 21.10.2021 року, укладений між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» та АО «ЕДВАЙЗЕРС» (а.с. 63-64), рахунок на оплату №96 від 01.08.2023 року (а.с. 66), платіжну інструкцію від 02.08.2023 року №325 на суму 20000 грн. (а.с. 67), акт прийому-передачі наданих послуг від 21.10.2023 року (а.с. 156).
Таким чином, суд вважає, що сплачені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, ціни позову (ціна позову: 353105,40 грн.), ці витрати відповідають критерію співмірності, наведеному у ч.5 ст.134 КАС України, та підтверджуються належними доказами.
З огляду на зазначене, стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. та підстав для їх зменшення суд не вбачає.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають судові витрати у розмірі 24237,27 грн. (судовий збір у розмірі 4237,27 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (адреса: вул. Шевченка, буд.7А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеський район, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 37439444) до Одеської митниці (адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000367/2 від 15.05.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/000765 від 15.05.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" судові витрати у розмірі 24237,27 грн. (двадцять чотири тисячі двісті тридцять сім гривень двадцять сім копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів