ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 рокусправа № 380/18079/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького районного ТЦК та СП про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; надалі - Позивач) до Дрогобицького районного ТЦК та СП (вул. Шевченка, 25, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ - 89925550; надалі - Відповідач) з вимогами:
визнати дії Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України під час проведення загальної мобілізації неправомірними;
зобов'язати Дрогобицький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відстрочку відповідно до абзацу третього частини 2 статті 23 Закону №3543-XII від призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працює у Дрогобицькій філії ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на посаді викладача навчальної дисципліни «Основи психології» з січня 2010 року за основним місцем праці по теперішній час. Обсяг річного педагогічного навантаження 724 год. (1,00 ставка). 26.07.2023р., Дрогобицьким РТЦК та СП було вручено повістку позивачу за №001017, в якій повідомлялося про те, що позивач має з'явитися 27.07.2023р. о 08 год. 00 хв. для відправки до військової частини. Позивач вказує, на те, що під час вручення відповідної повістки він повідомив посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що останній працює у Дрогобицькій філії ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на посаді викладача навчальної дисципліни «Основи психології» з січня 2010 року за основним місцем праці по теперішній час та було надано відповідні підтверджуючі документи. Крім того, позивач стверджує, що 27.07.2023р. ним подано заяву до Дрогобицького РТЦК та СП з підтверджуючими документами на підтвердження наявності у нього підстав визначених відповідно до абзацу третього частини 2 статті 23 Закону №3543-XII для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте вищевказані документи в порушення вимог закону зі сторони ІНФОРМАЦІЯ_2 до уваги не було взято. Вважаючи дії Дрогобицького РТЦК та СП протиправними щодо призову для проходження військової служби у Збройних Силах України під час проведення загальної мобілізації, звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Загальновідомим є той факт, що в Україні, у зв'язку з повномасштабним вторгненням та збройною агресією російської федерації, 24.02.2022 року оголошена загальна мобілізація, яка триває по даний час. У статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено категорію осіб військовзобов'язаних. які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року (далі - Порядку) військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток. Пункт 8 Додатку 2 Порядку передбачає, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Таким чином, обов'язок щодо надання документів, які підтверджують право на відстрочку військовозобов'язаного від призову на військову службу під час мобілізації покладається виключно на військовозобов'язаного. Відповідач зазначає, що жодних документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, позивачем у визначений законодавством семиденний строк, до Дрогобицького РТЦК та СП подано не було.
Також представник відповідача вказує на те, що 18.07.2023 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією і 26.07.2023 року отримав повістку для відправки до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації о 08 год. 00 хв. 27.07.2023 року. Однак у визначений час та місце військовозобов'язаний не прибув, подавши особисто в цей же день заяву що, нібито, був хворий, долучивши ксерокопію висновку лікаря спеціаліста № 30 від 27.07.2023 року невідомого закладу охорони здоров'я, оскільки з наданої ксерокопії це встановити вкрай було складно, як і прізвище самого лікаря. 27.07.2023 року позивач особисто подав до Дрогобицького РТЦК та СП заяву, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу на підставі абзацу 3 ч.2 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку на мобілізацію» так як він працює на посаді викладача навчальної дисципліни «Основи психології» в Дрогобицькій філії ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» з 04.01.2010 року за основним місцем праці на 1.00 ставки, додавши до даної заяви ксерокопію довідки, завіреної на предмет вірності оригіналу неналежним чином, оскільки відсутні відомості хто саме завіряв дану копію довідки і копію трудової книжки. Документів, що підтверджують рівень освіти навчального закладу Дрогобицької філії ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на предмет того являється це заклад фахової передвищої, вищої чи професійно-технічної освіти, позивач до заяви не долучив. Окрім цього заявником не додано документів, визначених п.20 Порядку, на підставі яких ведеться військовий облік в Україні. Відповідно до даних Реєстру суб'єктів освітньої діяльності Дрогобицька філія вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» являється закладом фахової пере вищої освіти і код закладу в ЄДЕБО 1085. Листом від 31.07.2023 року позивачу надано письмову відповідь № 5427 на заяву щодо відстрочки від призову на військову службу, в якій зазначено, що подані ним копії документів, не підтверджують той факт, що він відноситься до зазначеної категорії військовозобов'язаних і не підлягає призову на військову службу під час мобілізації і у зв'язку з цим, достатніх законних підстав для його відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не вбачається. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача до суду подав відповідь на відзив, в якій просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі та визнати дії Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України під час проведення загальної мобілізації неправомірними та зобов'язати Дрогобицький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відстрочку відповідно до абзацу третього частини 2 статті 23 Закону №3543-XII від призову на військову службу під час мобілізації. Дана відповідь на відзив обґрунтована наступним.
Отримавши повістку для прибуття у Дрогобицький РТЦК та СП по вул. Сагайдачного, для уточнення даних, позивач прибув 14.07.2023 р. за вказаною адресою. Однак жодних дій по уточненню даних позивача працівниками Дрогобицького районного РТЦК та СП за даною адресою не були проведені (і не проводяться). Натомість там працює військова лікарська комісія, яка на запит позивача про те, що такий прибув для уточнення даних, працівниками не відреаговано, а скориставшись маніпулятивними методами (вихід з даної установи був неможливий для звернення за іншою адресою) заставили позивача проходити медичний огляд. 18.07.2023 року позивач завершивши проходження ВЛК без жодного уточнення даних, що є грубим порушенням правил ведення мобілізаційних заходів під час воєнного стану, що в подальшому дискредитує РТЦК та СП та обмежує в правах резервістів. В подальшому незважаючи на такі дії зі сторони відповідача, маючи пройдену ВЛК позивач довів до відома посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 про обставини за якими в останнього є право на відстрочку від мобілізації оскільки позивач працює в Дрогобицькій філії ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на посаді викладача з 04.01.2010 року (згідно наказу №142 від 31.12.2009 р.) за основним місцем праці по теперішній час на 1,00 ставки, а також здійснює догляд за хворим батьком. Вказують, що позивачу рекомендовано було з'явитись 26.07.2023 року за оформленою відстрочкою. Проте 26.07.2023 р. (після семи днів після 19.07.2023 р.) зі сторони посадових осіб відповідача позивачу доведено до відома, що для відстрочки від мобілізації позивачу необхідно мати науковий ступінь, і жодних інших обставин, що підтверджуються документами у позивача нібито немає. Без права на дзвінок чи консультацію з адвокатом, позивачу була вручена мобілізаційна повістка на 27.07.23 р. на 8.00 год. Позивач з поважних причин не з'явився на відправку до військової частини через погіршення його стану здоров'я, що було зафіксовано сімейним лікарем позивача, та невідкладно повідомлено відповідача. 27.07.2023 р., дружиною позивача на підставі довіреності були подані документи до Дрогобицького РТЦК та СП, які підтверджували неявку позивача з поважних причин на відправку до військової частини. У відповіді на відзив представник позивача вказує, на те, що оскільки право на відстрочку від мобілізації відповідно до статті 23 абзацу третього частини 2 Закону № 3543-ХІІ не визнається зі сторони відповідача, позивач шляхом подання відповіді на відзив повідомляє, що згідно абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в останнього є право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для здійснення постійного догляду за батьком, документи, які підтверджують це право були надіслані до Дрогобицького РТЦК та СП за адресою АДРЕСА_2 - 22.08.2023р. накладна №8210008110410 про що відповідачу достеменно відомо проте даний факт з причин, що не залежать від позивача замовчується.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 08.08.2023 року, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали судді від 08.08.2023 року позивачем виконано повністю.
Ухвалою від 15.08.2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працює у Дрогобицькій філії ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на посаді викладача навчальної дисципліни «Основи психології» з січня 2010 року за основним місцем праці по теперішній час. Обсяг річного педагогічного навантаження 724 год. (1,00 ставка).
Згідно довідки Дрогобицької філії Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» від 01.07.2013 року за № 05, яка видана ОСОБА_1 , вбачається що він дійсно працює в Дрогобицькій філії ВПНЗ ««Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на посаді викладача начальної дисципліни «Основи психології» з 04 січня 2010 року (згідно наказу № 142 від 31.12.09р) за основним місце праці по теперішній час.
24.02.2022 Президент України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України прийняв Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022, а також Указ №69/2022 "Про загальну мобілізацію", затверджений Законом України від 03.03.2022 №2105-IX.
З матеріалів справи судом встановлено, що 18.07.2023 позивач проходив огляд медичний огляд ВЛК Дрогобицького РТЦК та СП. За результатами проходження ВЛК 18.07.2023 позивач визнаний таким, що придатний для проходження військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 2921 від 18.07.2023.
Як стверджував у позовній заяві представник позивача, 26.07.2023 позивачу вручено повістку № 001017, який має з'явитися 27.07.2023 року о 08 год., 00 хв., для відправки до військової частини.
26.07.2023 року позивач звернувся із заявою до Начальника Дрогобицького РТЦК та СП в якій просив надати йому відстрочку відповідно до абзацу третього частини 2 статті 23 Закону України № 3543-ХII, від призову на військову службу під час мобілізації.
27.07.2023 року позивач звернувся із заявою до Начальника Дрогобицького РТЦК та СП в якій повідомив, що немає змоги прибути до розпорядження начальника Дрогобицького РТЦК та СП 27.07.2023 року у зв'язку з гіпертонічним кризом, докази чого додаються. В матеріалах справи знаходиться висновок лікаря спеціаліста від 27.07.2023 року.
Дрогобицький РТЦК та СП розглянувши заяву позивача від 26.07.2023 року та від 27.07.2023 року листом від 31.07.2023 року за № 5427 повідомив зокрема про те, що подані копії документів, не підтверджують той факт, що позивач відноситься до зазначеної категорії військовозобов'язаних і не підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації. У зв'язку з цим, достатніх законних підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не вбачають. Що стосується неявки позивача 27.07.2023 року у листі було вказано, що згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що у зв'язку з тим, що поважних причин для такої неявки не встановлено, до Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області буде подано звернення щодо адміністративного затримання та доставки до Дрогобицького РТЦК та Сп у встановленому законом порядку.
Не погодившись із мобілізацією, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
До вказаних правовідносин суду застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Спірні відносини врегульовані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ, який визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (ч. 7 вказаної статті).
За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно пункту цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону № 3543-ХІІ зміст мобілізації становить, зокрема, переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Згідно п. 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Отже, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, ст. 23 Закону №3543-XII визначено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За приписами статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають зокрема:
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
У цій справі позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що він працює у Дрогобицькій філії ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на посаді викладача навчальної дисципліни «Основи психології» з січня 2010 року за основним місцем праці по теперішній час. Обсяг річного педагогічного навантаження 724 год. (1,00 ставка), а тому відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
«Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів») призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням зазначеного, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно матеріалів справи, а саме заяви позивача від 26.07.2023 року, в якій він просив надати відстрочку відповідно до абзацу третього частини 2 статті 23 Закону № 3543- ХІІ від призову на військову службу під час мобілізації в додатках до заяви було зазначено копія довідки та копія трудової книжки.
Як зазначено представником відповідача у відзиві на позовну заяву для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним, які являються науковими, науково-педагогічними працівниками закладів фахової передвищої освіти обов'язковою умовою є не тільки наявність навантаження за основним місцем роботи не менш як на 0.75 ставки, а й наявність вченого звання та/або наукового ступеня. Так відповідач вказує на те, що 31.07.2023 року позивачу надано письмову відповідь за № 5427 на його заяву щодо відстрочки від призову на військову службу, в якій зазначено, що подані ним копії документів, не підтверджують той факт, що він відноситься до зазначеної категорії військовозобов'язаних і не підлягає призову на військову службу під час мобілізації і у зв'язку з цим, достатніх законних підстав для його відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не вбачається.
Суд встановив, що позивач працює у Дрогобицькій філії ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на посаді викладача навчальної дисципліни «Основи психології» з січня 2010 року за основним місцем праці по теперішній час.
Судом враховуються заперечення відповідача саме про те, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь.
Долучені до матеріалів справи докази підтверджують, що у відповідача первинно не було інформації про те, що позивач мав підстави отримати відстрочку від призову за мобілізацією чи повідомляв їх про існування таких обставин і своє бажання отримати відстрочку від призову.
Таким чином, позивач у ході судового розгляду даної справи не надав належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення відповідачем порядку мобілізації військовозобов'язаного чи безпідставної відмови у наданні йому відстрочки від призову у порядку, визначеному статтею 23 Закону №3543-XII.
Крім того, суд відхиляє посилання представника позивача викладені у відповіді на відзив, стосовно повідомлення, що в позивача згідно абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для здійснення постійного догляду за батьком, документи, які підтверджують це право були надіслані до Дрогобицького РТЦК та СП за адресою АДРЕСА_2 - 22.08.2023р. накладна №8210008110410 та про що відповідачу достеменно відомо проте даний факт з причин, що не залежать від позивача замовчується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд звертає увагу, що предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин. Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних відносин.
Підставу позову становлять обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних відносин.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову.
Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 29.08.2022 року у справі № 560/16422/21, від 29.09.2022 року по справі № 990/99/22, від 25.09.2023 року по справі № 990/135/22 та постановах Верховного Суду від 04.08.2022року у справі № 824/3161/14, від 22.01.2020 року у справі № 826/19197/16, від 29.09.2022 у справі № 420/11582/21.
Суд зауважує, що відповідь на відзив в частині права позивача згідно абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для здійснення постійного догляду за батьком та надісланих документів до Дрогобицького РТЦК та СП за адресою АДРЕСА_2 , а саме - 22.08.2023р., за своєю суттю є одночасно заявою про зміну предмету та підстав позову.
Зазначений висновок ґрунтується на тому, що новий предмет позову обумовлений новими фактами та обставинами, які не заявлялися при поданні позовної заяви до суду у серпні 2023 року.
Проте, як видно з відповіді на відзив, представником позивача змінено факти та обставини, які на момент подачі позову представником позивача не заявлялися, а тому не могли слугувати підставою для звернення до суду позивача з цим позовом.
Крім того, суд зазначає, що представник позивача щодо визначення підстав позову, зміни предмета позову,збільшення або зменшення позовних вимог шляхом подання відповідної письмової заяви в порядку статті 47 КАС України, до суду не звертався.
З огляду на зазначене суд доходить висновку, що подана представником позивача відповідь на відзив в частині обгрунтування зміни підстав та предмету позову є заявою, якою одночасно змінює як підстави, так і предмет позову, що в силу приписів ч. 1 ст. 47 КАС України не допускається та свідчить про виникнення нового позову, який має свій індивідуальний предмет та підстави, які є відмінними від предмета та підстав, визначених позивачем при зверненні до суду з позовом.
При вирішенні спору суд керується частиною першою статті 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На підставі аналізу норм чинного законодавства та обставин, встановлених письмовими доказами, суд дійшов переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Дрогобицького районного ТЦК та СП (вул. Шевченка, 25, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ - 89925550) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,- відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна