ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 рокусправа № 380/19860/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; надалі - Позивач) звернувся з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ - 13814885; надалі - Відповідач) з вимогами:
визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду
України Львівської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення (01.02.2023) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (01.02.2023) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.02.2023 звернувся до відповідача з заявою про проведення доплати до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, як члену сім'ї особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом був реабілітований. Однак, листом від 15.02.2023 відповідач надав відповідь у якій прохання позивача по суті вирішено не було, а лише зазначено підстави для проведення доплати до пенсії на підставі пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
11.09.2023 за вх. № 69115 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач покликався на те, що зважаючи на долучену до матеріалів справи архівну довідку про реабілітацію, у якій датою виселення вказано 26.04.1949, а позивач народжений 1962 року, він не може вважатися примусово переселеним. З позиції відповідача, позивач не був примусово переселений у місця спец поселення як член сім'ї репресованих, документи, які підтверджують статус позивача як примусово переселеного члена сім'ї реабілітованих жертв політичних репресій відсутні, підстав для встановлення до пенсії позивача підвищення як реабілітованому немає.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 28 серпня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком з 21.04.2022 року.
Львівською обласною радою 29.12.2015 позивачу видано посвідчення № 78/16-17, згідно з яким він має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Згідно архівної довідки Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.11.2015 №328, судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 , 1882 р.н.; ОСОБА_3 1886 р.н.; ОСОБА_4 1927 р.н.; ІНФОРМАЦІЯ_1 із села Княже Золочівського району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 10.05.1949 були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в хабаровський край, по політичних мотивах, як члени сім'ї учасника ОУН, звідки звільнені - 20.02.1960. На підставі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи реабілітовані, з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Згідно свідоцтва про народження - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько - ОСОБА_4 , українець; мати - ОСОБА_5 , українка. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .
Позивач 01.02.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою щодо нарахування та виплати йому підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.
Листом від 15.02.2023 відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивачки.
Як видно зі змісту вищевказаного листа, підставами для відмови у перерахунку пенсії позивачу слугувало те, що до заяви позивачем було долучено довідку від 25.11.2015 за № 328 видану відділом режиму та технічного захисту інформації Головного управління національної поліції у Львівській області про виселення на спецпоселення члені сім'ї, в тому числі батька позивача ОСОБА_4 , В переліку членів сім'ї, які були виселені на спецпоселення, а згодом реабілітації не значиться.
Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального статусу та гарантії їх соціальної захищеності, шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 19.11.1992 №2803-ХІІ, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.
За приписами постанови Кабінету Міністрів України №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 гривень, а членам їх сімей, яких було примусово переселено 43,52 гривень (підпункт 2 п. 4)
Пунктом «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1191 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008 визначено, що з 1 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Згідно зі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону № 1058-IV, згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, в постановах від 21.11.2018 у справі № 446/1563/16-а, у справі № 345/1416/17 від 14.02.2019 та від 04.03.2020 у справі № 446/1566/16-а.
Відповідно до частини 4 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, на переконання суду, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу необхідно застосовувати пункт "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 № 654, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав відповідних осіб.
Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 № 654" як на нормативний акт, що поширюється на спірні правовідносини є помилковим, оскільки положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають вищу юридичну силу, та відповідно до принципу подолання ієрархічної колізії підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
У зв'язку з невідповідністю п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2018 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» вимогам п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України, застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» (п. «г» ст. 77 цього Закону).
Керуючись принципом пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» як нормативно-правового акту вищої юридичної сили, позивач має право на підвищення до пенсії, відповідно до пункту «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», зокрема, передбачено, що реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів (у редакції чинній станом на момент видачі посвідчення).
З 05.05.2018 набув чинності Закон Україні «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 7977- 1991 років» (в редакції Закону України від 13.03.2018 №2325-VII «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»).
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, реабілітованим, які мають право на пільги, передбачені цим Законом, видається посвідчення єдиного зразка затвердженого Кабінетом Міністрів України. Видача посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об'єднаними територіальними громадами.
Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зареєстрована у Мінюсті 27.12.2005 року за №1566/11846), за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з копією безстрокового посвідчення № НОМЕР_3 , виданого Львівською обласною радою 29.12.2015, його пред'явник на території Львівської області має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Отже позивач є особою, який необґрунтовано зазнав політичних репресій як член сім'ї репресованої з політичних мотивів родини - батька, згодом реабілітований, що надає право на підвищення призначеної пенсії, відповідно до п.«г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на встановлені обставини, відмова Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області у встановленні позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до поданої позивачем заяви від 01.02.2023, є протиправною.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.02.2023.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача належить стягнути 1073,60 грн сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ - 13814885) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задоволити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення (01.02.2023) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (01.02.2023) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ - 13814885) сплачений судовий збір в сумі 1073, 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна