ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 рокусправа № 380/14625/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України(військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - 14321647) в якому просить суд:
визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у серпні 2017 року, січні 2018 року відповідно без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
зобов'язати Західне регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у серпні 2017 року, січні 2018 року відповідно з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, ураховуючи раніше виплачені суми.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) у період зі березня 2017 року по лютий 2018 року. На думку позивача, під час проходження ним військової служби йому нараховувалось і виплачувалось грошове забезпечення із порушенням законодавства, оскільки при нарахуванні допомоги на оздоровлення за 2017 - 2018 роки до її розрахунку не включалась щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889. Для відновлення свого порушеного права звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідач 18.07.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач був звільнений з військової служби у відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №377-ОС від 11 квітня 2023 року України, а у відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №450-ОС від 29 квітня 2023 року, був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності до вказаного вище наказу про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення було визначено та встановлено, які саме виплати підлягають до здійснення. Частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. На день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, 29 квітня 2023 року, позивача по справі, спору між позивачем та Західним регіональним управлінням щодо зазначених в адміністративному позові вимог не було. Також зазначають, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (втратила чинність 01 березня 2018 року) граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Відповідно до пункту 2 зазначеної Постанови та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ № 73 від 02.02.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за № 217/28347, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 73 від 02.02.2016 р.). Таким чином, вищезазначена інструкція прийнята відповідно до п. 2 постанови КМУ № 889 від 22.09.2010 р. та відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 03 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Відповідно до інформації, відображеної у витязі із послужного списку майора запасу ОСОБА_1 та архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення встановлено, що позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у наступних органах Державної прикордонної служби України: - у період із вересня 2014 року по березень 2017 року у Кінологічному навчальному центрі (військова частина НОМЕР_3 ); - у період із квітня 2017 року по грудень 2018 року у Західному регіональному управлінню (військова частина НОМЕР_1 ); - у період із січня 2019 року по червень 2020 року у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_5 ); - у період із липня 2020 року по листопад 2020 року у Західному регіональному управлінню (військова частина НОМЕР_1 ); - у період із грудня 2020 року по квітень 2023 року у 7 прикордонному Карпатському загоні (військова частина НОМЕР_6 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.04.2023 №377-ОС «Про особовий склад» з позивачем припинено контракт та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші причини: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).
Відповідно до особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей, які видані Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби служби, судом встановлено,що за 2017 та 2018 рік позивачу була виплачена допомога на оздоровлення: у серпні 2017 року - 7018,25 грн, у січні 2018 року - 7016,25 грн. При цьому розмір допомоги на оздоровлення розраховано без урахування щомісячної додаткової винагороди.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1 чинної на момент виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294) було встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, серед іншого, допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 30.1, 30.3 Розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 №260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (чинної до 19.07.2018), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Аналогічно, відповідно до пунктів 33.1-33.3 Розділу ХХХІІІ вищенаведеної Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Суд встановив, що згідно особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей за 2017 та 2018 роки позивачу була виплачена допомога на оздоровлення: у серпні 2017 року - 7016, 25 грн, у січні 2018 року - 7016,25 грн, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, інших надбавок та щомісячної премії, тобто без урахування виплачених позивачу сум щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889.
Так, підпунктами 1, 2 пункту 1 Постанови № 889 (чинної до 28.02.2018) встановлено, що така винагорода виплачується: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови № 889).
Позиція відповідача щодо відмови від включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, ґрунтується на нормах Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73, що виданий на виконання Постанови № 889 (далі - Інструкція №73).
Зокрема, в пункті 8 Інструкції № 73 визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Водночас, застосовуючи Інструкцію №73 як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівникам розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівникам розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Вказане питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 24.03.2020 у справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі 240/1095/20, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Однак, оскільки обрахунок сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, хоча й регулюються різними нормами права, однак мають однакову базу обчислення, вищенаведені постанови Верховного Суду підлягають врахуванню і у даній справі.
Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 №1.380.2019.003718 зазначив, що приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17 у спірному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 у справі №761/17387/17, від 29.08.2019 у справі №820/375/18, від 21.11.2019 у справі №815/5547/17 та від 09.01.2020 у справі №809/1489/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №522/2738/17, суд дійшов висновку про те, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Водночас, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу протягом 2017-2018 років кожного місяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий (разовий) характер.
Отже, у спірному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та мала бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.02.2021 у справі № 620/3346/19, відповідно до якого оскільки останні 15 місяців перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
За таких обставин, виплативши позивачу допомогу на оздоровлення у 2017, 2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку розміру вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, відповідач порушив право позивача на отримання допомоги на оздоровлення в належному розмірі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати у 2017, 2018 роках грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат, оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати щодо розподілу судового збору у справі розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - 14321647) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,- задоволити повністю.
Визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у 2017, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20,12.1991 №2011-XII.
Зобов'язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2017, 2018 роках, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна