ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/8005/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом журналіста ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_1 до Пустомитівського районного суду Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
у квітні 2023 року позивач - журналіст ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Пустомитівського районного суду Львівської області (далі - відповідач), в якому просив визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо не реєстрації та не розгляду запиту позивача від 09.04.2023 року № ВСП001/09/04/23; зобов'язати відповідача зареєструвати журналістський запит від 09.04.2023 року №ВСП001/09/04/23, розглянути його та надати запитувану інформацію.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, таку справу передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильовій О.Й.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року закрито провадження у справі за позовом журналіста ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_1 до Пустомитівського районного суду Львівської області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року апеляційні скарги журналіста ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_1 та Пустомитівського районного суду Львівської області задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року з питань закриття провадження у справі №380/8005/23 - скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
22.09.2023 вказана справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, таку справу передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І.
Ухвалою від 25.09.2023 суддя Мричко Н.І. прийняла вказану справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09.04.2023 о 19:52 год. позивач скерував на електронну пошту розпоряднику інформації - Пустомитіському районному суду Львівської області (іnbox@pu.lv.court.gov.ua) журналістський запит на публічну інформацію за вих. №ВСП 001/09/04/23. Вказаний вище розпорядник інформації запит позивача не зареєстрував та, відповідно, такий не розглянув. З огляду на наведене вважає, що відповідач у справі вчинив протиправні дії щодо не реєстрації та не розгляду його запиту.
01.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог з тих підстав, що позивачем не наведеного жодного доводу та не надано жодного доказу на підтвердження протиправності дій відповідача щодо не розгляду запиту від 09.04.2023.
06.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладені доводи зводяться до викладеного у позовній заяві.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
09.04.2023 позивач, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" скерував на електронну адресу Пустомитівського районного суду Львівської області (іnbox@pu.lv.court.gov.ua), як розпорядника інформації, журналістський запит №ВСП001/09/04/23.
10.04.2024 на електронну адресу позивача від розпорядника інформації надійшов лист, в якому повідомлено що надісланий запит не береться до уваги та не підлягає реєстрації з підстав неможливості ідентифікації автора електронного листа. Звернено увагу запитувача на те, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Вважаючи дії розпорядника інформації щодо не реєстрації та не надання відповіді на журналістський запит у строки, що встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормою статті 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до положень абзацу 1, 2 пункту 2, абзацу 3 пункту 7, пункту 10, пункту 11 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 №814 (далі - Інструкція), реєстрації підлягають вхідні, вихідні та внутрішні документи (довідки, доповідні записки, заяви, протоколи засідань зборів суддів, тощо); реєстрація в АСДС здійснюється відповідно до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, із змінами, (далі - Положення про АСДС); не підлягають реєстрації рекламні повідомлення, плакати тощо, прейскуранти, вітальні листи і запрошення, друковані видання (книги, журнали, газети, бюлетені), документи особистого характеру, а також забруднені та пошкоджені документи, зміст та реквізити яких неможливо встановити; приймання та передавання документів електронними засобами зв'язку здійснюється відповідно до Положення про порядок використання ресурсів локальної обчислювальної мережі в Державній судовій адміністрації України, територіальних управліннях Державної судової адміністрації України, місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції, затвердженого наказом ДСА України від 04.12.2013 № 164, та Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами, затвердженого наказом ДСА України від 15.11.2016 № 231; при роботі з документами, що приймаються або передаються електронною поштою судами, застосовуються офіційні електронні адреси цих судів, визначені Положенням про порядок використання ресурсів мережі Інтернет в ДСА України, територіальних управліннях ДСА України, підприємствах, що належать до сфери управління ДСА України, місцевих та апеляційних судах, затвердженим наказом ДСА України від 15.11.2016 № 230; судові справи, а також інші документи і матеріали, що стосуються розгляду судових справ у суді, приймає та реєструє в АСДС канцелярія відповідно до Положення про АСДС.
Згідно з положеннями пункту 1 Розділу VI «Реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху» Положення про АСДС, вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами АСДС відповідно до їх функціональних обов'язків та реєструється в АСДС в день її надходження.
Пунктом 1 Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція - документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду; документ - створена або отримана судом у процесі його діяльності інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігання і передача її у часі й просторі.
За змістом підпункту 14 пункту Розділу II «Визначення термінів та скорочення» Положення про АСДС електронний документ - оригінал електронного документу з обов'язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора.
Згідно з розділом ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється відповідно до Положення про АСДС. Після завершення автоматизованого розподілу судові справи передаються судді (судді-доповідачу) для розгляду під підпис у загальному реєстрі судових справ або окремо складених реєстрах судових справ на кожного суддю (суддю-доповідача) у порядку визначеному в суді. Кореспонденція, що стосується розгляду конкретної справи, після її реєстрації в АСДС, передається судді (судді-доповідачу), у провадженні якого перебуває справа. Передавання документів здійснюється під підпис у реєстрі в порядку, визначеному в суді. Позовні заяви, справи, які надійшли з інших судів, подання, апеляційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, інші передбачені законодавством процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, реєструються в день їх надходження в порядку, установленому розділом II Інструкції.
Аналіз Інструкції вказує на імперативний обов'язок суду, у разі надходження кореспонденції, здійснити її реєстрацію в АСДС та, якщо цей документ є процесуальним, передати судді для розгляду.
З урахуванням наведеного, суд висновує, що вся, без виключення, кореспонденція, незалежно від того, якими засобами зв'язку вона передана чи надійшла до суду, а також до якого виду документів відноситься, в обов'язковому порядку підлягає реєстрації в АСДС.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №826/14954/17.
Як видно з матеріалів справи, 09.04.2023 позивачем на електронну пошту розпорядника інформації - Пустомитівський районний суд Львівської області скеровано журналістський запит на публічну інформацію.
10.04.2023 на електронну пошту позивача надійшов лист від розпорядника інформації - Пустомитівського районного суду Львівської області із відмовою у реєстрації та розгляді запиту на публічну інформацію у зв'язку із неможливістю ідентифікації автора електронного документа.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації".
У відповідності до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктами 1, 3 частини першої ст.3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом та максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Положенням пунтку 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Статтею 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані:
1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Згідно з частиною п'ятою статті 19 ЗаконуУкраїни "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
При цьому, запит на інформацію може бути поданий в письмовій формі будь яким способом, на вибір запитувача, зокрема поштою, факсом чи електронною поштою.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо (частина шоста статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У відповідності до частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Вказаний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на отримання інформації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз наведених вище положень вказує на те, що підпис є обов'язковим реквізитом запиту на отримання публічної інформації, якщо такий запит подано виключно в письмовій формі. Водночас, спосіб подачі письмового запиту може бути різним: поштою, факсом чи електронною поштою.
Як видно з матерілаів справи, запит на отримання публічної інформації позивачем був сформований в письмовій формі та надісланий на електронну адресу розпорядника інформації. При цьому, такий запит скерований у вигляді фотокопії оригіналу письмового запиту, а не у формі електронного документа. Такий запит серед іншого містив дані про особу запитувача, його поштову адресу, телефон та електронну адресу, а також підпис позивача.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З цього приводу суд зазначає, що Пленумом Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (пункт 9.6 розділу 9 "Порядок та строки надання відповіді на запит") роз'яснено, що: Вимога зазначати у запиті ім'я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог Закону. Обов'язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені, якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні (стаття 19 Закону № 2939-VI).
Контактна інформація (поштова адреса чи адреса електронної пошти, а також номер засобу зв'язку) необхідна для того, щоб розпорядник інформації мав змогу надіслати запитувачу відповідь на актуальну адресу, а також для зворотного зв'язку із запитувачем (наприклад, для уточнення запитуваної інформації, повідомлення про відправлення відповіді тощо).
Якщо у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов'язку, а саме надання відповіді на запит, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.
При вирішенні питання щодо того, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь- який розпорядник інформації повинен акцентувати увагу не на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити з того, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб.
Крім цього, суд звертає увагу, що законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов'язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, наприклад звірення підпису із зразком, надсилання уточнюючих запитань тощо.
Суд також враховує, що Закон України "Про доступ до публчної інформації" не вимагає від запитувача інформації проставляння в запиті свого електронного цифрового підпису, в разі його направлення розпоряднику інформації в електронному вигляді.
Окрім цього, суд звертає увагу на положення частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" яке не містить підстави для відмови розпорядника інформації у задоволенні запиту та наданні запитуваної інформації, як відсутність електронного цифрового підпису на запиті, поданому в електронній формі шляхом надсилання на електронну пошту розпорядника інформації.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач у цій справі протиправно відмовив у реєстрації та наданні відповіді на журналістський запит позивача від 09.04.2023 № ВСП001/09/04/23.
При вирішенні позовної вимоги позивача: "зобов'язати відповідача зареєструвати журналістський запит від 09.04.2023 року №ВСП001/09/04/23, розглянути його та надати запитувану інформацію" суд виходив з такого.
13.10.2023 на адресу суду від відповідача у справі надійшли письмові пояснення з доказами (вх. № 77714). З долученого слідує, що 05.10.2023 відповідач у справі, зареєстрував журналістський запит позивача від 09.04.2023 № ВСП001/09/04/23 та надав 09.10.2023 за вих. №Ж-36/01-07/45/2023 на нього відповідь (копія міститься в матеріалах справи).
Таким чином, станом на дату розгляду справи, відповідач вчинив дії щодо реєстрації та розгляду запиту позивача від 09.04.2023 № ВСП001/09/04/23, проте з порушенням визначеного Законом України «Про доступ до публічної інформації» строку. За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача зареєструвати та надати відповідь на запит позивача.
Суд звертає увагу на те, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб'єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб'єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб'єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб'єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов'язків.
Суд зауважує, що відповідач вчинив дії щодо не реєстрації та не розгляду журналістського запиту журналіста ІА "Журналісти проти корупції" ОСОБА_1 від 09.04.2023 року № ВСП001/09/04/23 у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк.
З урахуванням наведеного, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати щодо не реєстрації та не розгляду журналістського запиту журналіста ІА "Журналісти проти корупції" ОСОБА_1 від 09.04.2023 року № ВСП001/09/04/23 у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір 1073, 60 грн (квитанція від 26.04.2023 №ПН3429494).
Згідно з ухвалою Львівського окружного адміністративного суду про закриття провадження у справі від 01.06.2023 №380/8005/23, суд ухвалив повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073, 60 грн, сплачений за подання до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 26.04.2023 №ПН3429494.
Згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», суд встановив, що при продовженні розгляду справи №380/8005/23 відсутнє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. З огляду на викладене, відсутні підстави для розподілу судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви, в сумі 1073,60 грн.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як видно з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі №380/8005/23, позивач сплатив судовий збір двома платежами, а саме: 12.06.2023 згідно з квитанцією №ПН3478092, у сумі 1610,40 грн та 06.07.2023 згідно з квитанцією №ПН3504376, в сумі 1073,60 грн. Всього, 2684,00 грн.
Суд зауважує, що за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі №380/8005/23, Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 15.08.2023, якою скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі №380/8005/23 та направив справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду. При цьому, у такій постанові не вирішено питання щодо повернення сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги.
Зважаючи на викладені обставини, враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір, сплачений згідно з квитанціями від 12.06.2023 №ПН3478092 та від 06.07.2023 №ПН3504376, на загальну суму 2684,00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Пустомитіського районного суду Львівської області щодо не реєстрації та не розгляду журналістського запиту журналіста ІА "Журналісти проти корупції" ОСОБА_1 від 09.04.2023 року № ВСП001/09/04/23 у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Пустомитівського районного суду Львівської області (місцезнаходження: 81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 35, код ЄДРПОУ 37325733) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістост вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.