ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/20335/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Старосамбірського відділу ГУ ДМС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною відмову Старосамбірського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України у Львівській області вклеїти до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданого Старосамбірським PC ГУ ДМС України у Львівській області 15 липня 2016 року ОСОБА_1 фотографію у зв'язку з досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
зобов'язати Старосамбірський відділ Головного Управління Державної міграційної служби України у Львівській області вклеїти до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданого Старосамбірським PC ГУ ДМС України у Львівській області 15 липня 2016 року ОСОБА_1 фотографію у зв'язку з досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулась особисто 25.07.2023 року до Старосамбірського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про надання адміністративної послуги з вклеювання до її паспорта громадянина України фотографії при досягненні нею 45 річного віку. В заяві зазначила, що немає наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-1. Листом від 29.07.2023 року відповідачем відмовлено у вклеюванні фотокартки до паспорта громадянина України. Позивач вказує, що є віруючою християнкою та з релігійних переконань бажає продовжувати користуватися паспортом громадянина України, який не містить безконтактного електронного носія. Вважає, що примушування до обробки персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта України у формі картки є неправомірним та втручання в її особисте життя з боку держави, порушенням вимог ст. 8 Закону України від 01.06.2010 року №2297-?? «Про захист персональних даних». Просить позов задоволити повністю.
20.09.2023 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він щодо задоволення позову заперечив та вказав, що обмін паспорта, у відповідності до пп.6 п.6 постанови КМУ №302 здійснюється в разі, якщо особа досягла 25-річного чи 45-річного віку та не звернулась у вставленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Відповідач зазначає, що позивач звернулася із заявою щодо вклеювання фотокарток із пропуском 3 років та 9 місяців від моменту досягнення 45-річного віку. Окрім цього вказав, що лист відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки носить роз'яснювальний характер щодо дотримання законодавчо встановленого порядку звернення за адміністративною послугою. Просив відмовити у задоволенні позову.
29.09.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Старосамбірським РС ГУДМС України у Львівській області 15 липня 2016 року видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .
25.07.2023 позивач подала до Старосамбірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області заяву щодо вклеювання фото по досягненню 45-річного віку до паспорта громадянина України у формі книжечки.
Відповідач листом № 4637-298/4637.1-23 від 29.07.2023 повідомив позивача про те, що відповідно до пунктів 6, 108, 109, 115 Постановою Кабінету Міністрів від 23.03.2015 року №302, зокрема щодо обов'язкового обміну паспорта зразка 1994 року на паспорт у формі картки, якщо особа досягла 25-ти чи 45-ти річного віку, та не звернулась у встановленому законодавством порядку після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток - відсутні правові підстави для вклеювання у паспорт громадянина України зразка 1994 року фотокартки при досягненні нею 45-ти річного віку.
Вважаючи відмову відповідача щодо вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року фотокартки по досягненню 45-ти річного віку, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір суд керується наступним.
Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Статею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст.32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвитку людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07.08.1996 (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п. 65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Суд зазначає про те, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
За приписами статті 5 Закону України "Про громадянство України", документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно з ч. 1, 2, 4, 5 ст.14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частиною 3 ст.13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).
Відповідно до п. 3, 5, 7, 8, 12 Положення № 2503-ХІІ, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін.
Пунктом 16 Положення № 2503-ХІІ визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, а саме - зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Отже, чинними на момент звернення заявниці Законом № 5492-VI та Положенням № 2503-ХІІ передбачено існування двох форм паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до п. 1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі по тексту - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
Згідно пп. 6 п. 6 Порядку № 302, обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
За приписами п. 10 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).
Порядок взаємодії територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС з центрами надання адміністративних послуг встановлюється шляхом укладення відповідних договорів згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про захист персональних даних" (п. 11 Порядку № 302).
Згідно з п. 12 Порядку № 302 внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС.
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (п.13 Порядку № 302).
Відповідно до п. 20 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.
Відповідно до п. 131 Порядку № 302, до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Таким чином, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.
Разом з тим, позивач звернулася до вказаних органів із пропуском місячного терміну, адже 45 років їй виповнилося 18 листопада 2019 року.
Слід вказати, що станом на дату звернення позивачки до міграційного органу діяв Закон № 5492-VI, а також два підзаконних нормативних акти: Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ та постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України».
Як зазначалось вище, Положення № 2503-XII не містить вимоги обміну паспорта у разі звернення за вклеюванням до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток після спливу місячного терміну після досягнення 25-річного або 45-річного віку, в той час як постанова № 302 у цьому випадку зобов'язує отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі.
Отже, норми Порядку № 302, прийнятого на виконання вимог Закону № 5492-VI (в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1474-VІІ), на відміну від норм Положення № 2503-ХІІ (чинного на час виникнення спірних відносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на документування паспортом у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, у разі, якщо такий громадянин досяг 45-річного віку та не звернувся до органів ДМС протягом місяця після цього.
Таким чином, позивачка має право на виготовлення та використання паспорта громадянина України у формі книжечки.
Підпунктом 6 пункту 6 Постанови № 302 передбачено, що якщо особа досягла 25-чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нової фотокартки в зв'язку з досягненням відповідного віку, такий паспорт підлягає обміну на паспорт у формі пластикової картки типу ID-1.
Суд встановив, що позивач подала заяву з проханням вклеїти нову фотографію до паспорта громадянина України у формі книжечки до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у 2023 році, тобто з пропуском встановленого законом місячного строку. Відповідно до анкетних даних, відображених в наявній в матеріалах справи копії паспорта, позивач досягнула 45-річного віку 18 листопад 2019 року. Отже, з проханням про вклеювання до паспорта громадянина України у формі книжечки нової фотографії в зв'язку з досягненням 45-річного віку позивач мала право звернутися не пізніше 18 грудня 2019 року.
Разом з цим, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено жодних правових наслідків в разі пропуску особою строку подання заяви про вклеювання фотографію в паспорт громадянина України у формі книжечки при досягненні 45-річного віку.
У зв'язку з тим, що право особи на вклеювання фотографії у паспорт громадянина України при досягненні нею 45-річного віку нерозривно пов'язане з правом громадянина на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачці у задоволенні її заяви про вклеювання фотокартки до паспорту у формі книжечки.
Таким чином, суд встановив, що за результатами розгляду заяви позивача відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо не вклеювання до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданого Старосамбірським PC ГУ ДМС України у Львівській області 15 липня 2016 року ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Відтак суд доходить висновку, що відповідача слід зобов'язати вклеїти до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданого Старосамбірським PC ГУ ДМС України у Львівській області 15 липня 2016 року ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення даного адміністративного позову.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Старосамбірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо не вклеювання до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , виданого Старосамбірським PC ГУ ДМС України у Львівській області 15 липня 2016 року, нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Старосамбірський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , виданого Старосамбірським PC ГУ ДМС України у Львівській області 15 липня 2016 року, нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання цього позову в сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Крутько О.В.