ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
01 грудня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/86/23
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області, Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду 06 лютого 2023 року надійшла позовна заява адвоката Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - перший відповідач, ТУ ССО у Луганській області), Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі - другий відповідач, ТУ ССО у м. Києві та Київській області) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Луганській області щодо не проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 30.09.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо не проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
- зобов'язати ТУ ССО у Луганській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 30.09.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
- зобов'язати ТУ ССО у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 03 грудня 2020 року позивач прийнятий на службу до Служби судової охорони на посаду начальника відділу оперативно-чергової служби ТУ ССО у Луганській області, що підтверджується витягом з наказу від 03 грудня 2020 року № 342о/с. Наказом начальника ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 30 вересня 2022 року № 636 о/с призначений на посаду головного спеціаліста (командира відділення) 11 відділення особистої безпеки суддів (Вищого антикорупційного суду) підрозділу особистої безпеки суддів з 01 жовтня 2022 року.
Починаючи з 24 лютого 2022 року і до 30 вересня 2022 року позивачеві першим відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода відповідно до положень Постанови № 168, що підтверджується довідкою від 24 січня 2023 року № 5/19-23, виданою ТУ ССО у Луганській області на адвокатський запит від 23 січня 2023 року № 1/1. На усні звернення щодо виплати зазначеної додаткової винагороди, перший відповідач повідомив позивача про відсутність належного фінансування та виділення коштів головним розпорядником коштів, тобто ДСА України.
Згідно з відповіддю від 24 січня 2023 року № 5/19-23 ТУ ССО у Луганській області на адвокатський запит від 23 січня 2023 року № 1/1 наказ Управління про виплату додаткової винагороди співробітникам, зокрема, і колишньому співробітнику ОСОБА_1 , має бути виданий начальником ТУ ССО у Луганській області в грудні 2022 року, а сама виплата може бути здійснена лише на підставі такого наказу після усунення наявного дефіциту видатків на виплату грошового забезпечення та внесення змін до помісячного розподілу бюджетних асигнувань, що затверджений ССО у відповідному Плані асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету Управління на 2022 рік. Однак, наказ про який йде мова у вказаній відповіді повинен був бути виданий ще 25 листопада 2022 року. Проте, на день подання позову будь-яких наказів ТУ ССО у Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 24 лютого 2022 року до 30 вересня 2022 року додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 не видавалось, що прямо підтверджується довідкою від 28 грудня 2022 року, виданою начальником відділу по роботі з персоналом ТУ ССО у Луганській області.
Крім цього, у відповіді від 03 лютого 2023 року вих. № 41.07-104, отриманої від ТУ ССО у м. Києві та Київській області на адвокатський запит від 27 січня 2023 року № 3/1, зазначено, що станом на 03 лютого 2023 року кошторисних призначень та фінансування на виплату додаткової винагороди для співробітників Управління від розпорядників вищого рівня не надходило. Таким чином, зазначена додаткова винагорода в період з 24 лютого 2022 року не виплачувалася жодному співробітнику Управління.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Від ТУ ССО у Луганській області 22 лютого 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому перший відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову № 168, якою установлена виплата на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, зокрема, і співробітникам Служби судової охорони (в редакції, що діяла до 21 січня 2023 року).
Однак нормативно-правовими актами, якими визначений механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384, постановою Кабінета Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони») не врегульовано порядок виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
До 31 жовтня 2022 року в ТУ ССО у Луганській області був відсутній визначений головою ССО та затверджений ДСА відомчий нормативно-правовий акт, що врегульовує порядок виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
Отже, у першого відповідача на час проходження служби позивачем були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року.
Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396[1] затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, який розроблений на виконання Постанови № 168 (далі - Порядок № 396).
Пунктами 3, 4 Порядку № 396 визначено, що додаткова винагорода виплачується співробітникам ССО в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди є наказ Служби або територіального управління.
Відповідно до пунктів 7, 11 Порядку № 396 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн виплачується співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, перелік яких затверджується наказом Головнокомандувача Збройних Сил України, пропорційно в розрахунку на місяць.
Листом від 30 листопада 2022 року № 30.07.3-2068/вн «Про інформацію щодо районів ведення воєнних (бойових) дій» ССО направило до Управління копії наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій.
ТУ ССО у Луганській області виконано розрахунки потреби в коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам Управління у період дії воєнного стану, які листом від 02 грудня 2022 року № 43.07-662/вн спрямовано до ССО, як до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, для збільшення кошторисних призначень та виділення Управлінню додаткових бюджетних асигнувань по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» у грудні 2022 року, з метою виконання вимог Постанови № 168.
Отже, наказ Управління про виплату додаткової винагороди співробітникам, зокрема і позивачу, який звільнений з посади в ТУ ССО у Луганській області (за період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року), мав бути виданий начальником ТУ ССО у Луганській області в грудні 2022 року, а виплата позивачу додаткової винагороди могла бути здійснена лише на підставі такого наказу та після надходження встановленим порядком коштів для виплати цієї додаткової винагороди.
З посиланням на положення статей 48, 51, абзацу другого пункту 41 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України представник першого відповідача зауважив, що ТУ ССО у Луганській області як розпорядник бюджетних може брати на себе бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Керівники бюджетних установ утримують працівників та здійснюють фактичні видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету здійснюється Державною судовою адміністрацією України.
У грудні 2022 року бюджетні асигнування по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», передбачені у кошторисі ТУ ССО у Луганській області на 2022 рік, головним розпорядником бюджетних коштів - ДСА України та розпорядником вищого рівня - ССО збільшені не були. Навпаки, згідно із довідкою про зміни до кошторису на 2022 рік від 21 грудня 2022 року № 56 та довідки про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального бюджету на 2022 рік від 21 грудня 2022 року № 56, видатки ТУ ССО у Луганській області по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» зменшені на 1432700 грн.
У кошторисі ТУ ССО у Луганській області на 2023 рік не затверджені бюджетні асигнування на погашення будь-якої бюджетної кредиторської заборгованості за минулі звітні роки.
Від ТУ ССО у м. Києві та Київській області 27 лютого 2023 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому другий відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Окрім обставин, аналогічних викладеним у відзиві ТУ ССО у Луганській області, щодо порядку нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, відсутності у відповідача коштів на її виплату, можливості взяття розпорядником бюджетних коштів зобов'язань тільки в межах бюджетних асигнувань, визначених в кошторисі, другим відповідачем зазначено, що починаючи з березня 2022 начальником Управління щопонеділка оговорювалось проблемне питання щодо виділення додаткових асигнувань та збільшення кошторисних призначень всім Управлінням, а саме для виконання Постанови № 168. В свою чергу, центральним органом управління Служби доведена інформація, що з метою отримання з державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, керівництвом Службою постійно ведеться відповідна робота.
Центральний орган управління Служби повідомив, що за результатами розгляду звернень Служби від 05 квітня 2022 року № 30/30.07-321 і ДСА України від 13 квітня 2022 року № 11-2825/22 та від 27 квітня 2022 № 11-3022/22 Прем'єр-міністром України надано три доручення Міністерству фінансів України спільно з ДСА України опрацювати питання щодо виділення Службі додаткових асигнувань та винести на розгляд Уряду відповідний проект акта, проте досі це питання не вирішене, тому Служба вкотре звернулося із новими зверненнями 05 липня 2022 року до Голови ДСА України Олексія Сальнікова та до Міністра фінансів України Сергія Марченка про виділення з резервного фонду державного бюджету коштів для виплати співробітникам Служби додаткової винагороди в сумі 1144,5 млн. грн., до Т.в.о. Голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, до Прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля, до Голови Верховного суду України Всеволода Князєва про сприяння у вирішенні проблеми щодо виділенню коштів на виконання Постанови № 168, та недопущення подальшого загострення соціальної напруги серед співробітників Служби.
Керівництво Управління до Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України не зверталось, оскільки є розпорядником самого нижчого рівня, безпосередньо підпорядковується Центральному органу управління Служби, яке відповідно до встановленого бюджетного порядку вживало заходи для забезпечення виконання Постанови № 168.
Доручень від Центрального органу управління Служби, як розпорядника бюджетних коштів, отриманих для Служби судової охорони, до Управління не надходило.
Тобто, керівництво ТУ ССО у м. Києві та Київській області, в межах своїх повноважень, не могло звертися щодо збільшення кошторису, у зв'язку з тим, що було раніше доведено про відсутність відповідних коштів в Центральному органі управління Служби та не можливість збільшення кошторису для отримання таких коштів від ДСА України.
Крім того, на виконання розпорядження Служби судової охорони від 08.07.2021 № 280 «Про впорядкування обліку особового складу територіальних управлінь Служби судової охорони», Управлінням щоденно подається відомість про списочну чисельність співробітників та працівників Управління до ЦОУ ССО, а поіменний список наявного особового складу - до 1 числа кожного місяця за попередній. Тобто в ЦОУ ССО є актуальна інформація щодо списочної чисельності співробітників, які перебували на службі за період з 24 лютого 2022 року до сьогодні.
Також листом центрального органу управління Служби від 09 червня 2022 року № 30.07-455/ССО надано роз'яснення «Про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168», яким підтверджується неможливість видання наказу керівника про виплату одноразового грошової винагороди по Постанові № 168 без наявності відповідного виділення коштів (асигнування) та попереджено про відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Щодо орієнтовного розміру витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, представник другого відповідача вважає, що вказаний розмір є безпідставним, завищеним та повністю не підтвердженим, не співмірним із сумою позову та проведеною роботою адвокатом.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
По справі сторонами заявлено такі клопотання, а судом вчинено такі процесуальні дії:
- ухвалою від 13 лютого 2023 року залишено відкритим клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вирішити його під час розгляду справи по суті після встановлення всіх обставин, що мають значення для розгляду цього питання; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін;
- ухвалою від 13 лютого 2023 року зупинено провадження в даній адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22;
- ухвалою від 26 червня 2023 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями прийнято до розгляду адміністративну справу суддею Пляшковою К.О.;
- ухвалою від 30 жовтня 2023 року відновлено провадження у справі;
- ухвалою від 30 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ТУ ССО у м. Києві та Київській області про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів в адміністративній справі.
Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходить службу в Службі судової охорони, з 03 грудня 2020 року по 30 вересня 2022 року перебував на посаді головного спеціаліста (з питань запобігання та виявлення корупції) ТУ ССО у Луганській області, з 01 жовтня 2022 року - на посаді головного спеціаліста (командира відділення) 13 відділення особистої безпеки суддів (Вищого антикорупційного суду) підрозділу особистої безпеки суддів ТУ ССО у м. Києві та Київській області, що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, довідками ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 20 лютого 2023 року № 62, ТУ ССО у Луганській області від 22 лютого 2023 року без номеру, наказом ТУ ССО у Луганській області від 03 грудня 2020 року № 342 о/с.
Довідкою ТУ ССО у Луганській області від 21 лютого 2023 року № 5/56-23 підтверджується, що в період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 щомісячна додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, не нараховувалась та не виплачувалась.
Довідкою ТУ ССО у Луганській області від 22 лютого 2023 року без номеру підтверджується, що накази ТУ ССО у Луганській області щодо виплати майору Служби судової охорони ОСОБА_1 в період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 не видавались.
Відповідно до довідки ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 16 лютого 2023 року № 33 сума доходу ОСОБА_1 за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року включно склала 101736,60 грн, з них: за жовтень 2022 року - 26200,02 грн, за листопад 2022 року - 26655,70 грн, за грудень 2022 року - 28678,13 грн, за січень 2023 року - 21752,04 грн.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 23 січня 2023 року № 1/1, ТУ ССО у Луганській області листом від 27 січня 2023 року вих. № 43.06-34, повідомило, що наказ Управління про виплату додаткової винагороди співробітникам, зокрема і колишньому співробітнику ОСОБА_1 (за період з 24 лютого 2022 року по дату звільнення з посади Управління), мав бути виданий начальником ТУ ССО у Луганській області в грудні 2022 року, а сама виплата могла бути здійснена лише на підставі такого наказу після усунення наявного дефіциту видатків на виплату грошового забезпечення та внесення змін до помісячного розподілу бюджетних асигнувань, що затверджений ССО у відповідному Плані асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету Управління на 2022 рік. Однак, наказ про який йде мова у вказаній відповіді повинен був бути виданий ще 25 листопада 2022 року. Проте, на сьогоднішній день будь-яких наказів ТУ ССО у Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 24 лютого 2022 року до 30 вересня 2022 року додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 - не видавалось, що прямо підтверджується довідкою від 27 січня 2023 року виданою начальником відділу по роботі з персоналом ТУ ССО у Луганській області.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 27 січня 2023 року № 3/1 ТУ ССО у м. Києві та Київській області листом від 03 лютого 2023 року вих. № 41.07-104 повідомило, що станом на 03 лютого 2023 року кошторисних призначень та фінансування на виплату додаткової винагороди для співробітників Управління від розпорядників вищого рівня не надходило. Таким чином, зазначена додаткова винагорода в період з 24 лютого 2022 року не виплачувалася жодному співробітнику Управління.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною третьою статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, суд визнає цю адміністративну справу типовою до зразкової справи № 260/3564/22 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 160 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
На підставі частин першої та другої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.
Згідно із частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - Постанова № 289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок № 384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку № 384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку № 384).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
За приписами пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Розрахунковий період для виплати додаткової винагороди визначається в календарному обчисленні з 24 лютого по 28 лютого 2022 року, а надалі щомісяця пропорційно часу дії воєнного стану (пункт 6 Порядку № 396).
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 як співробітнику ТУ ССО у Луганській області в період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року та ТУ ССО у м. Києві та Київській області з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань.
Вирішуючи порушені в заявах по суті справи питання, суд виходить з такого.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.
Згідно зі статтею 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції Постанови № 168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Водночас, з урахуванням змін до Постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку № 384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції, тому Постанова № 793 також підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.
Виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку № 396, на застосуванні якого наполягають відповідачі, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.
Так само пунктом 21 Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793), на виконання якого прийнятий Порядок № 396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.
У зв'язку з цим визначення в пункті 7 Порядку № 396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.
При цьому відмова відповідачів у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява № 63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
З огляду на викладене посилання відповідачів на те, що накази про виплату додаткової винагороди співробітникам, зокрема і позивачу, можуть бути видані виключно після усунення наявного дефіциту видатків на виплату грошового забезпечення та внесення змін до помісячного розподілу бюджетних асигнувань, що затверджений ССО у відповідному Плані асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету Управління на 2022 рік, є необґрунтованими.
За змістом пункту 9 частини першої статті 4, статті 5, частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
У позовній заяві представник позивача правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між позивачем і ТУ ССО у Луганській області в період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року та ТУ ССО у м. Києві та Київській області в період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, які в силу вимог пункту 10 Порядку № 384 виплачували позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
Отже, ТУ ССО у Луганській області та ТУ ССО у м. Києві та Київській області є належними відповідачами за пред'явленим позовом, оскільки саме ці суб'єкти владних повноважень допустили протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
Щодо строку звернення позивача до суду з цим позовом, суд зазначає таке.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правові засади організації та діяльності Служби судової охорони, статус працівників служби, а також порядок проходження служби в судовій охороні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з частиною першої статті 160 Закону № 1402-VIII, підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Відповідно до частини першої статті 161 Закону № 1402-VIII, Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Отже служба судової охорони є публічною службою.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не проведенням нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З частини п'ятої статті 122 КАС України вбачається, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Предметом позову є правомірність невиплати відповідачем додаткової винагороди позивачу, встановленої Постановою № 168.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
В аспекті спірних правовідносин можна дійти висновку, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 входить до структури заробітної плати/грошового забезпечення.
Натомість КАС України не передбачає строки звернення до суду у справах щодо стягнення грошової винагороди/заробітної плати.
Спеціальним законом у даному випадку є Кодекс законів про працю України.
Частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до Кодексу законів про працю України, а саме назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, норма щодо права звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком з 19 липня 2022 року втратила чинність.
В той же час, відповідно до пункту 1 глави ХІХ КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На момент подання представником позивача позовної заяви до суду постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236) дію карантину було продовжено на всій території України до 30 квітня 2023 року.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку, встановленого чинним законодавством України.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порушення права позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності ТУ ССО у Луганській області та ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо непроведення нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди у відповідності до приписів Постанови № 168 за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30000 грн щомісячно, а з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року у розмірі до 30000 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
З огляду на наведене, в межах спірних правовідносин належним способом захисту, який відповідає об'єкту порушеного права позивача, є спосіб, визначений Верховним Судом у зразковій справі, шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Луганській області щодо ненарахування і невиплати позивачеві з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168;
- зобов'язання ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі 30000 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року;
- визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати позивачеві з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168;
- зобов'язання ТУ ССО у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі 30000 грн на місяць за період з 30 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене, позовні вимоги належать до задоволення повністю лише зі словесним коригуванням обраного представником позивача способу захисту порушеного права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи, суду надано договір про надання правової допомоги адвокатом від 23 січня 2023 року № 3, додаткову угоду від 23 січня 2023 року № 3 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 23 січня 2023 року № 3 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 23 січня 2023 року № 10.
Дослідженням договору про надання правової допомоги адвокатом від 23 січня 2023 року № 3 встановлено, що: Замовник ( ОСОБА_1 ) доручає, а Виконавець ( ОСОБА_3 ) бере на себе зобов'язання надавати Замовнику протягом строку дії Договору наступні послуги юридичного характеру: правова допомога при реалізації Замовником його прав та представлення його інтересів в усіх держаних органах, в тому числі в органах: МВС, прокуратури, СБУ та інших правоохоронних органах, у відділах Державної виконавчої служби, в органах місцевого самоврядування, в будь-яких підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форми власності; юридичне супроводження спорів, що виникають у Замовника з будь-яких питань спірного характеру шляхом представництва його інтересів в органах судової влади будь-якої ланки та юрисдикції (перший-третій абзаци пункту 1.1.); Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги Виконавця в порядку, розмірі та у строки, які визначені умовами даного Договору (підпункт 2.2.3. пункту 2.2); правова допомога здійснюється на засадах повної відплатності та на умовах повної компенсації Замовником вартості витрат, понесених Виконавцем у процесі виконання цього Договору. Порядок, строки та розмір сплати винагороди (гонорару) та компенсації понесених Виконавцем витрат встановлюється сторонами додатковими угодами (пункт 3.1.).
Відповідно до додаткової угоди від 23 січня 2023 року № 3 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 23 січня 2023 року № 3 Замовник оплачує юридичні послуги, надані адвокатом у сумі 3000,00 грн, які полягають у такому: надання усної консультації - 1 година, вартість послуги 500,00 грн; підготовка адвокатського запиту, отримання відповіді на адвокатський запит, підготовка позовної заяви та додатків до неї, направлення вказаних документів до суду - 3 години, вартість послуги - 2500,00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 23 січня 2023 року № 10 ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги адвокатом від 23 січня 2023 року № 3 сплатив ОСОБА_3 3000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву другий відповідач - ТУ ССО у м. Києві та Київській області, заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката через їх неспівмірність.
Витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3000,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами, стосуються справи, що розглядається, у них наявні необхідні дані, які підтверджують обсяг та перелік наданих послуг і виконаних робіт, здійснених адвокатом.
Суд вважає таки витрати співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), витраченим на їх виконання часом, обсягом наданих послуг тощо, а тому не знаходить підстав для їх зменшення.
Оскільки позов підлягає задоволенню, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно у рівних частинах по 1500,00 грн з кожного.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов адвоката Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (місцезнаходження: 93010, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Миру, будинок 34, код за ЄДРПОУ 43441202), Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15/17, код за ЄДРПОУ 43162533) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30000,00 гривень на місяць за період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова