ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року Справа № 160/18597/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняЛебеденко В.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Кириленка Ю.Г. Маланія М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
УСТАНОВИВ:
25.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.09.2023):
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДГІС по роботі з великими платниками податків Форми «В4» №583/32-00-07-03-18 від 13 червня 2023 року, яким ТОВ «Гідросенд» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 60784 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ «Ковіан Груп». Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. З урахуванням вищевикладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 21.08.2023, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
15.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відшкодування судових витрат.
16.08.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник проти позову заперечував, та зазначив, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Ковіан Груп». Відповідач зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Ковіан Груп», оскільки серед іншого встановлено обрив ланцюга постачання товару. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
16.08.2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
16.08.2023 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про вихід зі спрощеного позовного провадження у справі №160/18597/23 - задоволено, подальший розгляд справи №160/18597/23 суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14 вересня 2023 року о 09:30 год.
05.09.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції в адміністративній справі №160/18597/23 задоволено, допущено представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» до участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
13.09.2023 до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.
18.09.2023 до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.
10.10.2023 від представника відповідача до суду надійшли пояснення, в яких представник зазначає про відсутність законного джерела походження товару, зокрема ЕМ111F00ABA0A0NNV000AMKG0, кран кульовий, у зв'язку із чим просить у задоволені позову відмовити.
10.10.2023 усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті 07.11.2023 року о 09:40 год.
03.11.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, проте усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання було відмовлено у прийнятті цього клопотання, у зв'язку із порушенням порядку його подання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив підтримав, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період з 24.04.2023 по 12.05.2023 року співробітниками Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гідросенд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт перевірки від 18.05.2023 №569/32-00-07-03-13/34996776 (далі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки від 18.05.2023 №569/32-00-07-03-13/34996776 перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено, серед іншого порушення: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року в сумі 60783,80 грн.
13.06.2023 року контролюючим органом, на підставі висновків Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення рішення №583/32-00-07-03-18, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 60784,00 грн.
Не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Так, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення став висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ковіан Груп», а як наслідок про неправомірність показників бухгалтерського та податкового обліку по операціях з зазначеними контрагентами.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 06.12.2019 між ТОВ «КОВІАН ГРУП» - Постачальник та ТОВ «Гідросенд» - Покупець укладено Договір поставки (а.с.183).
Відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник зобов'язується протягом дії даного Договору поставити Покупцю пневматичну апаратуру (далі - Обладнення, Товар), а покупець зобов'язаний прийняти оплатити його згідно з умовами договору.
Згідно п.1.3 найменування товару, кількість товару, ціна товару, узгоджені з Постачальником, вказуються Сторонами у рахунках, видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до специфікації №13 від 26.01.2023 ТОВ «КОВІАН ГРУП» взяло на себе зобов'язання поставити на адресу позивача товар - ЕМ111F00ABA0A0NNV000AMKG0, Кран кульовий, кількість - 6шт., на загальну суму 364 702,82 (з них сума без ПДВ - 303919,02, ПДВ - 60783,80)(а.с.192).
На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надана специфікація №13 від 26.01.2023, рахунок на оплату, платіжна інструкція від 02.02.2023 за №5782, видаткова накладна №91 від 20.03.2023, товарно-транспортна накладна №00000000001 від 20.03.2023, витяг із Журналу реєстрації відомостей про надходження вантажів (а.с.189-196).
Суд зазначає, що надані до матеріалів справі первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.
Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд доходить висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Ковіан Груп» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про неотримання товарів послуг/послуг від ТОВ «Ковіан Груп».
Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «Ковіан Груп» не дійсними.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.
У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Жодних зауважень та доказів щодо наявності прямих ризикових операцій між ТОВ «Гідросенд» та ТОВ «Ковіан Груп», матеріали адміністративної справи не містять.
Крім того, є безпідставними доводи контролюючого органу про не підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання, оскільки в даному випадку оцінка має надаватися взаємовідносинам між ТОВ «Гідросенд» та ТОВ «Ковіан Груп».
Позивач не може нести відповідальність у разі можливого порушення вимог чинного законодавства його контрагентами у попередніх етапах постачання товару.
Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ходу судового розгляду справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №959 від 14.07.2023 року.
З урахуванням положень статті 139 КАС України та відповідно до задоволених вимог, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в розмірі в сумі 2684,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Крім того, у позовній заяві представник позивача просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 27.06.2023 в якому представник зобов'язується надати замовнику правничу допомогу, яка складається з підготовки адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків по визнанню протиправними скасуванню податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками за результатами перевірки ТОВ «Гідросенд» (Акт № 569/32-00-07-03-13/34996776 від 18.05.2023 р.) і представництва інтересів Замовника при розгляді зазначеного адміністративного позову у суді першої інстанції.
П.4.3 додатку до договору від 27.06.2023 визначено, що Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами зазначені в Додатку 1 до цього Договору.
Згідно п.4.5. підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, виписаний Представником. 4.7. Сторони погоджуються з тим, що розмір гонорару за цим Договором становить 8000,00 (вісім тисяч) грн. (у разі, якщо заявлена орієнтована і фактична їсть у судових засіданнях співпадають. В іншому випадку розмір гонорару підлягає коригуванню відповідно з *ПРИМІТКОЮ, що наведена в таблиці у розділі 2 цього додатку). Гонорар має бути виплачений в строк не пізніше 5 календарних днів після несення рішення судом першої інстанції.
Відповідно до акту наданих послуг від 01.06.2023 до договору про надання правової допомоги від 27 червня 2023 визначено загальну вартість послуг 8000,00грн.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи.
Однак, розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд вважає завищеним, з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Також від представника відповідача надійшли заперечення проти витрат на правничу допомогу.
Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю цієї справи.
Отже, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, буд. 65, код ЄДРПОУ 34996776) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13 червня 2023 року №583/32-00-07-03-18.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, буд. 65, код ЄДРПОУ 34996776) в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 2684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 30 листопада 2023 року.
Суддя Н.Є. Сліпець