ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
01 грудня 2023 рокуСправа №160/15902/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/15902/21 за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу - Інгулецького районного відділу у місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправною відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену в листі Інгулецького районного відділу у місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 25.06.2021 року №1228-403/1228-21 та зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул.В.Липинського, буд.7, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37806243) в особі Інгулецького районного відділу у місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул.Салтиківська, буд.9-б, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026) оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2022 року судом було видано позивачу виконавчий лист №160/15902/21.
Ухвалою суду від 02.05.2022 року відстрочено виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 у справі №160/15902/21 до закінчення місячного строку після припинення воєнного стану.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 року апеляційну скаргу Дергачової Оксани Олексіївни в інтересах ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року в адміністративній справі №160/15902/21 - скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року в адміністративній справі №160/15902/21.
28.11.2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Частиною 3 ст.252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.2 ст.252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданої заяви, заявником зазначено, що в резолютивній частині рішення суду не визначено способу його виконання, а саме не ухвалено згідно з яким нормативно-правовим документом відповідача зобов'язано виготовити паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Згідно із ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2019 року у справі №240/6150/18 зазначив, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Окрім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Оцінюючи твердження заявника щодо того, що в резолютивній частині рішення суду не визначено способу його виконання, а саме не ухвалено згідно з яким нормативно-правовим документом відповідача зобов'язано виготовити паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, суд зазначає наступне.
Згідно приписів статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд в резолютивній частині рішення вирішив заявлені позовні вимоги, що становили предмет спору, та визначив спосіб виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18 зазначив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Згідно резолютивної частини рішення суду від 17.12.2021 року, в третьому абзаці якого, судом визначено спосіб виконання рішення суду, а саме шляхом зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Інгулецького районного відділу у місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом МВС України від 06.06.2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відтак, резолютивна частина рішення суду від 17.12.2021 року, якою визначено спосіб його виконання відповідає положенням Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Крім того, згідно з матеріалами справи, 21.02.2022 року судом було видано позивачу виконавчий лист №160/15902/21.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закон №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Разом з тим, матеріали справи №160/15902/21 не містять доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, внаслідок визначеного судом способу реалізації та здійснення захисту порушеного права, при примусовому виконання судового рішення в даній справі.
Враховуючи те, що рішенням суду вирішено усі позовні вимоги, та, зокрема, визначено спосіб виконання судового рішення, у суду відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.
Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 248, 252 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/15902/21 за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу - Інгулецького районного відділу у місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко