ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 рокуСправа №160/24925/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0405033401 від 24.08.2023 року щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити та виплачувати пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ОСОБА_1 , з 01.10.2021 року (з наступного дня після звільнення зі служби з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом Державної фіскальної служби України №0069-о/д від 21.09.2021 року її підполковника податкової міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального відділу оперативного документування управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з 30.09.2021 року звільнено за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) Положення, та в наказі зазначено що її вислуга років на 30.09.2021 року складає в календарному обчислені - 20 років 08 місяці і 08 днів, в пільговому обчисленні - 31 рік 00 місяці і 12 днів. Позивач 28.01.2022 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою для призначення пенсії згідно п. “а” ч.1 ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військово служби, та деяких інших осіб”. Рішенням № 0405033401 від 24.08.2023 року відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років через відмову у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
20.10.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказує, що відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби зокрема: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Позивач звільнена зі служби 30 вересня 2021 року. За даними подання про призначення пенсії від 17.08.2023 № 6 вислуга років складає 31 років 00 місяців 12 днів, з них у календарному обчислені 20 років 08 місяці 08 днів. Оскільки позивач не маєте 25 календарних років вислуги, для призначення пенсії відповідно до пункту “а” статті 12 Закону № 2262 немає законних підстав.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , є колишнім працівником Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Наказом Державної фіскальної служби України №0069-о/д від 21.09.2021 року її підполковника податкової міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального відділу оперативного документування управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з 30.09.2021 року звільнено за пунктом 64 підпунктом «г»(через скорочення штатів) Положення, та в наказі зазначено що моя вислуга років на 30.09.2021 року складає в календарному обчислені - 20 років 08 місяці і 08 днів, в пільговому обчисленні - 31 рік 00 місяці і 12 днів.
17.08.2023 року, комісією з реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 .
13.09.2023 року позивач звернулася із запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про надання інформації, щодо розгляду подання Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, заяви про призначення пенсії за вислугою років, та інформування про прийняте рішення, а також надання копії рішення щодо призначення або відмову в призначенні пенсії за вислугою років.
16.09.2023 року позивач отримала лист «Про надання інформації» Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010311-8/140839 від 11.09.2023 року з додатком - оригіналом рішення про відмову в призначенні пенсії, а саме рішення № 0405033401 від 24.08.2023 року «Щодо відмови в призначенні пенсії» згідно якого їй відмовлено у призначенні пенсії на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
В обґрунтування відмови у призначені пенсії зазначено, що за даними подання про призначення пенсії від 17.08.2023 № 6 та витягу з наказу про звільнення від 21.09.2021 №0069-о/д календарна вислуга років складає 20 років 08 місяці 08 днів, але відповідно до норм Закону для призначення пенсії необхідна календарна вислуга 25 календарних років і більше. Враховуючи викладене, підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 відсутні.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0405033401 від 24.08.2023 року щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», позивач звернулася до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є її конституційним правом.
Відповідно преамбули Закону України №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі по тексту - Закон №2262) цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Наказом Державної фіскальної служби України №0069-о/д від 21.09.2021 року її підполковника податкової міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального відділу оперативного документування управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з 30.09.2021 року звільнено за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) Положення, та в наказі зазначено що моя вислуга років на 30.09.2021 року складає в календарному обчислені - 20 років 08 місяці і 08 днів, в пільговому обчисленні - 31 рік 00 місяці і 12 днів.
Вказаний наказ прийнятий, в тому числі, відповідно до Закону України “Про Бюро економічної безпеки України” 28.01.2021 року № 1150-IX.
Згідно пункту 4 Розділу VI Закону України “Про Бюро економічної безпеки України” за колишніми працівниками податкової міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб, встановлені Законом України “Про Національну поліцію”.
Згідно статті 30 Закону України “Про Бюро економічної безпеки України” (в редакції на час спірних правовідносин) особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. Пенсійне забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відтак, позивач - колишній працівник податкової міліції та має спеціальне звання підполковник, а тому користується соціальними гарантіями відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Відповідно до статті 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок визначений Кабінетом Міністрів України у постанові №393 від 17.07.1992 року (далі по тексту - Порядок №393).
Згідно вказаного вище наказу Державної фіскальної служби України №0069-о/д від 21.09.2021 року на день звільнення позивач має вислугу років в календарному обчислені - 20 років 08 місяці і 08 днів, в пільговому обчисленні - 31 рік 00 місяці і 12 днів.
Суд зазначає, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, що передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації права на призначення різних видів пенсій і основним актом, на підставі чого здійснюється таке регулювання є Закон №2262. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинно пов'язуватися не з категорією працівників, а зі спеціальним статусом, якого особа набула після проходження військової служби у визначений період часу, і така можливість передбачена постановою КМУ №393.
Таким чином, до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті акти, що передбачають кратне (пільгове) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення різних видів пенсій.
Отже, для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262 календарна вислуга може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а і підтримана постановою об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, а також постановою палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18.
Водночас Верховний Суд, розглядаючи зазначені справи у складі палат, відступив від раніше висловлених ним висновків, зокрема у справах, про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідність у цій частині Порядку №393 положенням Закону №2262.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що правовою підставою для набуття особою, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.
Суд також звертає увагу на те, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Позивач звільнена зі служби з 30 вересня 2021 року, а тому за приписами п. “а” ст.12 Закону №2262 для отримання права на пенсію повинна була мати вислугу у 25 календарних років.
Натомість, як зазначалось вище, вислуга років позивача на день звільнення в пільговому обчисленні, тобто з врахуванням Закону України “Про Бюро економічної безпеки України”, Закону України “Про Національну поліцію” та постанови КМУ №393, склала 31 рік 00 місяці і 12 днів, що є достатнім для призначення їй пенсії згідно з положеннями п.“а” ст.12 Закону № 2262.
При цьому, доводи відповідача, що право на пенсію виникає виключно у разі вислуги років в календарному обчисленні є безпідставними, оскільки ст.17-1 Закону №2262, Закону України “Про Бюро економічної безпеки України”, Закону України “Про Національну поліцію” та Порядок №393 встановлюють правило, за яким при визначенні права на пенсію може бути застосована вислуга років у пільговому обчисленні. Правомірність такого застосування підтверджена зазначеними вище постановами Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0405033401 від 24.08.2023 року щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд наголошує та звертає увагу відповідача, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в пільговому обчисленні, тобто з врахуванням Закону України “Про Бюро економічної безпеки України”, Закону України “Про Національну поліцію” та постанови КМУ №393, склала 31 рік 00 місяці і 12 днів, що є достатнім для призначення їй пенсії згідно з положеннями п.“а” ст.12 Закону № 2262.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити та виплачувати пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ОСОБА_1 , з 01.10.2021 року (з наступного дня після звільнення зі служби з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, призначенні певних виплат та допомог, та на свій розсуд розраховувати страховий та пільговий стаж, суд дійшов висновку щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути подання комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.08.2023 року №6 про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у повному тексті цього рішення у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0405033401 від 24.08.2023 року щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подання комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.08.2023 року №6 про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у повному тексті цього рішення у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2023 року.
Суддя О.М. Неклеса