Рішення від 20.11.2023 по справі 160/23520/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 рокуСправа №160/23520/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “АВ метал груп” до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

13.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 12.09.2023 року через систему “Електронний суд” позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “АВ метал груп” до Київської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100180/2023/000027/2 від 20.06.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2023/000235 від 20.06.2023 року;

- стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, ідентифікаційний код 36441934) з Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А, ідентифікаційний код 43997555) сплачений судовий збір в розмірі 4294,40 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 40 копійок);

- стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, ідентифікаційний код 36441934) з Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А, ідентифікаційний код 43997555) понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в якому митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

05.10.2023 року Київською митницею подано відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. До підрозділу митного оформлення Київської митниці 19.06.2023 у електронному вигляді подано митну декларацію №23UA100180509096U4 на товар «Прокат плоский з корозійностійкої сталі, країна виробництва - Турція, та прутки й бруски з корозійностійкої сталі, країна виробництва - Індія».

За результатами застосування системи управління ризиками, при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснювались, окрім інших, такі заходи: перевірка числового значення заявленої митної вартості; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірка документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в митному органі інформації щодо наявності таких складових митної вартості; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірка наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, відповідно до статті 52 Кодексу, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товару здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно п.5.1 ст. 54 Кодексу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують відомості щодо складових митної вартості, зокрема щодо числових значень витрат на транспортування до митного кордону України, а саме. 1) Відповідно до пункту 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 13.08.2020 № AVMG-Nikel/2020 покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості партії товару, що поставляється, якщо інші умови оплати не будуть обумовлені в проформах-інвойсах. Відповідно до наданого комерційного інвойсу від 12.06.2023 №DEF2023000001574 та від 12.06.2023 №DEF2023000001575 передбачено 100% передоплату за товар. Декларантом до митного оформлення надано рахунки-проформи від 23.05.2023 №б/н (37456,68 дол.США), 01.06.2023 №б/н (64814,82 дол.США), від 12.06.2023 №б/н (90440,00 дол.США) та від 15.06.2023 №б/н (89300,00 дол. США) на загальну суму 282011,15 дол.США. У всіх вищезазначених документах зазначено форму оплати за товар - 100% передоплата (CASH IN ADVANCE, 100% prepayment). Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано банківські платіжні документи (платіжні інструкції в іноземній валюті) від 23.05.2023 №2052 на суму 32000 дол.США, від 01.06.2023 №2059 на суму 30000 дол.США та від 13.06.2023 №15 на суму 125629 дол.США, загальною сумою 187629 дол.США, що складає 66,53% від загальної суми (282011,15 дол.США) поданих до митного оформлення рахунків-фактур. Згідно п.4 ч.2 ст.53 Митного кодексу України до основних (не додаткових) документів, що підтверджують митну вартість належать: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Однак, подані до митного оформлення банківські платіжні документи неможливо ідентифікувати із задекларованою партією товару, та відповідно вказані документи не підтверджують розмір митної вартості товару. 2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати від 09.06.2023 №852 та рахунок на оплату від 09.06.2023№852, видані ПП «Транслогістик», Заявку-Договір від 09.06.2023 №0906 до договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 05.05.2022 № 05052022, укладеного між ТОВ «АВ метал груп» та експедитором ПП «Транслогістик». В той же час в графі 16 автотранспортної накладної (CMR) від 12.06.2023 №А №00774 зазначено, що перевізником є ПП « ОСОБА_1 ». Декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу та відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування. Щодо непідтвердження витрат на доставку товару у випадку залучення перевізником іншої особи Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 по справі №810/2463/17 зазначив, «…декларантом подано до митного оформлення довідку про транспортно-експедиторські витрати, підписану керівником ТОВ «Віл Транс Компанія». Разом з тим відповідно до відомостей транспортних (перевізних) документів, а саме - CMR, фактичним перевізником (виконавцем умов договору) визначено «Ukrainian Transport Group». З умовами договору про перевезення від 05.05.2014 № 050514 ТОВ «Вігі Транс Компанія» є лише експедитором, який має право укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов'язань за цим договором. Згідно статті 9 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Таким чином, належним підтвердженням суми оплати за транспортування товару у разі залучення сторонніх організацій є рахунки таких фактичних перевізників». 3) До митного оформлення надано комерційний інвойс від 12.06.2023 №DEF2023000001574 та від 12.06.2023 №DEF2023000001575. В наданій відповідно до пункту 5.6 зовнішньоекономічного контракту від 13.08.2020 № AVMG-Nikel/2020 копії митної декларації країни відправлення від 13.06.2023 №23341300EX00473068 та від 13.06.2023 №23341300EX00473098 номер інвойсів відсутній. Отже, вищевказану копії митних декларації країни відправлення від 13.06.2023 №23341300EX00473068 та від 13.06.2023 №23341300EX00473098 неможливо ідентифікувати із задекларованою партією товару. Отже, надані до митного оформлення документи містять розбіжності, не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Вказане призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна гуртуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну , за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті , включає всі платежі, фактично здійснені або які мають бути здійснені як умова продажу імпортних товарів покупцем продавцеві або покупцем третій стороні для виконання зобов'язань продавця. Декларанта у електронному повідомленні повідомлено про вищевказані, виявлені митним органом розбіжності. Також, керуючись вимогами частин 2,3 ст. 53, ст.ст. 54, 57 МК України декларанта повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: 1) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу та статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 5) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу митного органу, декларантом додатково надано: комерційні пропозиції та прайс-листи продавця, лист стосовно оплат від 14.06.2023 №14/06, акт звірки від 15.06.2023, висновок Дніпропетровської ТПП від 20.06.2023 №ГО-587, договір перевезення від 08.06.2023 №Т-00001418, лист головного бухгалтера ТОВ«АВ метал груп» від 20.06.2023 №20/06/03 та біржова інформація щодо вартості сировини (LME Нікель). Декларант відмовився від надання інших запитуваних митним органом документів відповідно до частини 3 статті 53, про що зазначено у листі ТОВ «АВ метал груп» надісланому до митниці 20.06.2023 (лист ТОВ «АВ метал груп» від 20.06.2023 №02).

Щодо додатково наданого прайс-листа необхідно зазначити, що відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу надається прайс-лист саме виробника а не продавця товару. Виробником товару «Прутки та бруски з корозійностійкої (нержавіючої) сталі гарячого прокатування, без подальшого оброблення, круглого поперечного перерізу, діаметром менш як 80 мм, з масовою часткою нікелю 2,5 % або більше, марки сталі 304діаметром 55mm -1018кг;Вміст нікелю:8,05%-8,10%» є компанія - AVTAR STEEL LTD. Виробником товару «Прутки та бруски з корозійностійкої (нержавіючої) сталі гарячого прокатування, без подальшого оброблення, круглого поперечного перерізу, діаметром менш як 80 мм, з масовою часткою нікелю менш як 2,5 %, марки сталі 420: діаметром 50mm -1088кг;діаметром 50mm -1088кг;Без вмісту нікеля» є підприємство NANDESHWARI STEEL LIMITED. Разом з тим, декларантом не надано прайс-листи вказаних виробників. Законодавець визначив в статті 53 Митного кодексу України необхідність надання прайс-листа саме виробника, а не продавця, оскільки це надає можливість отримати інформацію про первинну вартість товару, яка дасть змогу упевнитись в дійсності сформованої ціни товару та відповідно складових митної вартості. Ціни товару у виписці з бухгалтерської документації містять ціни лише невеликої частини товарів, та крім того ціни не співпадають з цінами товару, вказаними в рахунках. Копія акту звірки взаємних розрахунків покупця та продавця не надає можливість прийняти вказаний документ як такий, що підтверджує ціни товарів, оскільки не містить інформації щодо розрахунків або цін зі сторони продавця, а також не містить ні підпису ні печатки продавця ні інших ознак, які б свідчили про підтвердження продавцем сум розрахунків. Наданий висновок експерта Дніпропетровської ТПП посилається на документи, що надані ТОВ «АВ метал груп», біржові котирування Лондонської біржі металів та інтернет джерела. Експертом проаналізовано цінові пропозиції виробників Китайської Народної Республіки. Однак, виробниками задекларованого товару є підприємства Республіки Туреччината Індія. Отже, експертний висновок не може слугувати підставою для підтвердження задекларованої митної вартості товару. Тобто документи, що підтверджують вартість товару, надано не у повному обсязі. При цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності, а викликають додаткові сумніви у задекларованій митній вартості товару та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість. На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МК України), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митними деклараціями встановлено, що вони не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості. Частиною другою статті 58 Кодексу встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Тому відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Згідно із пунктом 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Декларантом не вжито заходів встановлених ч.2 ст. 52, ч.3 ст. 53, ст. 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. У зв'язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (ст. 61 МК України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного резервного методу - 2ґ (6). Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Згідно статті 64 Митного кодексу України. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Відповідно до пункту 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947) «оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару . Відповідно до пункту 2 (б) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції». Якщо дійсна вартість не може бути визначена до пункту 2 (б) вказаної вище Генеральної угоди, оцінка митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений. Статтею 17 "Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року" передбачено, що: «Ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання». Згідно статті 7 «Угоди про застосування статті VII ГАТТ», якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 1-6 включно, то митна вартість визначається з використанням розумних засобів, сумісних із принципами та загальними положеннями цієї Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 та на основі даних, наявних у країні імпорту. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою грунтується на раніше визнаних (визначених) митницею вартостях, а саме: митні декларації №UA100180/2022/031353 від 08.11.2022; №UA100330/2023/138826 від 25.04.2023; №UA100330/2023/138826 від 25.04.2023. Враховуючи викладене, митницею винесене рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2023 №UA100180/2023/000027/2. Товари випущено у вільний обіг за митною вартістю, визначеною митним органом. Внаслідок коригування митної вартості декларантом доплачено митні платежі у розмірі 46 541,89 грн. Позивач у своєму позові не спростовував, виявлені митним органом розбіжності та недоліки у поданих до митного оформлення документах. Таким чином рішення про коригування митної вартості прийняті митницею у відповідності до вимог чинного законодавства.

16.10.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив де зазначив, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 зазначена вище справа розподілена та 14.09.2023 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19 червня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (надалі - ТОВ "АВ метал груп", позивач) до Київської митниці (надалі - відповідач) було подано декларацію № 23UA100180509096U4, якою до митного оформлення було заявлено чотири позиції товару:

ТОВАР 1: Прокат плоский з корозійностійкої(нержавіючої) сталі, загально-цивільного призначення, не для військового використання, завширшки 600 мм або більше, без подальшого оброблення, крім гарячого прокатування, марки сталі 304, у листах розміром: 8,00*1250*2500 mm - 2126 кг; 8,00*1250*2500 mm - 2124 кг; 10,00*1250*2500 mm - 2917 кг; 10,00*1250*6000 mm-3500 кг; 10,00*1250*6000 mm-3500 кг; Вміст нікелю:8,02%-8,03%; Виробник: Nikel Paslanmaz Celik Sanayi VE Ticaret A.S.; Торговельна марка: нема даних; Країна виробництва: TR.

ТОВАР 3: Прокат плоский з корозійностійкої (нержавіючої) сталі, загально-цивільного призначення, не для військового використання, завширшки 600 мм або більше, без подальшого оброблення, крім гарячого прокатування марки сталі 304, у листах розміром: 4,00*1500*3000 mm - 1810 кг; 4,00*1500*3000 mm -1394 кг; Виробник: Nikel Paslanmaz Celik Sanayi VE Ticaret A.S.; Торговельна марка: нема даних; Країна виробництва: TR.

ТОВАР 3: Прутки та бруски з корозійностійкої (нержавіючої) сталі гарячого прокатування, без подальшого оброблення, круглого поперечного перерізу, діаметром менш як 80 мм, з масовою часткою нікелю 2,5 % або більше, марки сталі 304 Виробник: AVTAR STEEL LTD; Вміст нікелю:8,05%-8,10%; діаметром 55mm -1018 кг; Торговельна марка: нема даних; Країна виробництва: IN.

ТОВАР 4: Прутки та бруски з корозійностійкої (нержавіючої) сталі гарячого прокатування, без подальшого оброблення, круглого поперечного перерізу, діаметром менш як 80 мм, з масовою часткою нікелю менш як 2,5 %, марки сталі 420; Без вмісту нікеля; діаметром 50 mm -1088 кг; діаметром 50 mm -1088 кг; Виробник: NANDESHWARI STEEL LIMITED; Торговельна марка: нема даних; Країна виробництва: IN.

Вказаний товар позивачем було отримано від компанії NIKEL PASLANMAZ CELIK SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI (Туреччина, реєстраційний номер 391598) за Контрактом № AVMG-Nikel/2020 від 13 серпня 2020 року, надалі - Контракт.

Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною контракту.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач, подав разом з декларацією № 23UA100180509096U4 та додатково, на запит відповідача, наступні документи: Сертифікат якості (Certificate of quality) 00519782783602 16.05.2023; Сертифікат якості (Certificate of quality) 5214 17.06.2021; Сертифікат якості (Certificate of quality) NSL/EXP/101-2223 21.03.2023; Рахунок-проформа (Proforma invoice) Б/н 23.05.2023; Рахунок-проформа (Proforma invoice) Б/н 01.06.2023; Рахунок-проформа (Proforma invoice) Б/н 12.06.2023; Рахунок-проформа (Proforma invoice) Б/н 13.06.2023; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) DEF2023000001574 12.06.2023; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) DEF2023000001575 12.06.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) А №00774 12.06.2023; Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 23TR34130001721211 13.06.2023; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) Z 0318858 13.06.2023; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) Z 0318859 13.06.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару Платіжне доручення №15 13.06.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару Платіжне доручення №2052 23.05.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару Платіжне доручення №2059 01.06.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 852 09.06.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Довідка про транспортні витрат 09.06.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів AVMG-Nikel/2020 13.08.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №2 30.12.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №3 02.06.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №4 05.06.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів AVMG-Nikel/2020 13.08.2020; Доповнення до внутрішнього договору (контракту) Заявка №0906 09.06.2023; Договір про надання послуг митного брокера 01/04 01.04.2021; Договір (контракт) про перевезення 05052022 05.05.2022; Інші некласифіковані документи Лист щодо знижки 12.06.2023; Копія митної декларації країни відправлення 23341300EX00473068 13.06.2023; Копія митної декларації країни відправлення 23341300EX00473098 13.06.2023.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, відповідач зазначив про те, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до пункту 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 13.08.2020 № AVMGNikel/2020 покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості партії товару, що поставляється, якщо інші умови оплати не будуть обумовлені в проформах-інвойсах.

Відповідно до наданого комерційного інвойсу від 12.06.2023 №DEF2023000001574 передбачено 100% передоплату за товар. Декларантом до митного оформлення надано рахунки-проформи від 23.05.2023 №б/н (37456,68 дол.США), 01.06.2023 №б/н (64814,82 дол.США), від 12.06.2023 №б/н (90440,00 дол.США) та від 15.06.2023 №б/н (89300,00 дол. США) на загальну суму 282011,15 дол.США.

У всіх вищезазначених документах зазначено форму оплати за товар - 100% передоплата (CASH IN ADVANCE, 100% prepayment). Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано банківські платіжні документи (платіжні інструкції в іноземній валюті) від 23.05.2023 №2052 на суму 32000 дол.США, від 01.06.2023 №2059 на суму 30000 дол.США та від 13.06.2023 №15 на суму 125629 дол.США, загальною сумою 187629 дол.США, що складає 66,53% від загальної суми(282011,15 дол.США) поданих до митного оформлення рахунків-фактур.

Отже, вищевказані банківські платіжні документи неможливо ідентифікувати із задекларованою партією товару.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати від 09.06.2023 №852 та рахунок на оплату від 09.06.2023№852, видані ПП «Транслогістик», Заявку-Договір від 09.06.2023 №0906 до договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 05.05.2022 № 05052022, укладеного між ТОВ «АВ метал груп» та експедитором ПП «Транслогістик». В той же час в графі 16 автотранспортної накладної (CMR) від 12.06.2023 №А №00774 зазначено, що перевізником є ПП « ОСОБА_1 ». Декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу та відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

До митного оформлення надано комерційний інвойс від 12.06.2023 №DEF2023000001574. В наданій відповідно до пункту 5.6 зовнішньоекономічного контракту від 13.08.2020 № AVMG-Nikel/2020 копії митної декларації країни відправлення від 13.06.2023 №23341300EX00473068 номер інвойсу відсутній. Отже, вищевказану копію митної декларації країни відправлення від неможливо ідентифікувати із задекларованою партією товару.

Позивач у відповідь на зауваження та на запит митного органу надав наступні додаткові документи: Комерц. пропозиція постачальника від 22.05.2023; Комерц. пропозиція постачальника від 31.05.2023; Комерц. пропозиція постачальника від 09.06.2023; Лист стосовно оплат за товар Вих.№14/06 від 14.06.2023; Акт звірки з постачальником від 15.06.2023; Виписка з бухгалтерської документації № 20/06/03 від 20.06.2023; Прайс-лист постачальника від 30.05.2023; Прайс-лист постачальника від 19.05.2023; Прайс-лист постачальника від 08.06.2023; Висновок Дніпропетровської ТПП ГО-587 від 20.06.2023; Цінова інформація з мережі інтернет LME про варт. сировини Ni від 13.06.2023; Договір перевезення № T-00001418 від 08.06.2023.

Однак, відповідач не визнав заявлену позивачем (декларантом) у поданій декларації митну вартість товару, пояснюючи це тим, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

20.06.2023 року митницею було відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100180/2023/000027/2, а саме Товару 1, 3, 4 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2023/000235. В обґрунтуванні відмови, відповідач послався на п.6 ст. 54, ст. 256, п.11 ст. 264 Митного кодексу України (Закон України від 13/03/2012 № 4495-VІ ), потреба внесення змін до гр. 12, 45, 46, 43, 47, В, 44 митної декларації (МД).

Через коригування митної вартості товару зросла сума податку на додану вартість, що повинна бути сплачена позивачем. Сума таких донарахувань ПДВ склала 46 541,89 грн.

Скориставшись правом, передбаченим ч. 7 ст. 55 МК України, Позивач задекларував зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за електронною МД № 23UA100180508360U4.

Вважаючи спірні рішення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року у справі №826/2312/16 від 05 грудня 2019 року у справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Позивачем було заявлено основний методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: перший метод - за ціною договору, як це передбачено ч. 2 ст. 57 МК України.

Так, після розгляду додатково наданих позивачем документів, митний орган зазначив про наступне (рішення про коригування митної вартості товарів): Декларантом не подано достовірних відомостей, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

З цього приводу суд зазначає, що позивачем (декларантом) було надано усі належні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а зауваження відповідача щодо наявності розбіжностей в наданих документах та вимоги щодо надання додаткових документів є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач вказує, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, відповідач зазначив про те, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Безпідставний висновок зроблений відповідачем був зазначений, як «надані банківські платіжні документи неможливо ідентифікувати із задекларованою партією товару».

Відповідно до пункту 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 13.08.2020 № AVMGNikel/2020 покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості партії товару, що поставляється, якщо інші умови оплати не будуть обумовлені в проформах-інвойсах.

Сторони Контракту погоджують загальну кількість та вартість товару, що підлягає поставці, умови та строки поставки товару, умови оплати відповідно до умов Контракту та здійснюється у проформах-інвойсах. Поставка погодженого в проформах-інвойсах товару здійснюється партіями. Асортимент, кількість та вартість кожної окремої поставленої партії товару визначається у інвойсах.

Щодо порядку оплати. Відповідно до п. 3.1. Контракту оплата здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата у розмірі вказаних у платіжних дорученнях обумовлено фінансовими можливостями Позивача та жодним чином не вплинула на правильність визначення митної вартості товару. Позивачем разом з митною декларацією було надано усі необхідні документи. Здійснення оплати за товар до відвантаження, відповідно до домовленості сторін за контрактом на поставку не є підставою для коригування митної вартості.

Позивачем разом з митною декларацією №23UA100180509096U4 було подано зокрема: платіжні доручення №15 від 13.06.2023 р., №2052 від 23.05.2023 р., №2059 від 01.06.2023 р.; Рахунки-фактури (iнвойси) (Commercial invoice) №DEF2023000001574 від 12.06.2023р. та №DEF2023000001575 від 12.06.2023 р.; Рахунки-проформи (Proforma invoice) б/н від 23.05.2023 р., 01.06.2023 р., 12.06.2023 р. та 13.06.2023 р..

Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності місять усі необхідні та належні відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Більше того, на запит митної служби, додатково були надані комерційні пропозиції від постачальника, лист стосовно оплати за товар (вих. №14/06 від 14.06.2023 р., акт звірки з постачальником від 15.06.2023 р., який містить відповідний зазначеній у декларації сумі коштів), але відповідачем ці документи не були взяті до уваги.

Відповідач зазначає, що декларантом не надано заявки до договорів про транспортно-експедиційне обслуговування, укладених між експедитором та перевізниками, залученими ним до перевезення вантажів позивача; а також рахунків, накладних тощо, що підтверджують витрати експедитора, пов'язані із їх залученням та організацією перевезень.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати від 09.06.2023 р. №852 та рахунок на оплату від 09.06.2023 р. №852, видані ПП «Транслогістик», Заявку-Договір від 09.06.2023 №0906 до договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 05.05.2022 № 05052022, укладеного між ТОВ «АВ метал груп» та експедитором ПП «Транслогістик». Компанія, яка надає послуги з транспортно-експедиційного обслуговувавання залучила первізника, в особі ПП ОСОБА_2 , що зазначений в графі 16 митної декларації.

Відносини, що мали місце між експедитором ПП «Транслогістік» та залученими ним для виконання замовлення позивача перевізниками, не стосуються позивача.

Витрати експедитора за договорами із залученими ним перевізниками не є складниками митної вартості товарів позивача. Ці витрати позивач не здійснював.

Позивач не повинен мати в наявності усі документи, що підтверджують ці витрати, та не повинен надавати ці документи митному органу для підтвердження транспортної складової митної вартості імпортованих товарів.

Усі необхідні документи, що належним чином підтверджують транспортну складову митної вартості товарів позивача, позивачем було надано в повному обсязі. Вимоги відповідача щодо надання додаткових документів та висновки митного органу про неповне підтвердження позивачем транспортних витрат є безпідставними

Незважаючи на це, позивачем було додатково надіслано договір із перевізником (Договір перевезення № T-00001418 від 08.06.2023), якого залучив експедитор, але цей договір не був взятий до уваги відповідачем.

Відповідач у відмові від митного оформлення товарів зазначає, що відсутність у декларації країни відправлення інвойсу є похідною підставою для неможливості правильного визначення митної вартості товарів.

До того ж, декларацію країни відправлення від 13.06.2023 №23341300EX00473068 заповнені відповідно до вимог чинного законодавства Туреччини та є внутрішніми документами постачальника, використовуються виключно для митних та податкових цілей у Туреччині та не є підставою для правильного визначення митної вартості.

Вказані зауваження відповідача є формальними. Виявленні розбіжності є несуттєвими та не свідчать про неправильні числові значення транспортної складової митної вартості товарів. Більше того, надані ним до митного оформлення документи, що безпосередньо стосуються поставки товару, наданого до митного оформлення відповідно до митної декларації № 23UA100180509096U4 мають повну, достовірну інформацію та дані, що кореспондуються між собою та не суперечать один одному. Виходячи з цього, зауваження відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару позивача. У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказує на наявність невідповідностей, неточностей та розбіжностей, що не були спростовані позивачем.

При цьому, висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, без об'єктивної та перевіреної інформації, та не містять конкретних вказівок та пояснень того, які саме відомості і чому вважаються недостовірними, та як саме вони впливають на правильність визначення митної вартості товару. Зазначаючи про те, що заявлені позивачем відомості не підтверджені документально, відповідач не обґрунтував свої сумніви та не надав належні докази того, що подані до митного оформлення документи є недостатніми, не зазначив, які конкретно складові митної вартості товару документально не підтверджені, та не визначив, які документи не були надані позивачем.

При цьому, позивачем було надано в повному обсязі усі документи та відомості, достатні для підтвердження заявленої митної вартості товару та позбавлення митного органу сумнівів щодо її правильності. Наведені відповідачем зауваження є необґрунтованими та не обумовленими законодавством, оскільки повний перелік документів був наданий при подані декларації та містить всю необхідну інформацію для визначення ціни товару.

У постанові від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15 Верховний Суд вказав: "ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів".

Отже, з огляду на те, що зауваження відповідача про наявність розбіжностей в наданих позивачем до митного оформлення документів є формальними, несуттєвими та такими, що не впливають на рівень заявленої митної вартості, та враховуючи те, що позивачем було надано усі належні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, висновки митниці про те, що заявлена позивачем митна вартість товарів є непідтвердженою, а також твердження про неможливість визначення митної вартості товарів, наданих до митного оформлення за ЕМД № 23UA100180509096U4, за основним методом, є безпідставними, такими, що суперечать положенням Митного кодексу України, та свідчать про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості.

Таким чином, подані позивачем документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товарів за ціною договору, а також достатні для здійснення перевірки правильності заявленої митної вартості товару за ЕМД № 23UA100180509096U4 та спростування сумнівів, що виникли у митного органу під час перевірки наданих до митного оформлення документів та інформації.

Тож, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності місять усі необхідні та належні відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Однак, відповідач не врахував та не прийняв як належні додатково надані позивачем документи. При цьому, зауваження відповідача про наявність розбіжностей в наданих позивачем до митного оформлення документах є формальними, несуттєвими та такими, що стосуються фактів або обставин, які не впливають на рівень заявленої позивачем митної вартості товарів.

Додатково за ініціативою позивача, було залучено у якості експерта для проведення експертизи Торгово-промислову палату України, яка у своєму висновку № ГО-587 від 20.06.2023 р., підтвердила відповідність ринкової вартості на прокат плоский з нержавіючої сталі, який надійшов за контактом №AVMG-Nikel/2020 від 13.08.2020 року, комерційними інвойсами №№ DEF2023000001574, DEF2023000001574 від 12.06.2023 року.

Висновок експертизи ТПП не був взятий до уваги відповідачем при винесені рішення про коригування митної вартості товарів.

Отже, висновки відповідача про те, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів є безпідставними.

В рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100180/2023/000027/2 від 20.06.2023 р. та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2023/000235 відповідач зазначив про те, що рівень митної вартості товару становить: Товар №1 - 2,7491 дол.США/кг; Товар №3 - 3,2669 дол.США/кг; Товар №4 -2,0365 дол.США/кг. Джерело інформації для визначення митної вартості, митна декларація: UA100180/2022/031353 від 08.11.2022 (2,7491 дол.США/кг); UA100330/2023/138826 від 25.04.2023 (3,2669 дол.США/кг); UA100330/2023/138826 від 25.04.2023 (2,0365 дол.США/кг); Відповідно до частини 5 статті 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

При цьому, митна вартість відповідачем визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Єдине джерело інформації відповідача для визначення митної вартості - митні декларації: UA100180/2022/031353 від 08.11.2022 р., UA100330/2023/138826 від 25.04.2023 р. та UA100330/2023/138826 від 25.04.2023 р.

Відповідач не аргументує застосування саме такого резервного методу визначення митної вартості, а лише перераховує методи та обирає його методом виключення.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації з іншої декларації, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Також слід враховувати, що обрання для порівняння іншої декларації здійснено без врахування об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 818/1186/17).

В постанові від 21.10.2021 р. у справі № 420/4820/19 Верховний Суд вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зробити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Окрім того, в такому випадку митним органом в рішенні повинна бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.

Однак в рішенні про коригування митної вартості товарів, що оскаржується, відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару, повних характеристик та умов поставки товару, ціну якого було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості товару позивача, що свідчить про порушення інспектором митного органу ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція щодо обов'язкової обґрунтованості рішень митних органів про коригування митної вартості товарів за резервним методом міститься в рішеннях Верховного Суду України, зокрема в постанові від 21.01.2020 р. у справі №813/5405/15, у постанові від 31.01.2020 р. у справі № 804/7761/16.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 р. у справі № 815/3400/17.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Також слід враховувати, що ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 818/1186/17).

Положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA100180/2023/000027/2 від 20.06.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2023/000235 від 20.06.2023 року - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4294,40 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4294,40 грн. підлягає стягненню з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію протоколу №1 від 26.07.2023 року узгодження договірної ціни за договором надання професійної правничої допомоги №26/07/23 від 26.07.2023 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2596 відносно адвоката Чікіньова Д.М.; копію договору надання професійної правничої допомоги №26/07/23 від 26.07.2023 року; копію рахунку №06/10/2023 від 06.10.2023 року; копію акту №3 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором надання професійної правничої допомоги №26/07/23 від 26.07.2023 року; копію платіжної інструкції №2000700793 від 11.10.2023 року на суму 35 000 грн.; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 26.07.2023 року (серія АЕ №1219332).

Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд зауважує, що з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності та типовою у спорах. Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

До того ж, розгляд даної справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. підлягають стягненню з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “АВ метал груп” до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100180/2023/000027/2 від 20.06.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2023/000235 від 20.06.2023 року;

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, ідентифікаційний код 36441934) за рахунок бюджетних Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А, ідентифікаційний код 43997555) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4294,40 грн. (чотири тисячі дев'яносто чотири гривні 40 копійок).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, ідентифікаційний код 36441934) за рахунок бюджетних Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А, ідентифікаційний код 43997555) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник

Попередній документ

115341424

Наступний документ

115341426

Інформація про рішення:

№ рішення:	115341425
№ справи:	160/23520/23
Дата рішення:	20.11.2023
Дата публікації:	04.12.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (26.04.2024)
Дата надходження:	13.09.2023
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

21.02.2024 00:00	Третій апеляційний адміністративний суд
25.07.2024 10:40	Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає