ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року Справа № 160/18007/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
10.11.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168;
- зобов'язати Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 24.06.2022 року, а також збільшеної додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, у складі зведеного загону, у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, починаючи з 24.02.2022 року.
В обґрунтування позову зазначено, що ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за спірний період є порушенням права позивача на оплату праці, оскільки виплату такої винагороди не одержував.
21.11.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
01.12.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Дніпропетровський державним університетом внутрішніх справ додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. було виплачено поліцейським, які виконували службові обов'язки та заслуговували на виплату додаткової винагороди у період з 28.02.2022 р. по 24.06.2022 р. Постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на теперішній час не передбачає можливість виплати додаткової винагороди та не встановлює конкретні її розміри поліцейським, які у період військового стану не здійснюють основних повноважень правоохоронного органу відповідно до закону, а також перебувають не на території проведення бойових дій.
Стосовно виплати додаткової винагороди до 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у складі зведеного загону зазначили, що для виникнення права на одержання збільшеної додаткової винагороди визначальним фактором є залучення працівника поліції до особливих вищевикладених умов праці, які поставлені законодавцем в один ряд з безпосередньою участю у бойових діях та передбачають значне навантаження та/або більший ризик для його життя та здоров'я. Зважаючи на те, що поліцейські ДДУВС до таких заходів не залучались, а до їх функцій у складі зведеного загону відповідно до наказу № 171 від 11.03.2022 р. входить забезпечення охорони та оборони адміністративних будівель університету, прилеглої території, матеріальних цінностей, попередження правопорушень або подій на території університету, ДДУВС не вбачає підстав для отримання ними збільшеної додаткової винагороди в сумі 100000 грн. щомісячно.
09.12.2022 року від відповідача надійшли додаткові докази по справі.
13.12.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ про зупинення провадження у справі задоволено та зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішення Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22.
27.12.2022 року від відповідача надійшли додаткові докази по справі.
09.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження у даній справі з 10.11.2023 року.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , відповідно до ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію» відряджений для подальшого проходження служби з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та з 01.07.2021 року перебуває на посаді викладача циклу спеціальних дисциплін відділення первинної професійної підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації Навчально-наукового інституту заочного навчання та підвищення кваліфікації Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Наказом ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24.02.2022 р. № 140 «Про подальшу організацію функціонування університету в умовах надзвичайного та воєнного стану» введено в дію План оборони території університету та переведено особовий склад на цілодобовий режим несення служби.
Наказом ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 02.03.2022 р. № 159 «Про вжиття додаткових заходів щодо надійної охорони та оборони будівель і території університету в умовах надзвичайного та воєнного стану» було створено групи оперативного реагування на правопорушення та події на території університету.
Відповідно до п. 2.3. вказаного наказу основною функцією вказаних груп є скоординовані дії, спрямовані на організацію невідкладного прибуття поліцейських на місце події з метою припинення правопорушення, установлення осіб та затримання ймовірних правопорушників, збереження слідів злочину, а також надання допомоги потерпілим особам у межах повноважень поліції.
11.03.2022 р. ректором Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ видано наказ № 171 «Про створення зведеного загону Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ», до складу якого був залучений позивач.
Особовому складу зведеного загону доручено забезпечити охорону та оборону адміністративних будівель університету, прилеглої території, матеріальних цінностей.
Відповідно до п. 4 вказаного наказу основним завданням загону визначене оперативне реагування, попередження правопорушень та подій на території університету.
На виконання вимог наказу МВС України № 775 від 28.11.2022 р. «Про затвердження Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану», ДДУВС нараховано та сплачено додаткову винагороду поліцейським, які виконували службові обов'язки у період з 24.06.2022 р. по 30.06.2022 р., зокрема, позивачу , що підтверджується наказом ДДУВС про встановлення додаткової винагороди від 12.12.2022 р. №925 та додатком №8 до наказу ДДУВС від 12.12.2022 р. №925.
Отже, фактичною підставою для звернення із цим позовом, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є не здійснення нарахування та виплати йому додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн., починаючи з 24.06.2022 року, а також збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, у складі зведеного загону починаючи з 24.02.2022 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон № 2123-IX) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За частиною першою статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: 24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості; 34) здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями; .
Відповідно до статі 24 Закону № 580-VIII виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.
У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, можуть підпорядковуватися за рішенням керівника поліції відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
За частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2123-IX) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліцейські проходять службу в поліції: на посадах у центральному органі управління поліції, територіальних органах, закладах, установах поліції; під час перебування в розпорядженні згідно з положеннями статті 67 цього Закону; під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських; під час прикомандирування до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування згідно з положеннями статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», статті 29 Закону України «Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим» та статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»; під час відрядження до державних органів, установ та організацій згідно з положеннями статті 71 цього Закону.
За частиною другою статті 59 Закону № 580-VIII час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону № 580-VIII поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України.
За частиною сьомою статті 71 Закону № 580-VIII за службової потреби керівник поліції може в будь-який час відкликати з державного органу, установи чи організації відряджених поліцейських, повідомивши за місяць про таке відкликання керівника відповідного державного органу, установи чи організації з наданням відповідної заміни.
Президент України Указом від 9 грудня 2015 року № 691/2015 затвердив Перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях. У цьому переліку є, серед інших, посади в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (як-от провідний фахівець закладу вищої освіти).
Відповідно до Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року № 62, вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС, засновані і діють згідно із законодавством України, реалізовують відповідно до наданої ліцензії (ліцензій) освітньо-професійні програми підготовки фахівців за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечують навчання, виховання та професійну підготовку осіб з урахуванням нормативних вимог у галузі вищої освіти з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави, а також здійснюють наукову і науково-технічну діяльність (пункт 1.1 Положення). Головними завданнями ВНЗ є: освітня діяльність з підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та спеціалізації фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів згідно зі стандартами вищої освіти; виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою; наукова, науково-педагогічна, науково-практична, науково-технічна і культурно-виховна діяльність; підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів для МВС та їх атестація; спеціальна курсова підготовка; довузівська профорієнтаційна підготовка учнів шкіл, ліцеїв, гімназій та інших загальноосвітніх навчальних закладів, а також інших осіб, які мають право вступу до ВНЗ (пункт 2.1 Положення).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 року № 910 «Про грошове забезпечення поліцейських, відряджених до державних органів, установ та організацій» поліцейським, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове забезпечення, виходячи з посадових окладів за посадами, які зазначені особи займають у державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, та інші види грошового забезпечення, визначені законодавством для поліцейських.
У разі коли розміри посадових окладів, які повинні бути установлені відрядженим поліцейським за посадами в державних органах, установах та організаціях, менші за розміри посадових окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в органах, закладах та установах Національної поліції, посадові оклади установлюються за вищим розміром.
Виплата грошового забезпечення відрядженим поліцейським провадиться за рахунок коштів державних органів, установ та організацій.
Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року №260, до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №64/2022ввів в Україні воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей указ затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався (востаннє строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента від 26 липня 2023 року № 451/2023) і діє дотепер.
Крім цього, у зв'язку з військовою агресією росії проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголосив загальну мобілізацію упродовж 90 діб.
У пункті 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (в первинній редакції) зазначено: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
За пунктом 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, відповідно до пункту 1 якої (тут - зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 271, від 22 березня 2022 року № 350, від 1 квітня 2022 року № 400, від 1 липня 2022 року № 754) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Згодом Постановою № 793 (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, застосовується з 24 лютого 2022 року) Кабінет Міністрів України затвердив низку змін до Постанови № 168, зокрема у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінив словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; крім того, Постанова № 168 доповнена пунктом 21 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
Відповідно до пункту 21 Постанови № 168 Міністерство внутрішніх справ України видало наказ від 28 листопада 2022 року № 775, яким затвердило Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану.
У пункті 3 цього Наказу зазначено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 8 Порядку та умов, який застосовується з 24 лютого 2022 року, підпункту 9 пункту 14 Порядку та умов, який застосовується з 1 липня 2022 року, підпункту 10 пункту 14 Порядку та умов, який застосовується з 1 травня 2022 року.
У пункті 8 Порядку № 775, серед іншого, написано, що додаткова винагорода виплачується поліцейським, відрядженим до закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, до 30 червня 2022 року.
За текстом підпункту 9 пункту 14 Порядку № 775 додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські: відряджені до державних органів, установ та організацій, крім тих, які залучаються в установленому порядку до безпосереднього виконання повноважень поліції.
Поза тим, Наказ № 775 опублікований і набрав чинності 2 грудня 2022 року (відповідно до інформації, яка є на сайті Верховної Ради України).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом № 64/2022 в Україні введений воєнний стан, який діє дотепер. Це рішення глави держави було продиктоване повномасштабним збройним вторгненням росії в Україну 24 лютого 2022 року, якому держава і її громадяни мали дати відсіч, забезпечити національну безпеку і територіальну цілісність України.
Оборона України, захист її суверенітету і територіальної цілісності покладаються, відповідно до Конституції України, на Збройні Сили України, які, як відомо, чинять рішучий опір агресору і відвойовують загарбані ним землі. Водночас ті загрози, перед якими опинилася Українська держава, вимагали тоді і вимагають дотепер мобілізації не тільки українського війська, але також всіх її силових і спеціальних структур для того, щоб забезпечити державну безпеку і публічний порядок. В умовах, спричинених збройною агресією росії проти України, особливо в районах воєнних/бойових дій, це покладає на осіб, які залучені до виконання функцій того органу, в якому вони проходять службу, вищий рівень відповідальності за виконання поставлених завдань та заодно наражає на небезпеку їхнє життя і здоров'я.
В цих умовах й на виконання указів Президента України щодо введення воєнного стану Уряд ухвалив Постанову № 168, до якої потім неодноразово вносив зміни, які стосувалися певних аспектів виплачування додаткової винагороди, передбачених цією Постановою, зокрема її розміру, а також порядку й умов виплати, унормувати які тепер мають керівники відповідних міністерств та державних органів (пункт 21 Постанови № 168 у редакції, викладеній згідно з Постановою № 793).
Міністерство внутрішніх справ України на виконання цього пункту затвердило Порядок № 775, який був оприлюднений і набрав чинності з 2 грудня 2022 року. Водночас окремим пунктам цього Порядку (пункт 8, підпунктів 9, 10 пункту 14) назване відомство надало зворотної дії в часі (пункт 3 Наказу № 775).
Міністерство внутрішніх справ України, коли пов'язало виплату додаткової винагороди, встановленої, зокрема, поліцейським, у пункті 1 Постанови № 168, з безпосереднім виконанням повноважень/завдань поліції узгоджується з метою призначення цієї додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Призначення цієї виплати - на дату ухвалення Постанови № 168 - пов'язувалося з правовим режимом воєнного стану і необхідністю виконання, з-поміж інших, відповідними органами державної влади [кожен] своїх повноважень для досягнення завдань, обумовлених цим правовим режимом (статті 1 Закону № 389-VIII). Тобто правовий статус особи, як-то поліцейський, у поєднанні з його участю у забезпеченні і здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, а також в обороні України було і є тим, що утворює склад юридичного факту, який дає підстави для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168. Цей підхід до розуміння й застосування згаданої норми по суті не змінився й дотепер, а радше проявився після того як уряд уповноважив керівників відповідних відомств унормувати порядок та умови виплати цієї винагороди (з уваги на широке коло суб'єктів, на яких поширюється дія Постанови № 168).
У цьому зв'язку суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 420/6607/22, у якій висловлена позиція щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 у ситуації, коли поліцейський не виконував (не виконувала) службових обов'язків, які витікають із завдань і повноважень поліції.
Зокрема у цій постанові написано таке: «Системний і цільовий способи тлумачення пункту 1 Постанови № 168 у його взаємозв'язку з нормами статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» і приписами Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» дає Верховному Суду підстави для висновку, що додаткова винагорода є видом грошового забезпечення поліцейського, яке виплачується йому за період проходження служби під час дії воєнного стану. Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов'язків в обставинах військової агресії Російської Федерації проти України. Тому статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди.
Обставини, які унеможливлюють нарахування й виплати поліцейському зазначеної винагороди можуть бути різними, проте мають бути пов'язаними із фактичним невиконанням службових обов'язків без поважних причин».
Правова ситуація, за якої Верховний Суд висловив зазначену позицію, фактологічно відрізняється від обставин цієї справи, але в ній є одна сутнісна схожість, яка, на думку суду, дозволяє орієнтуватися на цей висновок і в цій справі теж. Спір у тій справі виник у зв'язку з невиплатою поліцейському додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за період, протягом якого він не виконувала функцій і завдань, покладених законом на поліцію. В окресленому контексті суд, інтерпретуючи положення пункту 1 Постанови № 168, пов'язав виплату додаткової винагороди не суто зі статусом поліцейського, але із виконанням цим поліцейським у межах своїх повноважень завдань поліції у забезпеченні і здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.
Зважаючи на наведене суд, повертаючись до обставин цієї справи, звертає увагу на те, що виконання поліцейським функціональних обов'язків за штатною посадою у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (яким є ДДУВС), куди він відряджений відповідно до статті 71 Закону № 580-VIII, за своїм змістом і завданнями - пам'ятаючи про мету діяльності цього закладу і його правовий статус - не охоплюється основними повноваженнями поліції, якими вона наділена відповідно до своїх завдань, визначених Законом № 580-VIII, зокрема в умовах дії правового режиму воєнного стану. Тому період, протягом якого поліцейський не реалізовував завдань поліції, визначених Законом, відповідно не забезпечував здійснення заходів правового режиму воєнного стану, не утворює - у зіставленні з правовим статусом поліцейського - юридичних підстав для виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168.
У Порядку № 775 - в частині пунктів, застосування яких, з погляду позивача, не може мати зворотної дії в часі - ця «підстава» набула, по суті, нормативного закріплення, що ніяким чином не заперечує того, що підхід до трактування і застосування пункту 1 Постанови № 168 до правовідносин, пов'язаних з виплатою додаткової винагороди на період дії воєнного стану поліцейським, відрядженим до закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, який існував до затвердження Порядку № 775, та який, власне, й був застосований щодо позивача протягом спірного періоду, суперечив меті нормативного регулювання Постанови № 168 (у редакції, яка діяла впродовж спірного періоду) чи не узгоджувався з ним.
Тож в обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з нормативним регулюванням спірних відносин суд констатує, що ДДУВС не виплачував позивачу як поліцейському додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, протягом спірного періоду у зв'язку з тим, що в цей період він не реалізовував завдань поліції, визначених законом, а також не брав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з якою положення пункту 1 Постанови № 168 пов'язують виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Подібний висновок зазначений у постанові Верховного Суду по справі №420/16628/22 від 18.10.2023 року.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (49005, м.Дніпро, пр.Гагаріна, 26, код ЄДРПОУ 08571446) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв