ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 рокуСправа №160/23419/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
УСТАНОВИВ:
12.09.2023 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №005087 від 16.08.22023, за якою було накладеного адміністративно-господарський штраф на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 17 000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не є в даному випадку перевізником, оскільки транспортний засіб було передано за договором найму (оренди) транспортних засобів №416/01/23 від 02.01.2023 ТОВ «ВАЙТ».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 відкрито провадження у справі №160/23419/23 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
04.10.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Матеріали справи не містять відомостей про передання позивачем належного йому транспортного засобу, у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки транспортного засобу. Вважає, що у даній справі саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення.
09.10.2023 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.
20.10.2023 від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано аналогічну правову позицію, що і у відзиві.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є, зокрема: 51.7 Інші види оптової торгівлі (основний); 60.24 Діяльність автомобільного вантажного транспорту.
02.01.2023 між ФОП ОСОБА_1 (Наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ» (Наймач) укладений договір найму (оренди) транспортних засобів №416/01/23.
Пунктом 1.2. означеного договору визначені найменування транспортних засобів та вартість орендної плати кожної одиниці транспорту, зокрема:
- реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; марка: DAF; модель: FX XF 105.460; тип: спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е; шасі (кузов, рама): НОМЕР_2 ; рік випуску: 2007;
- реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; марка: INTER CARS; модель: NW 34 KD; тип: спеціалізований напівпричіп Н/ПР - самоскид - Е; шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; рік випуску: 2007.
Актом прийняття-передання від 02.01.2023 підтверджується передача вищевказаних транспортних засобів.
26.07.2023 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобілем марки DAF (тягач) реєстраційний номер НОМЕР_1 та INTER CARS (напівпричіп) реєстраційний номер НОМЕР_3 , які належать позивачу.
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.07.2023 №004187.
31.07.2023 відповідачем на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Розгляд справи призначено на 16.08.2023.
Означене, повідомлення було направлено на адресу позивача 04.08.2023, що підтверджується копією роздруківки з сайту Укрпошти (трек номер 0600036770225).
07.09.2023 поштове відправлення повернуто до відповідача через закінчення встановленого строку зберігання.
На підставі зазначеного акту перевірки в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесена постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №005087 від 16.08.2023 у сумі 17 000,00 грн, за порушення вимог ст.ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом МТУ 14.10.97 №363, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом МТЗУ 24.06.2010 №385, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного Закону.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Статтею 3 закону України "Про автомобільний транспорт", в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до статті 6 закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).
Підставою для застосування до позивача штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", слугував акт перевірки, яким зафіксовано порушення перевізником вимог ст.ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом МТУ 14.10.97 №363, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом МТЗУ 24.06.2010 №385.
Згідно ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За змістом статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Отже, суб'єктами відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільні перевізники.
За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Суд встановив, що зазначений в акті перевірки автомобіль, власником якого є позивач, перебуває в оренді ТОВ «ВАЙТ».
Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Суд враховує, що спірна постанова №005087 від 16.08.2023 про застосування штрафу до позивача за порушення ст.ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом МТУ 14.10.97 №363, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом МТЗУ 24.06.2010 №385, винесена відповідачем без з'ясування всіх обставин, необхідних для прийняття відповідного рішення, зокрема, факту наявності у позивача ознак автомобільного перевізника у спірних відносинах.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, вчиняючи дії щодо повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не пересвідчився, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд такої справи.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 не було отримано повідомлення відповідача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки лише 07.09.2023 Укрпоштою було повернуто означене поштове відправлення із позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Слід зазначити, що згідно приписів п. 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідач маючи достатній строк (2 місяці) для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та відповідно маючи можливість належним чином повідомити ФОП ОСОБА_1 про здійснення розгляду такої справи, розглянув справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт 16.08.2023 (21-й день від дня виявлення порушення) не маючи при цьому жодних доказів повідомлення позивача про розгляд такої справи.
Означене, на переконання суду, фактично позбавило позивача можливості взяти участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та надати заперечення з відповідними доказами.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому, позовні вимоги про визнання її протиправною і скасування необхідно задовольнити.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №005087 від 16.08.22023, за якою було накладеного адміністративно-господарський штраф на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 17 000,00 гривень.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко