ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
30 листопада 2023 р.Справа №160/31270/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Інгулецького об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, заявник) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Інгулецького об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Інгулецький ОРТЦК та СГ, відповідач) щодо не надання позивачу відстрочки від призову на підставі абз.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Інгулецькому об'єднаному районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , до прийняття судом рішення у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що ОСОБА_1 є особою, що самостійно виховує свою дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним, на підставі рішення Інгулецької районної у місті ради №44 від 15.02.2023 року про визначення місця проживання малолітньої дитини з одним із батьків. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання значних негативних наслідків, а саме: існує загроза, що малолітня ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде залишена без догляду, в разі мобілізації ОСОБА_1 , який є єдиною особою яка виховує дитину, оскільки її мати проживає в іншій країні та не піклується про дитину. ОСОБА_1 зазначає, що на його думку, має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. Проте, представниками Інгулецького об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вручена ОСОБА_1 повістка на відправку у військову частину, згідно якої його зобов'язано прибути 08.12.2023 на 06:30 год., за адресою АДРЕСА_1 . Отже, на думку заявника, в даному випадку, без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи щодо нього, будуть завершені, а ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , може залишитися без догляду, що може спричинити негативні наслідки. Будь-яке рішення у справі не поновить порушені права.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч.4 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Абзацом 4 ч.1 ст.23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" регламентовано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
У заяві про забезпечення позову зазначено, що заявник самостійно виховує свою дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До матеріалів справи надано копію рішення №44 від 15.02.2023 про визначення місця проживання малолітньої дитини з одним із батьків з якого вбачається, що ОСОБА_1 самостійно виховує ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним, що підтверджується актом фактичного проживання №14 від 26.10.2023. Заявник стверджує, що він, на його думку, має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. Проте, представниками Інгулецького об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вручено заявнику повістку на відправку в/ч, згідно якої його було зобов'язано прибути 08.12.2023 на 06:30 год за адресою АДРЕСА_1 .
Отже, в даному випадку, без вжиття заходів забезпечення позову, мобілізація ОСОБА_1 може спричинити негативні наслідки, оскільки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 може залишитись без догляду.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу наведеного вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, суд робить висновок, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена п.1 ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч.2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Інгулецького об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Заборонити Інгулецькому об'єднаному районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення у цій справі.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
За цією ухвалою стягувачем є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
За цією ухвалою боржником є Інгулецький об'єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (50026, м.Кривий Ріг, вул. П. Мирного, буд. 32, код ЄДРПОУ 09958928).
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження» до 30.11.2026 року (включно).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова