Справа №:755/7654/23
Провадження №: 2/755/4318/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" листопада 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Гаврилової О.В.,
за участю секретаря Дубенко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва клопотання відповідача ОСОБА_1 про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, подане представником - адвокатом Сіваченком В.В. в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Дзюба М.Ю. з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року відкрито провадження в даній цивільній справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року призначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 три місяці строку для примирення, зупинено провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 30 листопада 2023 року поновлено провадження у справі.
29 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сіваченко В.В. подав клопотання про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, обґрунтоване тим, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не підтверджує місце реєстрацій позивача та дитини. Вважає, що такі обставини виключають можливість розгляду даної справи Дніпровським районним судом міста Києва, виходячи з положень статей 27, 28 ЦПК України.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сіваченко В.В. підтримав подане клопотання.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Суд вивчивши доводи клопотання, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника відповідача, приходить до наступного висновку.
За змістом ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За змістом ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.(ч.16 ст.28 ЦПК України)
Дані положення встановлює правила підсудності на вибір позивача - альтернативної підсудності. Сутність цієї підсудності полягає у тому, що вона не виключає можливості звернення до суду за правилами загальної підсудності, а навпаки, поряд з цією, встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обирати один із двох чи декількох судів.
Звертаючись з позовом до суду, позивачем обрано альтернативну підсудність за місцем фактичного проживання, відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Згідно роз'яснень, викладених у п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Судом установлено, що відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03 лютого 2023 року №3004-50002555650 і №3004-50002555668, зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_1 .
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Згідно з правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №409/2636/17, Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно з ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
З огляду на зазначені обставини та вимоги Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», позивач звернулась з позовом до належного суду, оскільки на її утриманні є неповнолітня дитина та їх фактичне місце перебування, як внутрішньо переміщених осіб - АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду міста Києва.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 28, 260, 353, 354 ЦПК України -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Відповідно до положень ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України).
Повний текст ухвали суду складено 30 листопада 2023 року.
Суддя: