Справа №:755/17692/23
Провадження №: 1-кс/755/3679/23
"27" листопада 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023011000000232 від 06.10.2023 року, про арешт майна,
за участю:
слідчого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023011000000232 від 06.10.2023 року, про арешт майна.
Клопотання погоджене з прокурором прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 .
Як зазначено у клопотанні, у громадянина України ОСОБА_6 , за невстановлених обставинах, у невстановлений час, але не пізніше грудня 2014 року, виник умисел,направлений на зайняття посад, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території півострова Крим.
Так, ОСОБА_6 , у грудні 2014 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, на підставі так званого «Решения 11-й сессии 1-го созыва Белогорского районного совета от 31.12.2014 № 127», за власною згодою був призначений на посаду «заместителя главы администрации Белогорского района» у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
У грудні 2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, на підставі так званого «Решения 41-й сессии 2-го созыва Белогорского районного совета от 05.12.2022 № 598», за власною згодою був призначений та добровільно зайняв посаду «исполняющего обязанности главы администрации Белогорского района» у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у колабораційній діяльності, тобто добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
20.09.2023 року ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
26.09.2023 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру було йому вручене у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру в засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 26.09.2023 року та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 31.03.2023 року (протоколи огляду від 26.09.2023 року).
Окрім цього, 11.11.2023 року на номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_6 ( НОМЕР_3 ), за допомогою месенджера «WatsApp» додатково направлено сканкопію повного тексту повідомлення про підозру, а також три повістки про його виклик до органу досудового розслідування на 15, 16, 17 листопада 2023 року для проведення слідчих і процесуальних дій (протокол огляду від 14.11.2023 року).
06.10.2023 року у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та його місцезнаходження невідоме, його оголошено в розшук.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підозрюваний ОСОБА_6 є одноосібним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 29919754).
На думку органу досудового розслідування, накладення арешту на майно надасть змогу зберегти майно, унеможливить його подальше приховання, відчуження, та забезпечити конфіскацію майна як виду покарання.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, накласти арешт на вказане майно, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання.
Власник майна підозрюваний ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, за таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду вказаного клопотання без участі власника майна.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально - правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст .9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення, та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч. 5 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на вказане майно, шляхом заборони розпорядження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -
Клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 29919754), із забороною розпорядження нею.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: