Справа № 755/8258/14-к
УХВАЛА
24.11.2023 Дніпровський районний суд міста Києва (далі Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2013 року за № 12013110040020047 за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185 Кримінальним кодексом (далі КК) України, установив:
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , заявив клопотання про обрання/застосування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК, у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР 28 грудня 2013 року за № 12013110040020047 .
У клопотанні вказується, що за результатами зібраних стороною досудового розслідування доказів, складено та затверджено у відповідності до ст. 290, 291 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , зокрема, за обвинуваченням у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який скеровано до Дніпровського районного суду м. Києва.
Дніпровський районним судом м. Києва неодноразово здійснювалося призначення судового засідання у кримінальному провадженні. Однак, за викликами до суду жодного разу не прибув по сьогодні.
Більш того, згідно отриманої інформації від Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 , перетнув державний кордон України 24.03.2014, при цьому відомості щодо його повернення до України відсутні.
Зазначене свідчить, про те що обвинувачений усвідомлюючи можливість призначення відносно нього покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності змінив місце проживання, уникає явки та переховується від суду за межами України, тим самим порушивши покладені на нього обов'язки обвинуваченого у кримінальному провадженні.
Відповідно існують обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , може: переховуватися; незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
А тому, слушним є застосувати щодо ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, зокрема і з метою належної організації розшуку та унесення відповідної інформації до оперативно-розшукових обліків Генерального секретаріату Інтерполу.
ІІ. ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ ПРОВАДЖЕННЯ ТА ПРОЦЕДУРА
Згідно ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Це клопотання розглядається у порядку ч. 6 ст. 193 КПК, а тому на нього поширюються виключення щодо учасників.
При цьому, хоча ч. 6 ст. 193 КПК уможливлює проведення судового розгляду клопотання про тримання під вартою за відсутності вказаних осіб, але вона не містить правила, виходячи з якого не слід дотримуватися вимог ч. 1 ст. 187 КПК щодо інформування, тому судом, попри дані про розшук, таку умову виконано. Так, про розгляд провадження у вказану дату поінформовані, у порядку ст. 135 КПК, жодних звернень не надійшло, а обставини визначені ст. 54 КПК у провадженні відсутні.
ІІІ. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Так, останній (порядок) визначає, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України).
Суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого, відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК, лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний, згідно ст. 178 КПК України, оцінити в сукупності всі обставини у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; 3) вік та стан здоров'я; 4) міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше; 10) наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
ІV. МОВИТИ СУДУ
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання про обрання заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к) та безпосередньо з питання порушеного заявниками у даному зверненні (обрання запобіжного заходу) регламентує потребу надати відповіді на такі питання, як-то:
(а) щодо набуття статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні
Згідно ч. 2 ст. 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Обвинувачений отримав обвинувальний акт 13 березня 2014 року.
Надалі, цей акт надійшов до суду 21 березня 2014 року.
Отже, останній набув вказаний статус у порядку ч. 2 ст. 42 КПК України.
(b) щодо наявності підстав для розгляду клопотання за відсутності підозрюваної особи
Аналіз ч. 6 ст. 193 КПК України дозволяє зробити висновок, що під час вирішення питання обрання запобіжного заходу у порядку цієї норми прокурору необхідно довести, а суду достатньо встановити, що певна особа знаходиться у міжнародному розшуку.
Ці обставини є дійсними в провадженні, зокрема слідують, з ухвали про оголошення особи в такий розшук та факту перетинання ним кордону.
При цьому таке ухилення є юридично значимим, позаяк Верховний суд України у справі № 5-1кс15 в постанові від 19 березня 2015 року указав, що при з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка вчинила злочин, а саме це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку. Разом з тим на особу, яка вчинила злочин, законодавством не покладається обов'язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов'язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть і з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.
За таких умов та виходячи з того, що обвинувачений на час виїзду за межу України знав про це провадження та свій статус у ньому, з дати виїзду по дату розгляду клопотання не виконував обов'язки, визначені ст. 42 КПК, щодо інформування суду про змінену адресу, або ж місце перебування, в ключі чого, на думку суду, в цій ситуації, ідеться про юридично значуще ухилення від суду, адже особа в установленому порядку визнана підозрюваним та обвинуваченим, була зобов'язана з'являтись за викликом, перебувати в межах досяжності. Зазначена особа усвідомлювала, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед судом, однак вони ухиляються від виконання такого обов'язку.
У підсумку, вирішуючи по суті саме питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності обвинуваченого, судом з'ясувується наявність ряду наступних обставин:
(і) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57721) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683#Text).
Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
(іі) щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні.
З його (стандарту) урахуванням Суд погоджується з доводами клопотання про наявність ризиків:
(а) переховування від суду, який є дійсним та реальним з часу перетинання обвинуваченням кордону та ігнорування цієї справи з того період
(b) впливу, оцінюючи який у кримінальному провадженні, Суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній обвинувачується, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
(с) вчинення іншого кримінального правопорушення, котрий слідує з даних про попередні судимості.
Відповідно є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
(ііі) можливість застосування альтернативних запобіжних заходів
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
В силу п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В цій справі є дійсними обставини визначені п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК, та обвинувачений перебуваючи на волі переховується від суду.
З урахуванням вказаних обставин, встановленого ризику переховування, а також інших обставин, що мають значення для розгляду клопотання, Суд дійшов переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не здатний запобігти встановленим у кримінальному провадження ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
(iv) висновок
За змістом ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.
Враховуючи доведення прокурором наявність обставин визначених ст. 177 КПК України (ризики), як і факту обґрунтованості підозри, а також наявність достатніх підстав вважати, що з метою ухиляння від суду обвинувачений переховується за межами України, Суд вважає наявними підстави для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі частини 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Позаяк, відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
(v) інші питання, потреба у врегулюванні котрих слідує із висновку
Стаття 28 КПК України визначає, що як на сторону обвинувачення під час досудового розслідування, так і на суд під час судового провадження покладено обов'язок забезпечити додержання розумних строків як загальної засади кримінального провадження, яка також є складовою права особи на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, необхідно зважати на випадки, коли виконання цього обов'язку перебуває поза процесуальними можливостями суду.
Так, правовий інститут зупинення кримінального провадження покликаний врегулювати саме такі випадки. Зокрема, кримінальний процесуальний закон окремо регламентує зупинення кожної стадії кримінального провадження: досудового розслідування (ст. 280 КПК України) та судового провадження (ст. 335 КПК України).
Системно аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що зупинення кримінального провадження за своєю природою є тимчасовою перервою, викликаною об'єктивними та непереборними перешкодами, які унеможливлюють його подальше здійснення.
Аналіз підстав для зупинення судового провадження свідчить, що такими обставинами є юридичні факти (дії чи події), які мають об'єктивний та непереборний характер, тобто їх настання не залежить від волі суду, і можливість їх усунення також перебуває за межами їх компетенції та повноважень.
Неприбуття обвинуваченого у судове засідання за загальним правилом виключає можливість здійснення стосовно нього судового провадження (ст. 314, 318 КПК України), а отже є об'єктивною та станом на теперішній час непереборною перешкодою для продовження судового розгляду в цій справі, а тому наявні підстави для його зупинення провадження до настання обставин визначених ст. 193, 335 КПК України
З цих підстав та керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
клопотання - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання з його участю про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судове провадження - зупинити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
С у д д я ОСОБА_5