Справа №:755/10416/22
Провадження №: 1-кп/755/325/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" липня 2023 р.Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю захисника: ОСОБА_4 ,
за участю обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62022100130000480 від 11 серпня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022100130000480 від 11 серпня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
В судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, виходячи з тяжкості злочину у вчиненні якого він обвинувачується та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні йому запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , посилаючись на відсутність належного обґрунтування прокурором ризиків, оскільки заявлені стороною обвинувачення ризики зменшились на теперішній час, всі свідки допитані, обвинувачений надав покази суду. Разом з тим, адвокат зазначив, що ОСОБА_5 одружений, має незадовільний стан здоров'я, має на утриманні неповнолітніх дітей, не має наміру переховуватись від суду, а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до, ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, як вбачається з положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Разом з тим, при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити злочинну діяльність.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Так, відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Наведені в клопотанні обставини, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, та наявні матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри, зокрема доказів, які об'єктивно пов'язують обвинуваченого ОСОБА_5 з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.5 ст.407 КК України.
Згідно з положеннями ч.2 ст.177, ст.197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається з даних обвинувального акту, ОСОБА_5 , до якого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
А тому, виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості вищезазначеного злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відноситься до тяжкого злочину, суворість, передбаченого законом покарання, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, раніще судимий, суд приходить до висновку, що наявність ризиків, передбачених положеннями ст.177 КПК України, продовжує існувати, а тому з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_5 ухилитись від суду, перешкодити встановленню істини по справі шляхом впливу на свідків, продовжити злочинну діяльність, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, тобто по 10 вересня 2023 року (включно).
При цьому, твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.
Об'єктивних даних, які б свідчили що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено, у зв'язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
А тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду м.Києва від 28.10.2022 року заставу обвинуваченому ОСОБА_5 у розмірі 74 430 гривень та покладені на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.331, 369 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.5 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 10.09.2023 року (включно).
Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду м.Києва від 28.10.2022 року заставу обвинуваченому ОСОБА_5 у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 74 430 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 17.07.2023 року о 10 годині 00 хвилин.
Суддя: