ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
24 листопада 2023 року Справа 160/30420/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
20 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 р перерахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , пенсію за віком шляхом розглядання моїх заяв від 12.07.2022 р та 27.10.2022р. неправомірною;
- примусити Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області виконати Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року здійснити перерахунок на мою, ОСОБА_1 , користь та виплатити пенсію мені, ОСОБА_1 , на підставі заяв від 12.07.2022р та 27.10.2022 року з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні;
- Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати суду звіт про виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у встановлений судом строк;
- за наслідками розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області або в разі неподання звіту про виконання рішення суду накласти на керівника, відповідального за виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 р, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- половину суми штрафу стягнути на мою, ОСОБА_1 , користь іншу половину-до Державного бюджету України;
- на суму борга нарахувати і сплатити мені, ОСОБА_1 , за весь час прострочки 3% річних, з урахуванням індекса інфлації.
За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Згідно із приписами ч.1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 4 ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
При цьому, предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні ч.1 ст. 5 КАС України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов'язання вказаного суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Під час звернення до суду позивачем необхідно пред'явити в позові основну позовну вимогу (визнання рішення, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними) та похідну позовну вимогу (зобов'язання скасування рішення, утриматися від вчинення певних дій чи вчинити певні дії).
При цьому, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, що за змістом і формою відрізняється від адміністративного позову у невирішеному спорі.
У статті 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (постанова Верховного Суду у справі №520/11829/17 від 27.11.2018).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, позаяк примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404 у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, позаяк виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Суд звертає увагу, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
При цьому, як слідує з прохальної частини позову, позивач заявляє позовні вимоги щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у встановлений судом строк та просить Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати суду звіт про виконання вказаного рішення суду, що фактично свідчить про заявлені вимоги у порядку ст. 383 КАС України, тобто фактично ставить питання про судовий контроль.
Таким чином, позовні вимоги, викладені у прохальній частині не відповідають ч.1 ст.5 КАС України та п.4 ч.5 ст. 160 КАС України, оскільки некоректно сформульовані, а саме, у позовній заяві не визначений спосіб захисту прав позивача, у чому конкретно полягає порушення прав позивача (оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідача), у зв'язку із чим, є незрозумілим про що конкретно позивач просить суд. Зазначені недоліки позбавляють суд можливості чітко встановити зміст позовних вимог та вирішити питання щодо відкриття провадження по справі.
За таких обставин, позивачу слід подати уточнену позовну заяву, в якій привести прохальну частину позову у відповідність до вимог ч. 5 ст.160 КАС України.
Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст.169 КАС України).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України, у кількості примірників залежно від складу сторін у справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Тулянцева