ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 рокуСправа №160/20888/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
18 серпня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №12011500075328 від 25.07.2023 суб'єкта владних повноважень, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 37806243), про скасування посвідки на тимчасове проживання № 800219982 від 16.07.2021, виданої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Алжирської Народної Демократичної Республіки (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач є уродженцем Алжирської Народної Демократичної Республіки, та з 01.09.2021 року є студентом Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського за денною формою здобуття освіти ступеня бакалавра з терміном навчання до 30.06.2025 року. На підставі цього 16.07.2021 року позивачеві було видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 терміном дії до 07.07.2025року. Наказом про надання академічної відпустки від 31.08.2022 №231-с, позивачеві було надано академічну відпустку з 31.08.2022 по 31.08.2023 року, однак не зважаючи на це, 25.07.2023 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було прийняте рішення №12011500075328 про скасування його посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 на підставі підпункту 61 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322. При цьому, на переконання позивача, у вказаному рішенні відповідачем не зазначено, на підставі чого зроблено висновки про припинення підстави для його перебування на території України, або який саме юридичний факт, який подавався ним для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся. З огляду не вищезазначене, позивач вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/20888/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 19.10.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
03.10.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до копій матеріалів за заявою-анкетою № 105099104 від 10.07.2021 щодо обміну посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із закінченням строку дії посвідки, позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання строком дії до 07.07.2025 на підставі навчання. Наказом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайли Туган-Барановського від 31.08.2022 р. № 237-с, позивачу надано академічну відпустку з 31.08.2022 р. по 31.08.2023 р. причиною якої зазначено: тимчасовий виїзд з території України, у зв'язку із війною що спричиняє неможливість оплати за навчання і виконання індивідуального плану. Також в наказі зазначено що позивач стипендію не отримує та не є студентом пільгової категорії. Вищезазначений наказ надійшов до ГУ ДМС у Дніпропетровській області додатком до повідомлення Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського від 02.09.2022 за № 01.01-17/328. 07.06.2023 р. ГУ ДМС у Дніпропетровській області направлено лист до Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського з проханням повідомити щодо актуальності інформації перебування позивача в академічній відпустці станом на теперішній час (час отримання листа університетом) або надання іншої інформації відносно позивача щодо поновлення навчання останнього. 09.06.2023 р. до ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшла відповідь від Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського, що станом на 08.06.2023 р. позивач перебуває в академічній відпустці згідно з наказом № 231-с від 31.08.2022 р., термін академвідпустки - до 31.08.2023 р. Таким чином у позивача припинились підстави відповідно до яких йому оформлювалась, видавалась та подовжувалась посвідка на тимчасове проживання в Україні, а саме - навчався в університеті у зв'язку з академічною відпусткою Посвідка на тимчасове проживання, яка видавалась позивачу у зв'язку з навчанням останнього підтверджувала законні підстави для тимчасового проживання в Україні позивача саме через навчання. Таким чином, припинивши навчання в університеті, позивач втратив підстави зазначені у тимчасовій посвідці, яка видавалась саме з метою його навчання. Враховуючи вищезазначені обставини, 25 липня 2023 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення №12011500075328 про скасування посвідки на тимчасове проживання позивачу. В рішенні зазначено про те, що йому на підставі підпункту 6-1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , копію рішення направлено поштовим відправленням
Крім того, разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем надано клопотання про розгляд справи №160/20888/23 у судовому засіданні з (повідомленням) викликом сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Куцугуб Ольги Юріївни про розгляд справи у судовому засіданні з (повідомленням) викликом сторін у справі №160/20888/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Алжирської Народної Демократичної Республіки., що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 , виданого АІН ТУТА 20 липня 2016 р., який дійсний до 19.07.2026 р.
Наказом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені ОСОБА_2 від 09.07.2021 р. № 268-с, було зараховано з 01 вересня 2021 року студентами 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти фізичних та/або юридичних осіб, зокрема, ОСОБА_1 за спеціальністю 242 Туризм.
Наказом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайли Туган-Барановського від 17.12.2020 року №220 було встановлено періоди здобуття вищої освіти іноземними здобувачами вищої освіти, зокрема, ОСОБА_1 - дата початку здобуття освіти 01.09.2021р., планова дата завершення здобуття освіти - 30.06.2025р.
16.07.2021 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було видано ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 зі строком до 07.07.2025 року, підстава видачі 04/13 навчання.
Наказом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайли Туган-Барановського від 31.08.2022 року №237с було надано ОСОБА_1 , здобувачу вищої освіти 2 курсу ступеня вищої освіти «бакалавр» освітньої програми «Туризм» спеціальності 242 «туризм», денної форми здобуття вищої освіти, навчання за кошти фізичних та юридичних осіб академічну відпустку з 31.08.2022 р. по 31.08.2023 р. стипендію не отримує та не є студентом пільгової категорії. Причина: тимчасовий виїзд з території України, у зв'язку із війною, що спричиняє неможливість оплати за навчання і виконання індивідуального плану. Підстава: заява
ОСОБА_1 національний університет економіки і торгівлі імені Михайли Туган-Барановського листом №01.01-17/328 від 02.09.2022 року повідомив Головне управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про надання академічної відпустки з 31.08.2022 року по 31.08.2023 року громадянину ОСОБА_3 , здобувачу вищої освіти 2 курсу ступеня вищої освіти «бакалавр» освітньої програми «Туризм» спеціальності 242 «туризм», денної форми здобуття вищої освіти.
Головне управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області листом №1201.3.1-11374.12.3-23 від 07.06.2023 р. звернулось до Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського з проханням повідомити щодо актуальності перебування ОСОБА_1 в академічній відпустці станом на теперішній час (час отримання листа університетом) або надання іншої інформації відносно нього щодо поновлення навчання останнього, у відповідь на яке Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського надана відповідь листом від 08.06.2023 р. №01.01.-17/252, відповідно до якого повідомлено, що станом на 08.06.2023 р. громадянин ОСОБА_3 перебуває в академічній відпустці згідно з наказом № 231-с від 31.08.2022 р., термін академвідпустки - до 31.08.2023 р.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області винесено рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 25.07.2022р. №12011500075328, яким скасовано громадянину ОСОБА_3 посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 на підставі підпункту 61 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.
Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, як на момент отримання позивачем посвідки на тимчасове проживання в Україні так і на час прийняття рішення про її скасування визначався Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який у тому числі встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Пунктом 18 частини 1 статті 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно з ч. 13 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
Статтею 5 частиною 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу.
Окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - сімнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для оформлення посвідки на тимчасове проживання такі документи: паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов'язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, можуть подавати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо за отриманням нового документа особа зобов'язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262; копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; документ, що підтверджує сплату адміністративного збору.
Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про оформлення посвідки.
Технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить, зокрема, у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні.
Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 28.04.2018 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (надалі - Порядок №322).
Згідно з пунктом 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно з п. 2, 3 Порядку № 322 посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.
Відповідно до п. 4 іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів.
Відповідно до пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну;
6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;
6-1) якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;
6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;
6-3) у разі скасування рішення про визнання особою без громадянства;
7) в інших випадках, передбачених законом.
Рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Згідно абз. 1 п. 65 Порядку №322, копія рішення про скасування посвідки надсилається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття.
ДМС, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система “Аркан”), або шляхом надсилання листа. (абз. 1 п. 65 Порядку №322)
Відповідно до п.77 Порядку №322 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до підпункту 6-1 пункту 63 Порядку №322, а саме якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся.
Як вищевстановлено судом наказом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайли Туган-Барановського від 31.08.2022 року №237с було надано ОСОБА_1 , здобувачу вищої освіти 2 курсу ступеня вищої освіти «бакалавр» освітньої програми «Туризм» спеціальності 242 «туризм», денної форми здобуття вищої освіти, навчання за кошти фізичних та юридичних осіб академічну відпустку з 31.08.2022 р. по 31.08.2023 р. Стипендію не отримує та не є студентом пільгової категорії. Причина: тимчасовий виїзд з території України, у зв'язку із війною що спричиняє неможливість оплати за навчання і виконання індивідуального плану. Підстава: заява ОСОБА_1 .
Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайли Туган-Барановського листом №01.01-17/328 від 02.09.2022 року повідомив Головне управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про надання академічної відпустки з 31.08.2022 року по 31.08.2023 року громадянину ОСОБА_3 , здобувачу вищої освіти 2 курсу ступеня вищої освіти «бакалавр» освітньої програми «Туризм» спеціальності 242 «туризм», денної форми здобуття вищої освіти.
Крім того, листом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені ОСОБА_2 надана відповідь від 08.06.2023 р. №01.01.-17/252, та повідомлено, що станом на 08.06.2023 р. громадянин ОСОБА_3 перебуває в академічній відпустці згідно з наказом № 231-с від 31.08.2022 р., термін академвідпустки- до 31.08.2023 р.
Також відповідно до довідки Донецького національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського від 08.08.2023 №01.01-17/341, долученої до позовної заяви, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно навчається в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського за денною формою здобуття освіти ступеня бакалавр, за кошти фізичних та/або юридичних осіб, за спеціальності 242 «туризм» в навчально-науковому інституті ресторанно-готельного бізнесу та туризму з 01.09.2021 по теперешній час.
Здобувач Бузахер Імад-Еддін з 31.08.2022 по 31.08.2023 перебуває в академічній відпустці.
Відповідно до абз. 1 п.2 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», добувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку. Навчання чи стажування в освітніх і наукових установах (у тому числі іноземних держав) може бути підставою для перерви у навчанні, якщо інше не передбачено міжнародними актами чи договорами між закладами вищої освіти.
Таким чином, надання академічної відпустки є документальним оформленням перерви у навчанні особи у вищому навчальному закладі у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання нею як здобувачем вищої освіти освітньої програми з поважних причин.
З наведеного вбачається, що надання студенту академічної відпустки не припиняє його взаємин із відповідним вищим навчальним закладом, а призупиняє їх на певний строк. Тобто, в період академічної відпустки особа не проходить навчання у відповідному навчальному закладі та не отримує стипендію.
Поновлення на навчання осіб, відрахованих з закладів вищої освіти або яким надано академічну відпустку, а також переведення здобувачів вищої освіти здійснюються, як правило, під час канікул. (п. 4 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту»)
Порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Поновлення та переведення здобувачів вищої освіти здійснюється з урахуванням вимог до вступників на відповідні освітні програми. (п. 5 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту»).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в період академічної відпустки особа не проходить навчання у відповідному навчальному закладі, хоч і взаємовідносини із закладом освіти на цей час у особи зберігаються.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач поновившись на навчанні повинен звернутись із заявою та підтверджуючими документами до відповідного органу Державної міграційної служби для отримання нової посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Слід вказати, що чинним законодавством України не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України.
З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача про те, що спірне рішення винесене за відсутності достатніх на те правових підстав, оскільки відповідачем надано достатні, достовірні та допустимі докази з урахуванням яких, суд дійшов до висновку, що Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області під час його винесення діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про обґрунтованість та правомірність спірного рішення.
Суд звертає увагу, що винесення оскаржуваного рішення жодним чином не перешкоджає повторному зверненню позивача із відповідною заявою для отримання посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_3 , у разі поновлення останнього на навчанні після завершення академічної відпустки та продовженні здобуття освіти іноземним здобувачем вищої освіти в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського за денною формою здобуття освіти ступеня бакалавр, за кошти фізичних та/або юридичних осіб, за спеціальності 242 «туризм» в навчально-науковому інституті ресторанно-готельного бізнесу та туризму.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий АІН ТУТА 20 липня 2016 р.) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: вул. В.Липинського, буд.7, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 17 листопада 2023 року.
Суддя І.В. Тулянцева