ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
18 вересня 2023 року Справа №160/3006/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на стадії виконання рішення суду в адміністративній справі №160/3006/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
07.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд:
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_2 на стадії виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 р. у справі №160/3006/20;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за період із 29 вересня 2018р. по 15 грудня 2022р. у розмірі 719 970,24 (сімсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 24 коп.) грн. на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 р. у справі №160/3006/20.
В обґрунтування заяви зазначається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року у справі №160/3006/20 в частині щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 29 вересня 2018 року по день фактичного розрахунку, боржник - Військова частина НОМЕР_1 здійснила нарахування такого середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 723951,98грн., проте, в подальшому, без наявності на те законних підстав, самостійно обмежила нараховану суму середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та зменшила її до 3981,74грн., а також утримала з останньої суми податок з доходів фізичних осіб у розмірі 716,71грн. та військовий збір у роз мірі 59,73грн., внаслідок чого стягувачу було перераховано кошти лише у сумі 3205,20грн. Наведене, на думку стягувача, свідчить про те, що боржник на стадії виконання рішення Дніпропетровського окружного адмініст ративного суду від 26 червня 2020р. у справі №160/3006/20 фактично одноосо бово змінив резолютивну частину вказаного судового рішення, що бе зумовно має ознаки протиправності, оскільки повноваження на вчинення зазна чених дій надані законом лише судам вищих інстанцій за результатами апеляцій ного та касаційного перегляду відповідного судового рішення. Таким чином, заявник стверджує, що станом на момент подачі вказаної зави до суду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі №160/3006/20 залишається невиконаним в частині необхідності нарахування та виплати боржником стягу вачу середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 29 вересня 2018 року по 15 грудня 2022 року у розмірі 719970,24грн. із розрахунку: 723951,98грн. - 3981,74грн. = 719970,24грн., у зв'язку із чим заявник звернувся до суду із вказаною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на стадії виконання рішення суду в адміністративній справі №160/3006/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та призначено заяву до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 18.09.2023 року.
Перевіривши повноваження особи, якою подано заяву, дослідивши матеріали справи та розглянувши наведені у заяві доводи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірне питання, суд доходить висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на стадії виконання рішення суду в адміністративній справі №160/3006/20 без задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/3006/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року у справі №160/3006/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо не проведення нарахування та виплати у період з 01 січня 2017 р. по 28 вересня 2018 р. індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ); зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2017 р. по 28 вересня 2018 р.; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 29 вересня 2018 р. по день фактичного розрахунку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року - без змін.
Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3006/20 набрало законної сили 07.07.2021 року.
20.09.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 26.06.2020 року у справі №160/3006/21 ОСОБА_1 видано відповідний виконавчий лист із строком пред'явлення до виконання до 07.07.2024 року (включно), який отримано представником позивача 22.10.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.
Як слідує з заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на стадії виконання рішення суду в адміністративній справі №160/3006/20, вищевказаний виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3006/20 разом із заявою про його примусове виконання були подані представником ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 11.01.2022 року.
При цьому, суд зазначає, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа №160/3006/20, виданого Дніпропетровським окружними адміністративним судом 20.09.2021р., матеріали справи не містять, при цьому, в автоматизованій системі виконавчого провадження також така інформація відсутня.
Також судом встановлено, що 07.04.2023р. представник ОСОБА_1 - адвокат Балтак О.О. звертався до Військової частини НОМЕР_5 адвокатським запитом від 07.04.2023р. №731, в якому просив надати детальний розрахунок середнього розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2018р. по 15.12.2022р., із зазначенням усіх його складових (складових грошового забезпечення, з якого обраховувався середній заробіток, розміру середнього заробітку, періоду обрахунку тощо), однак, не отримавши відповіді на цей запит, представник стягувача звернувся з заявою від 22.06.2023р. до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, в якій просив зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на адвокатський запит від 07.04.2023р. №731.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2023р. за вих.№350/172/34/194пс надано відповідь на вищевказану заяву представника ОСОБА_1 та долучено до цього листа довідку-розрахунок середнього розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.09.2018р. по 15.12.2022р., з урахуванням істотної частки невиплаченої індексації, з якої слідує, що на виконання рішення суду у справі №160/3006/21 ОСОБА_1 було нараховано середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2018р. по 15.12.2022р. у загальній сумі 723951,98грн., водночас, при визначені суми такого середнього розміру грошового забезпечення безпосередньо до виплати застосовано пропорційне співвідношення, з урахуванням істотної частки невиплаченої індексації (виплату якої було затримано при звільненні позивача) по відношенню до всіх належних при звільненні ОСОБА_1 сум, внаслідок чого до виплати визначено середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, з урахуванням істотної частки, у сумі 3981,74грн., а при відрахуванні з неї податку з доходів фізичних осіб у розмірі 716,71грн. та військовий збір у роз мірі 59,73грн., безпосередня сума до виплати склала 3205,30грн.
Заявник не погоджується із розміром такої виплати та вважає, що Військова частина НОМЕР_1 , здійснивши неправильний розрахунок середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, фактично змінила резолютивну частину вказаного судового рішення, у зв'язку із чим звернувся до суду з цією заявою.
Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Відтак, учасник справи, якому належить виконати судове рішення, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, зазначені у частині першій статті 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням такого судового рішення, або з порушенням прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, тобто саме тих прав, наявність яких вже була перевірена і підтверджена судом, а не тих, що могли виникнути в подальшому при виконанні рішення суду.
Відтак, передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру на користь особи-позивача.
Разом з тим, суд зауважує, що для визнання дій або бездіяльності протиправними недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання відповідачем обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправності дій або бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність таких дій для прав та інтересів заінтересованої особи.
Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року у справі №160/3006/20 Військову частину НОМЕР_1 , зокрема, було зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 29 вересня 2018 року по день фактичного розрахунку, при цьому, наданими доказами підтверджено, що боржником фактично було здійснено нарахування та виплату стягувачеві такої виплати, що, в свою чергу, свідчить про виконання Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду у справі №160/3006/20 у вищевказаній частині.
Посилання заявника на неправильність проведеного боржником розрахунку суми середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка підлягає виплаті стягувачеві, по суті є незгодою останнього з визначеним відповідачем на виконання рішення суду середнім розміром грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби.
При цьому, доводи ОСОБА_1 стосовно того, що боржник, неправильно визначивши належну до виплату стягувачеві суму середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, на стадії виконання рішення Дніпропетровського окружного адмініст ративного суду від 26 червня 2020р. у справі №160/3006/20 фактично одноосо бово змінив резолютивну частину вказаного судового рішення, є безпідставними, позаяк, ані резолютивна частина цього рішення, ані його мотивувальна частина не містять висновків суду щодо суми середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка має бути нарахована та виплачена на користь ОСОБА_1 .
Більш того, в своїй позовній заяві ОСОБА_1 також не заявляв вимог щодо нарахування та виплати йому конкретної суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 29 вересня 2018р., відтак, будь-які докази та обставини з цього приводу не досліджувалися судом взагалі, бо не були предметом спору у цій справі.
Отже, в межах адміністративної справи №1160/3006/20 судом не досліджувався порядок обчислення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, а лише було констатоване право позивача на його отримання.
Суд наголошує, що в мотивувальній та в резолютивній частинах вищевказаного рішення судом не встановлено обов'язку відповідача нарахувати та виплатити позивачеві конкретної суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 29 вересня 2018 р. по день фактичного розрахунку, як помилково стверджує заявник.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що рішення суду фактично виконано Військовою частиною НОМЕР_1 , а заявник не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи і щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій, не наводились відповідні висновки, суд вважає, що вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не шляхом постановлення ухвали в порядку статті 383 КАС України, тому вимоги заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, не можуть бути вирішені у межах її розгляду в порядку статті 383 КАС України.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, у зв'язку із чим її слід залишити без задоволення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 у справі №3-27/2022(54/22) (2-р(II)/2023) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи частини першої статті 294, частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в тім, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведене свідчить про можливість апеляційного оскарження даної ухвали.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на стадії виконання рішення суду в адміністративній справі №160/3006/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова