ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17483/23
провадження № 1-кп/753/1905/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100020002689 від 14.07.2023 року, по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суха Балка, Доманівського району, Миколаївської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, який неодружений, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
28.09.2023 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 зазначивши обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Захисник заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, вказавши, що такий запобіжний захід зможе забезпечувати виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, про що відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого йому злочину, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк протиУкраїни»).
Оцінюючи наявність ризику (вплив на свідків) у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання їх безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні з потерпілим та із свідками, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину у якому останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявність ризику впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Реальним на переконання суду є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим.
Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, ОСОБА_3 може переховуватися від суду.
Отже підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились та є триваючими.
Вивчивши особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.
Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко протии України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 в даному випадку не підлягають застосуванню запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання або домашнього арешту у зв'язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаним ризикам.
Таким чином, суд з урахуванням сукупності встановлених обставин дійшов до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 найсуворішого запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У частині 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною четвертою вказаної статті слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який вчинено із застосуванням насильства.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 підозрюється в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відтак, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити, а клопотання захисника обвинуваченого залишити без задоволення та продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.177-178, 181, 183, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора - задовольнити, клопотання захисника - залишити без задоволення.
Продовжити обраний відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, тобто до 08 грудня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1