ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/24806/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо призначення пенсії за віком з 01 травня 2023 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 9601,83 грн; зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки з 01 травня 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 14 жовтня 1977 року перебував на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії по втраті годувальника (батька), на якого до повноліття пенсію отримувала мати.
01 травня 2023 року позивач звернувся до пенсійного органу з письмовою заявою про призначення йому пенсії по інвалідності, надавши пакет необхідних документів, однак відповідач здійснив переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
На звернення позивача до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії із застосуванням нового показника середньої заробітної плати, що застосовується для обчислення пенсії, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 29 червня 2023 року повідомило, що позивача переведено на пенсію за віком, оскільки при проведенні попереднього розрахунку розміру пенсії по інвалідності встановлено, що розмір пенсії даного виду складатиме 2760,00 гр, що є меншим від пенсії по віку, який становить 4163,92 грн. Для розрахунку розміру пенсії позивача враховано середньомісячний заробіток - 9601,81 грн, який обчислено із застосуванням показник середньої заробітної плати по Україні - 7405,03 грн (за 2014-2016 роки), як для перерахунку пенсії, а не згідно до норм частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначеної для призначення нової пенсії, а тому, для застосування середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, визначеної частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при переведенні на пенсію за віком, немає підстав.
Позивач вказує, що аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, позивачу було призначено пенсію по втраті годувальника, а за призначенням пенсії по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше.
З наведених підстав вважає, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, натомість дії відповідача є неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення у відповідному розмірі, у зв'язку із чим просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністратиного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву від 07 листопада 2023 року №0300-0902-7/63930, відповідач, у урахуванням поданих додаткових пояснень до відзиву на позов від 23 листопада 2023 року №0300-0902-7/67471 (а.с.35-36,47-48), позовних вимог не визнав та пояснив, що згідно матеріалів пенсійної справи з 14 жовтня 1977 року позивачу вперше призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі заяви опікуна ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина.
З 10 червня 2002 року на підставі заяви ОСОБА_1 його було переведено з пенсії в разі втрати годувальника на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
В подальшому, 20 червня 2007 року позивач звернувся із заявою щодо припинення виплати пенсії по інвалідності та призначення пенсії в разі втрати годувальника, та з 20 червня 2007 року позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач 01 травня 2023 року звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з доданими до неї документами. Розглянувши заяву, ГУ ПФУ у Волинській області з 01 травня 2023 року переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обчисленої із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки.
Зазначає, що відповідно до частини 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Також зазначає, що відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Враховуючи те, що пенсія позивачу вже була первинно призначена, а у 2023 році був перехід з одного виду пенсії на інший за одним і тим же законом, відповідачем правомірно було застосовано вимоги, які використовуються при переході з одного виду пенсії призначеного за тим самим законом, на інший вид.
Вважає, що для застосування частини 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” немає законних підстав, оскільки вона застосовується саме при первинному призначені пенсії. У даному випадку має місце переведення з одного виду пенсії на інший за одним і тим же законом.
У зв'язку з цим, при застосуванні показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки Головне управління діяло правомірно та на виконання приписів абзацу 1 частини 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з огляду на що просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (а.с.19-22).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14 жовтня 1977 року вперше призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі заяви опікуна ОСОБА_2 від 02 грудня 1977 року в інтересах неповнолітнього сина, що підтверджується копією заяви та розрахунком пенсії по втраті годувальника з пенсійної справи позивача (а.с.49-52).
З 10 червня 2002 року на підставі заяви ОСОБА_1 його було переведено з пенсії в разі втрати годувальника на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що підтверджується копією розпорядження пенсійного органу від 12 червня 2002 року №100632 (а.с.49-52,54).
В подальшому 20 червня 2007 року позивач звернувся із заявою щодо припинення виплати пенсії по інвалідності та призначення пенсії в разі втрати годувальника (а.с.57-58). З 20 червня 2007 року позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що підтверджується копією розпорядження пенсійного органу від 28 червня 2007 року №100632 (а.с.55-56).
ОСОБА_1 01 травня 2023 року звернувся до пенсійного органу із заявою щодо переходу на інший вид пенсії (а.с.15).
На підставі заяви позивача від 01 травня 2023 року, ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №907520100632 від 22 травня 2023 року про переведення ОСОБА_1 з 01 травня 2023 року на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с.39-46).
На звернення позивача 18 травня 2023 року до пенсійного органу щодо надання інформації про перерахунок пенсії, листом від 29 червня 2023 року №21816-18858/К-02/8-0300/23 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що відповідно до частини 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. На підставі поданої заяви спеціалістами територіального органу Пенсійного фонду України від 01 травня 2023 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком, оскільки при проведенні попереднього розрахунку розміру пенсії по інвалідності встановлено, що розмір пенсії даного виду складатиме 2760,00 грн, що є меншим від пенсії по віку, який становить 4163,92 грн. Для розрахунку розміру пенсії позивача враховано середньомісячний заробіток - 9601,81 грн, який обчислено за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 березня 2023 року із застосуванням показник середньої заробітної плати по Україні - 7405,03 грн (за 2014-2016 роки). Таким чином, для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2020-2022 роки при проведенні перерахунку пенсії позивача, у зв'язку з переходом з пенсії в разі втрати годувальника на пенсію по віку, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", немає підстав (а.с.8).
Позивач, вважаючи дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з положеннями статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-ІV пенсія (в редакції чинній на час призначення пенсії відповідно до даного закону) у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім'ї вважаються: непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами
до досягнення 18 років.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За правилами частини першої статті 45 Закону №1058-IV: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника..
В силу вимог частини другої цієї статті, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, то призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У постановах від 10 квітня 2019 року (справа №211/1898/17) та 10 липня 2018 року (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зауважив, що частиною 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що при переведенні з одного виду пенсії, призначеної за Законом №1058-ІV, на інший вид пенсії за цим же законом показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 40 Закону № 1058-ІV - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки
11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону № 1058-ІV.
Відповідно до пункту 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV, у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України “Про державну службу”, її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується.
Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Згідно з абзацу 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, при значена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
За вимогами пункту 4-5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.
Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з 20 червня 2007 року позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №1058-IV, тобто позивач уже реалізував своє право на призначення пенсії за нормами вказаного Закону.
На підставі заяви позивача від 01 травня 2023 року, ГУ ПФУ у Волинській області переведено ОСОБА_1 з 01 травня 2023 року на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Відтак, твердження позивача про те, що він раніше не отримував пенсію за нормами Закону №1058-IV не відповідає фактичним обставинам справи.
Тобто, у даному випадку має місце переведення позивача з одного виду пенсії (в разі втрати годувальника), призначеної за нормами Закону №1058-IV, на інший вид пенсії (за віком) за нормами цього ж закону, а не призначення іншої пенсії за іншим законом.
З огляду на те, що позивачу у 2007 році призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №1058-IV, а в травні 2023 року на підставі поданої ним до пенсійного органу заяви переведено на пенсію за віком відповідно цього ж Закону - №1058-IV, відтак відбулося не призначення іншої пенсії за іншим законом, а переведення (перерахунок), то, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, як за три останні роки, що передували зверненню позивача до пенсійного фонду (за 2020-2022 роки).
Таким чином, на переконання суду, в ГУ ПФУ у Волинській області були відсутні підстави для застосування частини 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки вказана норма урегульовує первинне призначення пенсії, а в даному випадку має місце переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону, а відтак відповідачем правомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів, що здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 при переведенні його на пенсію за віком з 01 травня 2023 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ13358826).
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук