Справа № 629/2825/23
Провадження№2-а/629/27/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2023 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.С., адвоката Черних І.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третіх осіб: Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, поліцейського ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Кохтенка Олександра Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третіх осіб: Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, поліцейського ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Кохтенка Олександра Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить скасувати постанову серії БАД №318901 від 01.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч.1 ст.126 КУпАП закрити.
Ухвалою суду від 14.06.2023 було відкрите провадження за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та справа призначена до розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.06.2023 про відмову ОСОБА_2 в поновленні строків звернення до суду скасована, справа направлена для продовження розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання жодного разу не з'явився, його представник - адвокат Черних І.О. в судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, з підстав викладених в позовній заяві, також в обґрунтування позовних вимог покликається на відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Зазначив, що відповідачем порушено вимоги щодо порядку притягнення до адміністративної відповідальності при винесенні оскаржуваної постанови.
Відповідач до суду не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа - представник Лозівського РВП ГУНП в Харківській області старший інспектор ВРПП капітан поліції Жужома Ю.В. в судовому засіданні проти скасування постанови про накладення адміністративного стягнення заперечував, пояснив, що зупинка транспортного засобу та перевірка документів була законною, оскільки транспортний засіб було зупинено під час дії комендантської години. Працівники поліції діяли відповідно до ст.35 п.7 ЗУ «Про поліцію», де підставою для зупинки транспортного засобу зазначено наступне, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. На службову камеру було знято весь процес спілкування з водієм, також на відео зафіксовано, що водій надавав службове посвідчення працівника поліції. З відеозапису вбачається, що поліцейський Черненко Д.Ю. зачитував права та обов'язки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також те, що водій не надав чітко для ознайомлення посвідчення водія.
Третя особа - поліцейський ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області старший сержант поліції Кохтенко О.П. в судовому засіданні проти скасування постанови про накладення адміністративного стягнення заперечував, надав пояснення, згідно яких під час патрулювання після початку дії комендантської години по бульвару Шевченко в м.Лозова, 01.04.2023 о 23-14 год., було зупинено автомобіль марки «ВАЗ 21104» чорного кольору під керуванням ОСОБА_3 та запропоновано надати реєстраційний документ на транспортний засіб та водійське посвідчення, однак водій пред'явив лише службове посвідчення поліцейського. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Водію повторно було запропоновано надати реєстраційні документи на авто та водійське посвідчення, на що останній відмовився. Відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та винесена постанова за ст.126 ч.1 КУпАП. Матеріали за ст.130 ч.1 КУпАП було направлено на розгляд до Лозівського міськрайонного суду Харківської області, а потім до суду апеляційної інстанції. Постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП було складено ним. Вважає, що діяв в межах наданих йому повноважень та у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Суд, вислухавши думку представника позивача, представника Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, поліцейського ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Кохтенка Олександра Петровича, вивчивши матеріали справи за наявними у ній доказами, перевіривши обґрунтованість вимог і заперечень в межах доводів сторін, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Кохтенком Олександром Петровичем, серії БАД №318901 від 01.04.2023 встановлено, що ОСОБА_1 01.04.2023 о 23-14 год. у м.Лозова, по вул.Бульвар Шевченка, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_1 на вимогу працівників поліції не пред'явив реєстраційні документи на автомобіль та посвідчення водія, чим порушив вимоги пункту 2.1а Правил дорожнього руху.
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1 ПДР України - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.2.1 а,б,ґ Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, №1306 (далі - ПДР України), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar vs. Turkey), п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.
Згідно частини другої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ) у своїх рішеннях наголошує, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (зокрема, пункт 51 рішення у справі «Михайлова проти російської федерації»).
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанову у справі №688/788/15-к від 4 липня 2018) суд наголошує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В розумінні ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2,3 ст.90 КАС України).
В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач та його представник покликається на відсутність належних доказів вчинення ним правопорушення.
Однак, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, підтверджується доданими до матеріалів справи доказами: постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Кохтенком Олександром Петровичем, серії БАД №318901 від 01.04.2023, відеозаписами з нагрудних відеокамер працівників поліції, які підтверджують обставини викладені в оскаржуваній постанові та з яких встановлено підставу зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 - під час дії комендантської години.
Як вбачається з відтворених в ході судового розгляду відеозаписів з нагрудної бодікамери поліцейських, останні після зупинки автомобіля підійшли до водія, який на питання пересування транспортним засобом в період дії комендантської години пред'явив посвідчення поліцейського (відеозапис VID230401-231135F-000000-000000-0012).mp4 від 01.04.2023 року о 23:11:47 год.), після з'ясування, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 став вести себе зневажливо по відношенню до працівників поліції, посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль не надав, через деякий час після складання протоколу за ст.130 ч.1 КУпАП, роз'яснення прав передбачених ст.268 КУпАП, зазначив, що його прізвище записане невірно і на вимогу працівника поліції повторно надати посвідчення водія, відмовився це робити, внаслідок чого відносно водія ОСОБА_3 була винесена постанова за ст.126 ч.1 КУпАП (відеозапис VID230402-002503F-000000-000000-0026.MP4 від 02.04.2023 о 00:27 год.), та роз'яснено, що відеозапис буде додано до матеріалів. Постанову та протокол після їх складання працівники поліції намагалися підписати і вручити ОСОБА_1 , однак останній від підпису і їх отримання відмовився. Постанова за ст.126 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_3 була направлена останньому за місцем проживання 04.04.2023 та вручена особисто 11.04.2023.
Суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, притягнення до адміністративної відповідальності є пред'явленням «кримінального обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Постановою Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, суд зазначив, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Суд враховуючи аналогію права, застосовує правову позицію викладену в постанові ВС від 11.08.2022 у справі №446/838/21 (провадження №51-1308км22), згідно якої, оцінка сукупності доказів у кримінальному провадженні повинна надаватися з урахуванням достатності та взаємозв'язку всіх доказів. У разі неузгодженості між показаннями судам необхідно досліджувати ті докази, на яких безпосередньо зафіксована подія злочину (зокрема, на нагрудній камері працівників поліції), щоб підтвердити чи спростувати певні обставини вчинення кримінального правопорушення, які повідомляються учасниками кримінального провадження та які є достовірним джерелом доказів, що не ґрунтується на суб'єктивному сприйнятті особою певних обставин.
Тому твердження ОСОБА_1 та його представника, що останній був позбавлений прав, передбачених ст.268 КУпАП та, що постанова винесена без проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, винесена неправомірно, не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються відтвореними в судовому засіданні відеозаписами з боді-камери поліцейських з місця події, які з врахуванням вищезазначеної позиції ВС є достовірним джерелом доказів, що не ґрунтується на суб'єктивному сприйнятті особою певних обставин, а тому до цих тверджень позивача та його представника суд ставиться критично і не бере їх до уваги.
Зазначені докази по справі про адміністративне правопорушення у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, на вимогу поліцейських не надав посвідчення водія, що дозволяє суду дійти висновку про наявність інкримінованого адміністративного правопорушення та правомірності накладеного поліцейським стягнення.
Натомість, пояснення позивача та його представника, спрямовані на уникнення несприятливих для позивача наслідків у зв?язку із притягненням до адміністративної відповідальності, не є беззаперечним доказом неправомірності дій інспектора.
Щодо правомірності врахування вищевказаних доказів, суд зазначає наступне.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Згідно ст.31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для зупинки транспортного засобу позивача на вимогу поліцейського стала дія комендантської години, після зупинки транспортного засобу поліцейськими було встановлено, що водій автомобіля ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_1 ймовірно знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, який рухався по вул.Бульвар Шевченка.
На підставі п.7 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» (якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху) вказаний транспортний засіб було зупинено поліцейськими. На вимогу інспектора водієм не надано документів згідно переліку, визначеного 2.1 ПДР України.
Судом встановлено, що поліцейським ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Кохтенком О.П. у повному обсязі досліджені обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст.252 КУпАП, при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.1 ст.126 КУпАП.
Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності поліцейського Кохтенка О.П. щодо позивача не вказано.
Крім цього, як було встановлено в судовому засіданні, 01.04.2023 відносно ОСОБА_1 (працюючого поліцейським СПД №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області), 01.04.2023 після зупинки о 23-14 год. у м.Лозова, по вул.Бульвар Шевченка, транспортного засобу ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_1 під його керуванням, працівниками поліції ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області було складено адміністративний протокол за ст.130 ч.1 КУпАП.
18.05.2023 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області вказаний адміністративний протокол розглянутий з винесенням постанови, якою ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
19 вересня 2023 року рішенням Харківського апеляційного суду постанова судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.05.2023 залишена без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.
Щодо покликань позивача та його представника на допущення поліцейським ряду процесуальних порушень при розгляді адміністративної справи, а саме щодо врахування наданих пояснень та доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з частинами першою, третьою статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 44 КАС учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Відтак, треті особи при наданні суду пояснень та доказів, які судом визнані такими, що знаходяться в об'єктивному взаємозв'язку з інкримінованим правопорушенням та зібрані у відповідності з процесуальними нормами, належним чином скористалися своїми процесуальними правами.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.2,5,10,19,77,241,243-246,286 КАС України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третіх осіб: Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, поліцейського ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Кохтенка Олександра Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП та закриття справи - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Представник позивача: АО «Центр захисту права» в особі адвоката Черних Ігоря Олександровича, адреса: 61003, м.Харків, пер.Троїцький, 6/4, оф.129.
Відповідач: ГУНП в Харківській області, адреса: м.Харків, вул.Жон Мироносиць,5.
Третя особа: Лозівський РВП ГУНП в Харківській області, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Я.Мудрого,7.
Третя особа: поліцейський ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, ОСОБА_4 , адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Я.Мудрого,7.
Суддя Олександр ТКАЧЕНКО