01.12.2023
Справа № 642/5261/23
Провадження № 1-кс/642/3779/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання слідчого другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022170020000807 від 04.10.2022 стосовно підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, який у період з 05.02.2021 по 05.05.2022 обіймав посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління поліції в Харківській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Слідчому судді Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , надійшло клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022170020000807 від 04.10.2022 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Мотивуючи клопотання, слідчий вказує, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Законом України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 визначено, що обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще
49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування, як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується, як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала
в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Порушуючи вказані норми Президент російської федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (дали - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України всупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Відповідно до Закону України № 2265-IX від 22.05.2022 «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» визначено, що російська федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України.
У статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Одночасно у частині 4 вказаної статі зазначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного Закону, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Так, згідно з наказом Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 09.02.2021 № 76 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління поліції в Харківській області.
ОСОБА_6 , вступаючи до лав Національної поліції України, присягнув вірно служити Українському народу, дотримуватися норм Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь Держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
У період збройного конфлікту, 02.03.2022 збройними силами країни агресора РФ окуповано м. Балаклія Ізюмського району Харківської області.
Так, в період часу з 10.04.2022 по 20.04.2022, більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , будучи громадянином України, обіймаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління поліції в Харківській області, з особистих мотивів, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії РФ проти України, з власної ініціативи, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та почав співпрацювати з представниками збройних формувань РФ, які здійснили окупацію м. Балаклія Харківської області за наступних обставин.
Реалізуючи свій злочинний намір, у період з 10.04.2022 по 20.04.2022, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу України, з особистих мотивів, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, добровільно погодившись на співпрацю з представниками збройних формувань РФ, які здійснили окупацію м. Балаклія Харківської області та представниками окупаційної влади РФ, користуючись повноваженнями представника окупаційної влади, перебуваючи у приміщенні будівлі колишнього будинку культури, розташованому на перехресті АДРЕСА_2 та
АДРЕСА_3 , з метою забезпечення зміцнення окупаційної влади РФ на вказаній території, запобігання масових протестів місцевих мешканців, створення хибного враження у місцевого населення про турботу окупаційної влади РФ, здійснював разом з військовими ЗС та інших військових формувань РФ видачу мешканцям м. Балаклія Харківської області так званої гуманітарної допомоги (продуктів харчування) від окупаційної влади РФ.
Продовжуючи свій злочинний умисел, в період часу з 10.04.2022 по 14.06.2022, більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, будучи працівником правоохоронного органу України, протиправно, умисно, за власним бажанням, з особистих мотивів, не маючи на те відповідних повноважень, без отримання будь-яких вказівок від керівництва Національної поліції України, з метою переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, прийняв пропозицію від невстановлених в ході досудового розслідування представників збройних формувань РФ про перехід на їх сторону, зайняв посаду «полицейського патрульно постовой службы» в незаконно створеному окупаційною адміністрацією органі поліції «Балаклейскому отделе полиции», задля здійснення функцій поліцейського патрульно-постової служби на окупованій території м. Балаклея Ізюмського району Харківської області, за умови співпраці вказаного органу з представниками РФ та за законодавством РФ. При цьому ОСОБА_6 повинен був патрулювати м. Балаклія Харківської області охороняти об'єкти, які мають значення для окупаційної адміністрації РФ з метою забезпечення зміцнення окупаційної влади РФ на вказаній території та безпечного перебування військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань РФ, представників окупаційної влади РФ на окупованій території АДРЕСА_4 .
В подальшому, перебуваючи на вказаній посаді, у період з 10.04.2022 по 10.09.2022, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу України, з особистих мотивів, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, добровільно погодившись на співпрацю з представниками окупаційної влади РФ, користуючись повноваженнями представника окупаційної адміністрації, здійснював патрулювання м. Балаклія Харківської області, супроводження представників окупаційної адміністрації РФ, охорону об'єктів, які мають значення для окупаційної адміністрації РФ з метою забезпечення зміцнення окупаційної влади РФ на вказаній території та безпечного перебування військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань РФ, представників окупаційної влади РФ на окупованій території АДРЕСА_4 .
Крім того, у період з 10.04.2022 по 10.09.2022, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 з метою забезпечення зміцнення окупаційної влади РФ, користуючись повноваженнями поліцейського незаконно створеного органу, здійснював патрулювання Балаклейського місцевого ринку, розташованого по вул. Октябрський м. Балаклія Харківської області, а також супроводження та охорону представників незаконної окупаційної адміністрації, що здійснювали стягнення грошових коштів з осіб, які здійснювали торгівельну діяльність на зазначеному ринку.
Разом з цим, у період з 01.06.2022 по 10.09.2022, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 з метою забезпечення зміцнення окупаційної влади РФ, користуючись повноваженнями поліцейського незаконно створеного органу, здійснював охорону аптеки фізичної особи-підприємця « ОСОБА_8 », розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , у якій здійснювалася видача гуманітарної допомоги (медичних препаратів) від окупаційної влади РФ.
Тобто, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу України, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України, та зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не дотримуючись присяги вірно служити Українському народу, забезпечив становлення і зміцнення окупаційної влади РФ, з метою недопущення здійснення контролю українською владою на території м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, здійснивши тим самим перехід на бік ворога в період збройного конфлікту з РФ, в умовах воєнного стану, тобто умисно вчинив діяння на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану.
Обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України підтверджуються наступними доказами:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 16.09.2022, який повідомив, що у 2013 році він проходив службу в Балаклійському районному відділі міліції на посаді слідчого, а на початку повномасштабного вторгнення російської федерації - проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Через бойові дії його підрозділ було фактично розформовано та можливості евакуюватися з м. Балаклія Ізюмського району Харківської області у ОСОБА_9 не було. Приблизно 10-15 березня 2022 року, у період тимчасової окупації м. Балаклія, до нього додому приїхали військовослужбовці або російської федерації або «ЛНР», які були обізнані про його службу в органах внутрішніх справ, наказали брати паспорт та їхати з ними на автомобілі «УАЗ». У вказаному автомобілі вже перебував його знайомий ОСОБА_6 . Свідок вважає, що саме ця особа привела військовослужбовців до нього, через обізнаність останнього про службу ОСОБА_9 в міліції. В подальшому, ОСОБА_9 був схилений до співпраці з ворогом та працював у т.зв. «народній міліції». ОСОБА_6 також працював у вказаному незаконному органі окупаційної адміністрації.
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.09.2022, в ході якого свідок пояснила, що у період тимчасової окупації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області вона здійснювала торгівельну діяльність медикаментами. У період з 03.06.2022 по 14.06.2022 до неї підійшов чоловік, який представився ОСОБА_10 - співробітником «народної міліції», що забезпечує охорону її аптеки. При цьому, він попросив допомогти оформити заказ медикаментів для його матері;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, за участю свідка ОСОБА_8 від 14.10.2022, в ході якого свідок впізнала ОСОБА_6 як працівника т.зв. «народної міліції», з яким вона спілкувалася у червні 2022 року і який забезпечував охорону її аптеки у період тимчасової окупації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.09.2022, в ході якого свідок повідомила, що у період тимчасової окупації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області військами російської федерації вона перебувала у місті. Їй відома особа ОСОБА_6 , як працівника Національної поліції України. Приблизно у квітні 2022 року вона бачила, як ОСОБА_6 , у присутності озброєних військових російської федерації, будучи вдягнутим у камуфляжну форму без розпізнавальних знаків, роздавав місцевому населенню гуманітарну допомогу виробництва російської федерації;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 04.05.2022, в ході якого свідок повідомив, що у період тимчасової окупації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області військами російської федерації він перебував у місті. Йому відома особа ОСОБА_6 , як працівника Національної поліції України. Приблизно наприкінці квітня 2022 року він бачив, як ОСОБА_6 , у присутності озброєних військових російської федерації, будучи вдягнутим у камуфляжну форму без розпізнавальних знаків, роздавав місцевому населенню гуманітарну допомогу виробництва російської федерації;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 04.05.2022, в ході якого свідок пояснив, що обіймає посаду інспектора СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області. Свідку відомо, що приблизно 25-26.03.2022, у період тимчасової окупації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, військовослужбовці російської федерації схилили ОСОБА_6 до співпраці. При цьому, він був задіяний у роздавання гуманітарної допомоги російської федерації місцевому населенню, а також проведення агітаційних заходів серед останнього;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 04.05.2022, в ході якого свідок пояснив, що обіймає посаду заступника начальника превентивної діяльності ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області. У період тимчасової окупації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області військами російської федерації ним була отримана інформація про перехід ОСОБА_6 на бік ворога, що проявлялося, зокрема, у здійсненні охорони громадського порядку на користь окупаційної адміністрації, роздавання гуманітарної допомоги російської федерації місцевому населенню, а також проведення агітаційних заходів серед останнього;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 29.09.2022, в ході якого свідок повідомила, що у період тимчасової окупації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області військами російської федерації, вона здійснювала збір платежів на місцевому ринку з осіб, що вели торгівлю. При цьому, з метою її охорони, а також забезпечення громадського порядку, її супроводжували чоловіки, що змінювали один одного. Наскільки свідок розуміла, вони є представниками т.зв. «народної міліції» і вона зможе їх впізнати за фотознімками;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, за участю свідка ОСОБА_15 від 14.10.2022, в ході якого свідок впізнала ОСОБА_6 як особу, що в період тимчасової окупації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області супроводжувала її під час збору платежів на місцевому ринку, а також забезпечувала громадський порядок;
- розсекреченими матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, що проводилися у травні-червні 2022 року, в ході яких зафіксовано спілкування ОСОБА_6 , зокрема, з громадянами ОСОБА_16 (якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України у кримінальному провадженні № 62023170020000231 від 13.02.2023) та ОСОБА_17 - щодо виконання службових завдань т.зв. «народної міліції», а також негативні висловлювання ОСОБА_6 відносно військовослужбовців Збройних Сил України;
а також іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні, у своїй сукупності.
28.09.2022 відносно ОСОБА_6 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке, у відповідності до вимог ст.ст. 278, 111, 135 КПК України, у зв'язку з неможливістю вручення, через перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України, було направлено на опублікування в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Виходячи з викладеного, 28.09.2023, ОСОБА_6 набув процесуального статусу підозрюваного та був викликаний для проведення допиту та інших слідчих (розшукових) дій на 10 год. 00 хв. 05.10.2022, 06.10.2022 та 07.10.2022.
Між тим, в порушення вимог ст.ст. 42, 135 КПК України, підозрюваний ОСОБА_6 на виклики не з'явився, причини своєї неявки слідчому не повідомив, документів, які б підтверджували поважність причин неявки не надав.
У зв'язку з викладеним, 24.10.2023 ОСОБА_6 оголошено у розшук постановою слідчого. Проведення розшуку доручено Харківському управлінню Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
В подальшому, органом досудового розслідування отримано ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова, якими надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До сьогоднішнього дня, ОСОБА_6 не затриманий, до органу досудового розслідування не доставлений і згідно отриманих під час досудового розслідування доказів, після звільнення м. Балаклія Ізюмського району Харківської області Збройними Силами України, переховується від органів слідства та суду на території держави-агресора.
В ч. 1 ст. 2971 КПК України встановлено, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Згідно ч. 2 ст. 2971 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, ст. 111 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Вбачається, що викладені вище обставини, надають змогу органу досудового розслідування вважати, що існують підстави для проведення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_6 у зв'язку з його переховуванням на території, підконтрольній державі-агресору.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки підстави для застосування ст. 297-1 КК України відстуні.
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали, якими клопотання обґрунтовується, приходить до наступного.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022170020000807 від 04.10.2022 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Вивчивши клопотання та дослідивши докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення прокурора та захисника, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно до ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (inabsentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень».
Частиною 2 статті 297-1 КПК України визначено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частиною другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як слідує з наданих матеріалів, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022170020000807 від 04.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
28.09.2022 відносно ОСОБА_6 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке, у відповідності до вимог ст.ст. 278, 111, 135 КПК України, у зв'язку з неможливістю вручення, через перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України, було направлено на опублікування в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Виходячи з викладеного, 28.09.2023, ОСОБА_6 набув процесуального статусу підозрюваного та був викликаний для проведення допиту та інших слідчих (розшукових) дій на 10 год. 00 хв. 05.10.2022, 06.10.2022 та 07.10.2022.
Між тим, в порушення вимог ст.ст. 42, 135 КПК України, підозрюваний ОСОБА_6 на виклики не з'явився, причини своєї неявки слідчому не повідомив, документів, які б підтверджували поважність причин неявки не надав.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, в тому числі: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 16.09.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.09.2022, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, за участю свідка ОСОБА_8 від 14.10.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.09.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 04.05.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 04.05.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 04.05.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 29.09.2022, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, за участю свідка ОСОБА_15 від 14.10.2022, розсекреченими матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні, у своїй сукупності.
Частиною 8 ст. 135 КПК України визначено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 на теперішній час переховується від органів досудового розслідування, перебуває на території рф, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором, тому, відповідно до діючого законодавства зазначена особа належним чином повідомлена про виклик на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, підозру обґрунтовано зібраними доказами, підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, до сьогоднішнього дня, підозрюваний не затриманий, до органу досудового розслідування не доставлений і згідно отриманих під час досудового розслідування доказів, переховується від органів слідства та суду на території держави-агресора, у зв'язку з чим 24.10.2023 ОСОБА_6 оголошений у розшук.
Враховуючи викладене, дослідивши надані в обґрунтування клопотання матеріали, враховуючи наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення, правове обґрунтування клопотання, яке ґрунтується на положеннях ст.ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, приходжу до висновку про наявність підстав для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022170020000807 від 04.10.2022 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 297-1, 297-3, 297-4, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного у кримінальному провадженні №62022170020000807 від 04.10.2022 за ч. 2 ст. 111 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з його переховуванням від органів слідства та суду на території російської федерації - держави-агресора.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні відомості про здійснення спеціального досудового розслідування внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та не може бути оскаржена, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1