Справа№ 953/11054/23
н/п 3/953/4073/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2023 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Зуб Г.А., за участю розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КпАП України,-
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ст. 124 КпАП України,-
встановив:
31.10.2023 року о 09 год. 00 хв. в м.Харків, по вул. Шевченка, ОСОБА_1 керував автомобілем «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 навпроти будинку №32 при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_4 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі і на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 603132 від 31.10.2023, 31.10.2023 о 09 год. 00 хв. в м.Харків по вул.Шевченко навпроти буд №32, ОСОБА_2 керував автомобілем «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_4 при перестроюванні, не надав перевагу в русі транспортному засобу «SUBARU OUTBACK», що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим були завдані матеріальні збитки.
Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, зазначив, що 31.10.2023 о 09-00 годині, він керуючи транспортним засобом «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 , рухався по вул. Шевченко, на лівій смузі руху. Кисельов рухався на своєму транспортному засобі на правій смузі руху у тому ж напрямку, та при перестроюванні на сусідні смуги руху, сталося зіткнення їх транспортних засобів.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 свою вину не визнав, зазначив, що 31.10.2023 о 09-00 годині, він керуючи транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_4 , рухався по вул. Шевченко, на правій смузі руху. ОСОБА_3 рухався на своєму транспортному засобі на лівій смузі руху у тому ж напрямку, та при перестроюванні на сусідні смуги руху, сталося зіткнення їх транспортних засобів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення , у справах про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП, з метою забезпечення виконання вимог ст. 245 КУпАП, коли до адміністративної відповідальності притягаються дві або й більше осіб, внаслідок спільних дій яких сталася дорожньо-транспортна подія, суди повинні практикувати розгляд справ щодо них в одному провадженні.
Відповідно до положень ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України Про дорожній рух , встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кожен окремо, реалізували своє право володіти та керувати транспортним засобом, чим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Пункт 1.3. Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.4. Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 10.3 Правил дорожнього руху, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Дослідивши в судовому засіданні докази, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- дані, що містяться у протоколах про адміністративні правопорушення;
- дані, що містяться в схемі ДТП від 31.10.2023, складеної з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395);
- письмові та усні пояснення водіїв ОСОБА_1 , та ОСОБА_2
- рапорт працівника поліції;
проаналізувавши їх з точки зору їх об'єктивності та достатності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 10.3 Правил дорожнього руху, з огляду на що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, а тому вважає, що винуватість останнього у порушенні ним Правил дорожнього руху доведено повністю та кваліфікує його дії за ст. 124 КУпАП, як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів , з огляду на це вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної норми.
У постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті . У пункті 7 цієї постанови роз'яснено, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Таким чином завданням суду є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між порушенням ОСОБА_2 пункту п. 10.3 Правил дорожнього руху, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, та пошкодженням транспортних засобів.
Суд не може виходити за межі висунутого особі, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, обвинувачення.
У рішенні по справі Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У рішенні від 21.07.2011 по справі Коробов проти України зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом . Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (рішення у справах Яременко проти України від 12.06.2008, Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, Кобець проти України від 14.02.2008).
У справі Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo , згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ( Малофеєв проти Росії та Карелін проти Росії ) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.
Разом з тим, згідно положень пункту 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила. ОСОБА_2 на підставі приписів п.1.4. Правил дорожнього руху мав право розраховувати, що інші учасники руху виконують ці правила.
З огляду на сукупність наданих доказів, а саме поясненнями водіїв, схемою місця ДТП , де зазначено, в якій смузі руху в попутному напрямку рухались транспортні засоби, зокрема водій ОСОБА_1 рухався в лівій смузі руху, а водій ОСОБА_2 - в правій, при цьому жодний з учасників ДТП не оскаржує дану схему , то суд вважає що патрульними поліцейськими не надано переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.3 Правил дорожнього руху, оскільки суд, проаналізувавши дорожню обстановку та обставини, що склалися на ділянці дороги в момент, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, що зафіксовано схемою ДТП та поясненням учасників, приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_2 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з незалежних від водія ОСОБА_2 причин, а саме через грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого за одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч, у зв'язку з чим, провадження по справі стосовно ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.124, ст. ст. 9, 247, 268, 283-285 КУпАП України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ст. 124 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави (отримувач: ГУК Харівськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача: 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: оплата штрафу за постановою суду по протоколу про адміністративне правопорушення вказавши серію, номер, дату складання та ПІБ).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746, ПІБ, ідентифікаційний номер платника судового збору та номер справи).
Постанова може бути оскаржена в Харківському апеляційному суді, через Київський районний суд м. Харкова у 10 денний строк з моменту її винесення.
Строк пред'явлення до виконання - три місяці.
Суддя Г.А.Зуб