Справа №: 385/1936/23 Провадження № 3/385/900/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2023 року м. Гайворон
Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В., розглянувши справу, що надійшла з ВП № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , що притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП постановою № 385/112/23 від 31.01.2023,
за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 13.11.2023 о 16:30 в с. Хащувате по вул. Небесної Сотні керував автомобілем Ford Esсort, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я лікарем наркологом ОСОБА_2 та згідно висновку медичного закладу № 7 від 13.11.2023 підтверджується алкогольне сп'яніння, повторно протягом року, чим порушив п. 2.9 А ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи повідомленим належним чином про дату час та місце проведення судового розгляду. Про причини неявки суд не повідомив. Будь яких клопотань не заявляв. За таких обставин суд вважає правильним провести розгляд справи за його відсутності. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до положення ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП при розгляді справи не є обов'язковою.
Зважаючи на викладене, судом вирішено провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , що не суперечить правовим приписам ч. 2 ст. 268 КУпАП.
До вказаних висновків суд дійшов, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , суд враховує, що останній був добре обізнаний з фактом складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Слід звернути увагу на той факт, що останній не заявляв жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлював своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, суд вважає, що слід вирішити справу за відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 13.11.2023 о 16:30 в с. Хащувате по вул. Небесної Сотні керував автомобілем Ford Esсort, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я лікарем наркологом ОСОБА_2 та згідно висновку медичного закладу № 7 від 13.11.2023 підтверджується алкогольне сп'яніння, повторно протягом року, чим порушив п. 2.9 А ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП..
Дане правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 539030 від 13.11.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_1 13.11.2023 о 16:30 в с. Хащувате по вул. Небесної Сотні керував автомобілем Ford Esсort, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я лікарем наркологом ОСОБА_2 та згідно висновку медичного закладу № 7 від 13.11.2023 підтверджується алкогольне сп'яніння;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тестування на алкоголь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №7 від 23.11.2023 о 17:20 год, результат алкогольне сп'яніння;
- постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області в справі № 385/112/23 від 31.01.2023 вбачається, що ОСОБА_1 06.01.2023 о 12 год 27 хв, керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
- відеозаписами на долученому уповноваженою особою DVD диску, з яких вбачається, що ОСОБА_1 13.11.2023 о 16:30 в с. Хащувате по вул. Небесної Сотні керував автомобілем Ford Esсort та на пропозицію поліцейського пройшов огляд на стан сп'яніння на місці відмовився але погодився в медичному закладі згідно висновку результат алкогольне сп'яніння, заперечень щодо результату огляду не заявляв.
Відповідно до довідки № 8976/112-1-2023 від 16.11.2023 начальника ВП №1(м. Гайворон) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР притягувався 31.01.2023, посвідчення водія не отримував.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
В п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 зазначено, що оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6 ст. 121, ч. 2 та 3 ст. 130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі. Доказів того, що автомобіль належить ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Згідно запису в протоколі автомобіль належить ОСОБА_3 .. Тому суд не вбачає за можливе застосовувати додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Також суд враховує те, що згідно ч. 2 ст. 30 КУпАП вказано на можливість застосування позбавлення саме наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами; те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія та роз'яснення викладені в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.
Вирішуючи питання про вид стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфікується правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.
У зв'язку з накладення адміністративного стягнення, згідно ст. 4, 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» на 1 січня року, в якому справа надійшла до суду.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, й накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Гайворонський районний суд Кіровоградської області.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Суддя : М. В. Венгрин
Дата документа 29.11.2023