Справа № 353/711/23
Провадження № 2/353/251/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Мотрук Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,
представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Жидецької С.Р.,
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Тлумацької міської ради як органу опіки та піклування Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьками малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У матері дитини ОСОБА_3 відсутні найнеобхідніші навики та вміння стосовно правил гігієни, грудного вигодовування та харчування, повноцінного догляду за новонародженою дитиною. Умови проживання в с. Антонівка є непридатними для проживання і розвитку дитини, житло не утримується в належному стані та не відповідає загальноприйнятим нормам. Сім'я потребує стороннього нагляду, проте ні родичів, ні близьких або знайомих, які б могли допомогти їм у них немає. 02.05.2018 року працівники служби у справах дітей Тлумацької районної державної адміністрації відвідали ОСОБА_3 у пологовому відділенні Тлумацької центральної лікарні, поспілкувались з матір'ю та батьком дитини, і запропонували батькові здійснити реєстрацію новонародженої дитини, а матері - деякий час провести з дитиною у реабілітаційному центрі матері і дитини с. Горохолино, Івано-Франківської області, який надає потрібну допомогу породіллям у вихованні дітей, навчає дбати про гігієну та особистий порядок, де набувають певних знань і вмінь у догляді за дитиною. 07.05.2018 року, зважаючи на певні ускладнення в дитини та для детального обстеження і вибору подальшого лікування дитини, матір ОСОБА_3 з дитиною переведено з пологового відділення Тлумацької центральної районної лікарні у відділення патології новонароджених Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. Відповідно до заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 влаштовано у Надвірнянський будинок дитини на повне державне утримання у зв'язку з важким матеріальним становищем, відсутністю належних умов проживання, розвитку та виховання дитини та неможливістю здійснювати догляд та піклування над нею. Працівники служби у справах дітей неодноразово попереджали батьків малолітньої дитини про відповідальність за ухиле Батьків малолітньої дитини ння від виконання ними батьківських обов'язків та можливість позбавлення їх батьківських прав. За період з квітня 2018 року по даний час працівниками служби у справах дітей районної державної адміністрації та працівниками служби у справах дітей Тлумацької міської ради десять разів проводились обстеження умов проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають за адресою АДРЕСА_1 , однак за цей період часу умов для виховання, розвитку та проживання дитини відповідачами не створено. Батьки не провідували свою дочку більше року, останнє відвідування дитини було 25.01.2022 року. ОСОБА_4 встановлено діагноз: змішаний розлад особистості, а з 2019 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті з діагнозом: легка розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю. З 30.03.2023 року ОСОБА_3 визнано інвалідом з дитинства. Також, ОСОБА_4 01.07.2021 року Івано-Франківським судом Івано-Франківської області було засуджено за ч.1 ст.149 КК України до 3 років позбавлення волі, але звільнено від відбування основного покарання з випробувальним іспитовим строком терміном на 1 рік. Виходячи з інтересів дитини, просить позбавити відповідачів батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягувати з відповідачів аліменти на її утримання, місцем проживання дитини залишити ОСОБА_6 будинок дитини.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та просила позов задовольнити. Пояснила, що відповідно до заяви батьків, малолітню дитину ОСОБА_5 , влаштовано у ОСОБА_6 будинок дитини на повне державне утримання. Відповідачі не провідують свою дочку, останнє відвідування дитини було 25.01.2022 року. За період з квітня 2018 року по даний час працівниками служби у справах дітей РДА та працівниками служби у справах дітей міської ради 10 разів проводились обстеження умов проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають за адресою АДРЕСА_1 , однак за цей весь період часу жодних умов для виховання, розвитку та проживання дитини відповідачами не створено.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просили його задовольнити.
Відповідач, ОСОБА_3 , у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову та пояснила, що проживає у будинку, який складається із двох кімнат, що знаходиться у с. Антонівка, Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Опалення у будинку пічне. Біля будинку має город, який обробляє, та вміє готувати їсти. У селі проживає багато її родичів, однак контакту із ними не підтримує. Малолітню дочку ОСОБА_7 у ОСОБА_6 будинку дитини провідують, неодноразово були у 2022 році та 2023 році, постійно їй купляють гостинці по мірі своїх можливостей. Остання її впізнає, йде на контакт та називає мамою. Вона дуже хоче, щоб дитина мала повноцінну сім'ю та виховувалася у ній. Зазначила, що вони стараються покращувати умови проживання у будинку, на даний час помалювали підлогу, поставили подвійні вікна, для дитини є ліжечко та стіл для навчання. У хаті пічне опалення, а тому на зиму запаслися дровами; в кімнатах 21 градус тепла. Вбиральня у них є на дворі, але поскільки дочці лише 5 років, то буде ходити в туалет у горшок. В подальшому облаштують повністю всі умови для проживання дитини. Дома обробляє город, варить істи і хоче, щоб її дитина проживала з нею, бо її дуже любить. Вона отримує соціальну допомогу, як особа з інвалідністю у розмірі 2100 грн. Будь-які шкідливі звички у неї відсутні. Просила відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Жидецька С.Р., у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову та пояснила, що відповідачі усвідомлюють, що вони є батьками та провідували і на даний час провідують малолітню дочку ОСОБА_7 . Остання називає їх татом та мамою. Будь-яких належних та допустимих доказів ухилення відповідачів від виконання батьківських обов'язків суду не надано, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб. Сім'я відповідачів потребує певної допомоги та підтримки від державних органів, проте останні нічого по факту не роблять. Вважає, що позов є необгрунтованим та просила його залишити без задоволення.
Відповідач, ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та пояснив, що як батько розуміє свою відповідальність щодо того, що дитина потребує догляду, виховання та належних умов проживання. Він офіційно працює на роботі та отримує постійний стабільний дохід. Він любить свою дочку та хоче, щоб дитина проживала разом із ними та виховувалася у повноцінній сім'ї. Вказав, що буде старатися покращувати умови проживання у будинку, оскільки за станом здоров'я та матеріального забезпечення має таку можливість. Просив відмовити у задоволенні позову.
Свідок ОСОБА_8 , у судовому засіданні вказав, що він є старостою Олешівського старостинського округу Івано-Франківського району Івано-Франківської області та пояснив, що останніх 7 років сім'я ОСОБА_9 проживає у будинку, який належав дядьку ОСОБА_10 . Даний житловий будинок знаходиться десь за 1 км від села Антонівка, інших обжитих хат поруч немає, лише покинуті. Він належно не обладнаний, оскільки довгий час ніхто в ньому не проживав та був без господаря. Спільно із службами у справах дітей було проведено обстеження і встановлено, що умови проживання є непридатними для малолітньої дитини, а тому зі згоди батьків дочку ОСОБА_7 було передано в ОСОБА_6 будинок дитини, і з того часу останні зверталися із заявами про повернення цієї дитини. Однак, ними не було доведено, що в даний будинок можна повертати дитину. Відповідач ОСОБА_11 обіцяв постійно, що створить належні умови для проживання, але жодних реальних змін так і не відбулося. Повідомив, що у ОСОБА_12 в селі багато родичів і велика родина, яка б могла підтримувати сім'ю та їм допомагати. Однак, ні з родичами, ні з сусідами приязні стосунки так і не склалися. Михайло багато де підробляв, але постійних заробітків не мав. У будинку тільки пічне опалення, дров заготовлених на зиму немає, кімнати в занедбаному стані.
03.07.2023 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
24.10.2023 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Заслухавши вступне слово представників позивача, відповідачів, представника відповідача та пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частин 1-2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 04.05.2016 року відповідачі у справі зареєстрували шлюб у Петрилівській сільській раді Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 2. ОСОБА_13 надано шлюбне прізвище « ОСОБА_9 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.05.2016 року (а.с. 10).
Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_5 , яка на даний час є малолітньою, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.05.2018 року, де в графі батько зазначений « ОСОБА_4 », а в графі мати « ОСОБА_3 » (а.с. 5).
Згідно з копією заяви ОСОБА_4 від 14.05.2018 року, останній просив влаштувати його дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Надвірнянський будинок дитини, у зв'язку з важким матеріальним становищем та відсутністю навиків догляду за новонародженою дитиною (а.с. 11).
Малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з копією розпорядження № 266 від 15.05.2018 року Тлумацької РДА Івано-Франківської області «Про влаштування малолітньої дитини в Надвірнянський будинок дитини» влаштовано у ОСОБА_6 будинок дитини на повне державне утримання у зв'язку з важким матеріальним становищем, відсутністю належних умов розвитку та виховання дитини та неможливістю здійснювати догляд та піклуватися над своєю дитиною (а.с. 12).
Як вбачається з копії акту про передачу дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в ОСОБА_6 будинок дитини, останню було влаштовано до Надвірнянський будинок дитини 18.05.2018 року (а.с. 13).
Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 від 10.12.2018 року, остання просила направити її до Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної допомоги у зв'язку із відсутністю практичних навичок по догляду за дитиною (а.с. 14). Тлумацьким районним центром соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді видано направлення/клопотання про направлення ОСОБА_3 до Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної допомоги у зв'язку із відсутністю навичок у матері догляду за дитиною (а.с. 15).
Службою у справах дітей Тлумацької районної державної адміністрації було винесено попередження ОСОБА_3 про відповідальність за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків та можливість позбавлення батьківських прав від 15.08.2019 року, що вбачається із копії відповідного попередження (а.с. 16).
З копії акту обстеження умов проживання, виданої службою у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 15.08.2022 року за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з двох кімнат, будинок глиняний, загальна площа - 30 кв.м. Кімната в аварійному стані, потребує ремонту, опалення пічне, дров на зиму немає, також відсутня криниця. Для виховання та розвитку дитини не створені належні умови (а.с. 19).
Копією акту обстеження умов проживання виданої службою у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 01.02.2023 року за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що в будинку пічне опалення, від якого відчувається запах диму, продуктів харчування на час обстеження даної сім'ї було обмаль, в коридорі та кімнаті потрібно зробити ремонт, вставити подвійні вікна. Надано час до березня 2023 року навести лад, закупити продукти харчування для сім'ї та приготувати дрова для опалення (а.с. 20).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах, взято на облік службою у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що підтверджується копією наказу № 8 від 03.02.2023 року «Про взяття на облік дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах служби у справах дітей» (а.с. 21).
З листа КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок дитини Івано-Франківської обласної ради» від 01.03.2023 року № 53 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на вихованні в закладі з 18.05.2018 року згідно з розпорядженням Тлумацької РДА від 15.05.2018 року № 2616, мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 не провідували більше шести місяців, дата останніх відвідин - 25.01.2022 року та складено акт про невідвідування дитини (а.с. 22, 23).
Відповідно до копії акту обстеження умов проживання, виданої службою у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 02.03.2023 року за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що в будинок знаходиться до 3 км. від села, біля лісу. Опалення пічне, відчувається запах диму, підлога давно не фарбована, потребує ремонту. Вікна в кімнаті одинарні, місцями прогнивші, одне вікно забите плівкою. Стеля та стіни у жилій кімнаті в тріщинах. Жодних умов для виховання та розвитку дитини не створено (а.с. 24).
Згідно копії листа від 16.10.2019 року № 168/02-11, який виданий КНПП "Тлумацька центральна районна лікарня" Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, вбачається, що ОСОБА_4 не перебуває на обліку в психіатричному кабінеті Тлумацької ЦРЛ, оскільки проживає без реєстрації на території району. ОСОБА_3 також не перебуває на обліку в психіатричному кабінеті, оскільки від неї не отримано згоду.
Однак, згідно з консультативним висновком спеціаліста з ОПНЛ № 3 від 04.09.2019 року ОСОБА_4 встановлено діагноз: змішаний розлад особистості, а ОСОБА_3 встановлено діагноз: легка розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю (а.с. 17).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька с. Антонівка, Івано-Франківського району Івано-Франківської області не перебуває на обліку у наркологічному кабінеті. У психіатричному кабінеті на обліку з 2019 року. Діагноз: F 70.0. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель с. Антонівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області не перебуває на обліку у наркологічному та психіатричному кабінетах, що вбачається з копії листа від 04.08.2022 року № 301/02-11, виданого КНПП "Тлумацька центральна районна лікарня" Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с. 18).
З копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №209683 вбачається, що ОСОБА_3 являється особою з інвалідністю третьої групи з дитинства (а.с. 26).
Відповідно до копії довідки № 38/15/1447-23 від 18.09.2023 року, виданої Івано-Франківським районним сектором № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, ОСОБА_4 засуджений 01.07.2021 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч.1 ст. 149 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та знятий 02.08.2022 року з обліку у зв'язку із закінченям покарання з іспитовим строком (а.с. 82).
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , не перебувають на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в області та пенсії не отримують, що вбачається з копії листа «Про надання інформації», виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.03.2023 року № 50/01-15 (а.с. 25).
Однак, з копії характеристики на ОСОБА_4 , яка видана 18.09.2023 року № 139/2023 ТОВ «Торговий сервіс» слідує, що останній працює в ТОВ «Торговий сервіс» з 25.03.2023 року на посаді менеджер з логістики. ОСОБА_4 зарекомендував себе як привітний і сумлінний працівник, вміє організовувати робочий процес і проконтролювати якість, виконуваної роботи відповідно до поставлених завдань. Завдання керівництва виконує якісно і в установлений строк, не зважаючи при цьому на особистиий час. У непередбачуваних ситуаціях може самостійно прийняти правильне рішення. Має такі важливі для працівника риси, як пунктуальність та відповідальність. У колективі з усіма підтримує рівні, дружні відносини, користується повагою і авторитетом у керівництва (а.с. 83). Відповідно до довідки від 21.08.2023 року № 0000-000059 даного товариства, дохід останнього за період з 01.07.2023 року по 31.07.2023 року склав 6700 грн (а.с. 84).
З листа КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок дитини Івано-Франківської обласної ради» від 11.05.2023 року № 106 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на вихованні в закладі з 18.05.2018 року, згідно з розпорядженням Тлумацької РДА від 15.05.2018 року № 2616, мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 не провідували більше року, дата останніх відвідин - 25.01.2022 року та складено акт про невідвідування дитини (а.с. 27).
Копією акту обстеження умов проживання, виданого службою у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 12.05.2023 року, за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що жодних умов для виховання та розвитку дитини не створено (а.с. 28).
Також, копією акту обстеження умов проживання № 240/01-15 від 31.10.2023 року, виданого службою у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, за адресою вул. Щеблева, 6, с. Антонівка, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область встановлено, що для виховання та розвитку дитини не створені належні умови проживання: а саме, вікна трухляві, одинарні шиби потріскані, туалет на вулиці оббитий тканиною, вода на сусідньому подвір'ї, заготовлених дров немає та встановлено, що батьки дитини не розуміють відповідальності щодо виховання малолітньої дитини (а.с. 91).
Згідно звисновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 № 1031 від 30.06.2023 року, виданого виконавчим комітетом Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, орган опіки та піклування Тлумацької міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно їхньої малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 45).
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.
Суд звертає увагу, що права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав оцінюється судом як один із доказів, і суд може не погодитись з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Указану правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі N 753/2025/19 (провадження N 61-1344св20).
Що стосується висновку Тлумацької міської ради як органу опіки та піклування Івано-Франківського району Івано-Франківської областівід 30.06.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів щодо їх дочки ОСОБА_7 , то суд звертає увагу на наступне.
У вищевказаному висновку не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення відповідача батьківських прав є таким заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дитини. Він містить тільки наведені статистичні дані щодо документів, які були надані позивачем до позовної заяви. При цьому на засіданні комісії ні думка батька ОСОБА_4 , ні думка матері ОСОБА_3 особисто членами комісії не заслуховувалася. Також представниками позивача не проведено бесіду за участю психолога з самою малолітньою дитиною, враховуючи її вік та особливості, щодо її світосприйняття та світогляду, бажання мати батьків та жити в сім'ї. Тобто, даний висновок грунтується виключно на судженнях самих членів комісії, який, на переконання суду, є однобічним.
Крім того, представники позивача не надали інформації про те, що відповідачі були ознайомлені з вказаним висновком, адже останні у випадку незгоди з ним мають право на його оскарження. Матеріали справи такої інформації не містять.
Виходячи з вищевказаного, суд оцінює критично вищевказаниий висновок про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав та не погоджується з ним, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та передчасним.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.
Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно зі ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
Статтею 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Нормою статті 164 СК України передбачений повний перелік підстав позбавлення батьківських прав та визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Сторона позивача доводила підстави для позбавлення батьківських прав на підставі п. 2 даної статті, як ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905цс18) вказано, що: «Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд враховує зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і з'ясовує які безсумнівні докази свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов'язками, чи вживалися до нього заходи реагування, а також досліджує соціально-побутових умов життя та матеріального становища відповідача.
Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
При вирішенні цього спору суд виходить з інтересів малолітньої дитини. Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Крім того, Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) від 18.12.2008 встановлено наступне: «Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві". Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції (995_004) і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8. Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції" (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" (Wallova and Walla v. the Czech Republic), N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" (Havelka and Others v. the Czech Republic), N 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії" (Moser v. Austria), N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73-76, та у справі Гавелка та інші, п. 61). Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Згідно з частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналіз зазначених положень Закону, дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов'язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Вирішуючи спір, дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку, що підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідачів батьківських прав є безпідставними, необгрунтованими і недоведеними. Крім того, суд вважає даний позов передчасним, оскільки на даний час малолітня дочка ОСОБА_5 , проживає в Надвірнянському будинку дитини окремо від відповідачів, та жодної загрози життю і здоров'ю останньої немає, а відсутність певних умов для проживання дитини в житлі її батьків не є підставою до позбавлення батьківських прав. Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, як орган опіки та піклування, не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачі умисно та злісно ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків. Установивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачами своїми батьківськими обов'язками, беручи до уваги той факт, що батьки дитини бажають, щоб малолітня дочка проживала разом з ними, а також відсутність інших, передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні даної позовної вимоги суд також враховує, що саме намагання відповідачів зберегти зв'язок з дитиною, та залучення до розгляду справи адвоката, надання доказів, що вони цікавляться життям своєї дитини, працюють та отримують певні кошти, за які зможуть матеріально утримувати свою дочку, свідчать про те, що вони жодним чином не є тими особами, які умисно ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини і щодо яких є нагальна необхідність позбавлення батьківських прав щодо їхньої дочки. А факт знаходження відповідача ОСОБА_3 на обліку лікаря психіатра з діагнозом: легка розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю з 1991 року та наявність у відповідача ОСОБА_4 діагнозу: змішаний розлад особистості з 2019 року, не може бути прямим та однозначним доказом про невиконання ними своїх батьківських обов'язків без доводів взаємозв'язку цих фактів із виконанням батьківських обов'язків, що повністю узгоджується з позицією ВС, викладену у Постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц.
Суд також роз'яснює, що захист дитини може відбутися за допомогою інших правових засобів, зокрема відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.
При цьому, суд попереджає відповідачів про необхідність належного виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, в тому числі щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дочки ОСОБА_5 та покладає на Тлумацьку міську раду як орган опіки та піклування Івано-Франківського району Івано-Франківської області контроль за виконанням ними своїх батьківських обов'язків (Постанова ВС від 14.04.2020 року № 564/1128/18)
Згідно з ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Суд вважає, що позовна вимога про стягнення аліментів є передчасною, оскільки Тлумацькою міською радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області, як органом опіки та піклування, не надано будь-яких документів, що підтверджують ухилення відповідачів від сплати аліментів, не обґрунтовано їх розмір та не вказано номер особистого рахунку дитини, на який мають нараховуватись такі кошти, що не є перешкодою для повторного звернення з такою позовною вимогою після усунення недоліків.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що при подачі позову позивачем у відповідності до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачувався, то при такому вирішенні позову судовий збір у встановленому законом розмірі слід покласти на рахунок держави.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 12, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Тлумацької міської ради як органу опіки та піклування Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.
Попередити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки - ОСОБА_5 .
Покласти на Тлумацьку міську раду як орган опіки та піклування Івано-Франківського району Івано-Франківської області контроль за виконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків відносно дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судовий збір покласти на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Тлумацька міська рада як орган опіки та піклуванняІвано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. І. Макуха, 12, м. Тлумач, Івано-Франківський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054234.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2023 року.
ГоловуючийЛ. І. МОТРУК