ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року Справа № 915/1311/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., розглянув у у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовною заявою акціонерного товариства “Акцент-Банк”, код 14360080 (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11), який пред'явлений до відповідача фізичної особи - підприємця Поліщука Василя Васильовича, код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових коштів у сумі 145778,16 грн.
Рух справи.
21.08.2023 року позовну заяву зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 25.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заяви по суті.
Позивач просить суд вирішити спір і стягнути з відповідача грошові кошти за кредитним договором №20.71.0000000229 від 01.12.2020 року у сумі 145778,16 грн., яка станом на 15.08.2023 року складається з: 96339,52 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 20830,55 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 20108,09 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000,00 грн. - штраф (фіксована складова); 7500,00 грн. - штраф (змінна складова).
Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 2684,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.
Разом з позовною заявою позивач надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином. Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався. Копію ухвали суду від 25.08.2023 року про відкриття провадження у справі вручено відповідачу 06.09.2023 року під розписку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5400501703822.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на представлені докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, судом встановлено наступне.
01.12.2020 року між позивачем та фізичною особою - підприємцем Поліщуком В.В. було укладено кредитний договір № 20.71.0000000229, відповідно до предмету якого позивач за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни (п. 1.1 кредитного договору).
Сторонами кредитного договору в розділі «А. Істотні умови кредитування» погоджено надання позичальнику строкового кредиту з лімітом 150000,00 грн. на фінансування поточної діяльності (п. А2 кредитного договору).
У відповідності до п. А3 розділу “А. Істотні умови кредитування” кредитного договору, термін повернення кредиту 30.11.2023 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (Додаток № 1 цього договору).
Пунктами 2.2.2 - 2.2.3 кредитного договору передбачені зобов'язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього Договору ( п.4.1. кредитного договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 договору, здійснюється згідно до п. А8 цього договору ( п.4.3. договору).
Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А10 цього договору та винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п. А11 цього договору (п.п. 4.5 - 4.6 кредитного договору).
Пунктами А6, А10 розділу «А. Істотні умови кредитування» кредитного договору передбачено, що:
- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних;
- у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання;
- позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Згідно п. 2.2.13 договору у період дії цього договору позичальник зобов'язується щомісячно направляти не менше 100% від загального обсягу надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок у банку.
Відповідно до п. 5.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою:1000,00 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Сторонами погоджено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, а в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.п. 6.1 - 6.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.3.2 договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право, зокрема: змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплату процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Згідно п. А3 розділу «А. Істотні умови кредитування» кредитного договору передбачено, що згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
У додатку № 1 від 01.12.2020 року до кредитного договору міститься графік погашення з 01.01.2021 року по 30.11.2023 року, що складається з графіків погашення: кредиту, процентів, комісійних винагород.
01.12.2020 року за кредитним договором банком видано позичальнику кредитні кошти в сумі 150000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №TR.15974550.265036.64999 (а.с. 24).
Станом на 15.08.2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 145778,16 грн., з яких: 96339,52 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 20830,55 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 20108,09 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000,00 грн. - штраф (фіксована складова); 7500,00 грн. - штраф (змінна складова).
03.08.2023 року на адресу відповідача позивачем направлено вимогу від 01.08.2023 року, в якій банк просить погасити всю заборгованість за наявним кредитним договором у розмірі 135397,38 грн. до 08.08.2023 року.
Направлення вимоги позивач підтвердив додавши до позовної заяви копії опису вкладення на адресу відповідача, квитанції та списку згрупованих відправлень відділення поштового зв'язку.
За твердженнями позивача, вказана вимога своєчасно та в повному обсязі відповідачем не виконана.
Предметом спору у даній справ є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначає, що зобов'язання за кредитним договором ним виконане у повному обсязі шляхом надання відповідачу кредиту у встановленому розмірі. Разом з тим, в порушення відповідних умов кредитного договору та приписів законодавства відповідач не повернув в повному обсязі кредитні кошти у передбачений договором термін, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, банк належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, надавши 01.12.2020 року відповідачу кредит в розмірі 150000,00 грн., відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером №TR.15974550.265036.64999 (а.с. 24).
Станом на 15.08.2023 року загальний залишок заборгованості за тілом кредиту становить 96339,52 грн.
Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору та сплати заборгованості по кредиту в установлений строк, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 96339,52 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками, винагородою банку та штрафами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктами 2.2.2 - 2.2.3 кредитного договору передбачені зобов'язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, передбаченому п. А6 цього договору ( п. 4.1. договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 договору, здійснюється згідно до п. А8 цього договору. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А10 цього договору (п.п. 4.3, 4.5 кредитного договору).
Пунктами А6, А10 розділу «А. Істотні умови кредитування» кредитного договору передбачено, що:
- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних;
- у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання;
- позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Згідно п. 5.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
За прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті кредиту, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 20830,55 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 20108,09 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн. - штраф (фіксована складова), 7500,00 грн. - штраф (змінна складова).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повної сплати заборгованості, або доказів, які б її спростовували, у зв'язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 237, 238 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Поліщука Василя Васильовича, код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства “Акцент-Банк”, код 14360080 (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) грошові кошти у загальній сумі у сумі 145778 (сто сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 16 коп., з якої: 96339 (дев'яносто шість тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 52 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 20830 (двадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 55 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами; 20108 (двадцять тисяч сто вісім) грн. 09 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000 (одна тисяча ) грн. 00 коп. - штраф (фіксована складова), 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - штраф (змінна складова), а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя А.П. Алексєєв